Дещо з колотеми пошуку "золотої середини"

Гріх - це не просто спокуса - це бажання більшого. Поняття гріха дещо неправильно тлумачать. Днем відