Дохід як дзеркало економіки

Можеш працювати де завгодно, але твій дохід - це віддеркалення всієї економіки держави вцілому.

Любити - боляче!

Знаєте, як люди бажають любити? - На відстані! Поміркуйте: наприклад, дехто закоханий у козаччину, це такий собі період рицарства, або період середньовіччя, або ж новозавітні часи, а дехто в радянщину, а дехто любить свою батьківщину - на відстані... розтягнену не в часі, а в просторі. Тут завжди проявляється якась особлива любов. У такі моменти приходить якесь одухотворене осяяння по втраченому і майже ніколи не можливо поцінувати набуте. Ростуть нові й нові покоління, що люблять далеке і не в силах поцінувати прийдешнє. Складається враження, що є лише певна горстка людей, що вміє бачити і любити таке недосяжне, як минуле, майже майбутнє - до чого ще можна доторкнутися. 
Любити в часі свого життя треба вміти, бо так любити - боляче.

Що є жіноча та чоловіча логіки? (Без прикрас)

Кухня. Чоловік готує їсти. Сидить жінка за своїми справами, поряд грають діти.
Чоловік питає в жінки:
- Ви яку картоплю любите до печеної риби: смажену чи пюре?
- Питай у дітей!..
Діти мовчать, грають і не реагують на розмову.
- То як робити картоплю?
- Діти люблять з маслом і кропом, - каже жінка.
Чоловік здивований, бо прямої відповіді так і не отримав, що робити з картоплею.
- То пюре притрусити кропом з маслом чи посмажене?..
Тут виявляє здивування жінка.
- Ти одразу вариш пюре?..
Підключається до розмови донька.
- Тато, мама має на увазі відварену картоплю порізану кубиками.

Коли недоопрацьований закон дає мосово по головах?

Займаємось не тим. Суспільство звикло обговорювати дії політиків, а насправді мали б обговорювати проекти законів. Чому так важливо, що певний герой вкотре комусь дав ногою по голові, коли недоопрацьований закон дає мосово по головах? А що там із законами прийнятими в часи великого зрадника, писані-переписані під олігархів? Діють?.. Чи не варто провести аудит усіх законів? Спростити їх розуміння і створити зручність у виконанні?

Олег Левченко. "Ілюзія вічності..." (вірш)

Ілюзія вічності -

Поки ти "смичеш",
Тебе пам'ятають.

Для того й існують
Захисні механізми -
Звуження пам'яті...

Обплетені нервами
Своїх учинків,
Несилі спинитися.

Високо на п'єдесталі
Громадської думки
Творцям-натхненникам...

Де високо, там і низько.
Де весело, там і гірко.
Де впевнено, там і лячно.

Світ котиться по колу,
Як, здавалось би,
Вічне колесо...
03.12.17

Як зменшити терористичні ризики?

Є охорона праці та безпека життєдіяльності. Всі перестороги написані на прикладах допущених травм і летальних випадків. Ми живемо у світі, де існує мала чи велика ймовірність наразитися на "фізичну неприємність" або ж "печальний фінал" всього життя. Однією значною небезпекою сучасного світу є тероризм. Він буває різним. Ми не завжди до кінця усвідомлюємо його різномаїття. Наприклад, чим відрізняється залякування групою осіб цілої держави від урядової фінансової політики, що зоб'язує себе (своїх громадян) міжнародними кредитами на не одне покоління? Те, що одне є подією в короткому часі, а інше - в тривалому? Звідти і фінансовий пресінґ, і зубожіння цілої нації. Тут на прикладі нашої країни. Насправді, я не драматизую. Розумію й те, що найбільш розвинені країни є найбільшими боржниками в світі. Але тут не співмірні доходи громадян і ВВП держав.  Як висновок до "тероризмому" вдаються всі, але не всі при тому накладають на себе руки, або ж ризикують втратити свободу. Принаймні, у більшості випадків терор є завуальованим під щось. Отож, розглянемо очевидні ризики.

Україна вже не один рік перебуває в стані неоголошеної війни. У майбутньому історики краще усвідомлять її гібридність і, можливо, її початок віднесуть або до початку нашої незалежності, коли ми відмовились від ядерної зброї, дозволили присутність російських військ на території Криму (аж до 2017 р.), або від 2004 р., коли по помаранчевій революції Росія почала втілювати план розвалу України, вживлюючи в організм державного устрою своїх агентів впливу.

Чому ми живемо у світі, де очевидні ризики не навчають їх запобіганню? Наприклад, "ласим" місцем для тероризму є великі міста. На прикладі України ними на початку стали Севастополь, Сімферополь, а в результаті весь півострів та Донецьк, Луганськ. На Харкові та Одесі обламали зуби... Терористи діють у суголоссі з розповсюдженням масової інформації. Всі бачать і усвідомлюють, що тероризм любить розголос. Без масмедія дії терору виглядають безбарвними. Наприклад, терористи обирають символи могутності, що втілені в образі головних столиць колишніх імперій: Лондон, Париж, а нині Брюселя, як столиці ЄС... Або ж терор пишеться під ЗМІ. Очевидним є дії російських масмедія на території Донбасу. 

Ви де-небудь чули, що в якомусь селі, або містечку відбувся терористичний напад на групу осіб? Навіть у нечисельних місцях нецікаво ходити з поясом шахіда. А чого варта інформація, коли у великих містах, зокрема в Китаї, у певні дні забороняють їздити машинам і зупиняють роботу підприємств, щоб поліпшити екологічну ситуацію з викидом у повітря СО? Які робляться з того висновки? Такі міста, як Київ, не припиняють розростатися вшир і у висоту. При тому вшир ніяк не збільшити дорожні смуги в межах міста, не прокласти велодоріжки та не впорядкувати нові тротуари. Практично всі ці проблеми є в містах мільйонниках. Враховуючи те, що система індустріального розвитку й донині рухається в сторону "висмоктування" людський ресурсів з сіл і малих міст на користь мегаполісів. І з погляду вже не на перспективу, а на об'єктивну реальність, печально все тому, що подібна  система, що існує в більшості розвинених держав, цим самим сприяє розвитку тероризму. І як би з ним не боролись різними методами, перегляд політики в сторону розвитку сіл і малих міст стає щодалі не просто актуальною, але й болючою... Достатньо разок якомусь з сучасних диктаторів скинути / привезти / підкласти ядерну бомбу в серце великого міста, швидко в урядах різних країн переглянуть мотиваційну політику формування територіальних громад із підв'язкою до переносу одиничних індустральних сил у села та містечка.

Три долі в коротких штрихах до теми голодомору

Три долі в коротких штрихах до теми голодомору, або, як тоді називали, голоду. Щоб було ясніше, тим, хто нині це пам'ятає, близько 90 і більше років. Тоді вони були дітьми.
Мій дід (Григорій) по материній лінії казав до своєї жінки (Євдокії), коли вона дотримувалась кожного християнського посту: я своє в дитинстві відпостив. Це так однозначно про голод... 
Бабця Євдокія змушена була малою дитиною якось перебратись до родичів потягом у товарняку на Західну Україну, щоб самій наїстися і привезти щось матері та меншим братам і сестрі. ...недоказаний жах, як тоді змогла врятуватись від ґвалтівників, зіскочивши з потягу... ...як мучилась після вжитої їжі... ...як вдруге вчилась їсти наново...
Третя історія пов'язана з сім'єю, із якою породичалась сестра по батьковій лінії. Зі споминів свідка голоду Єлизавети: Зловили їжака, що жив під дерев'яною підлогою і кинули живого у вогонь... пам'ятає його писк... їли всі... До них завітав чоловік із сусіднього села, побачив, як дрібно обдирають картоплю, облиплу землею, кинувся всі ті шкорубайки їсти, отак із брудом... жуючи, помер...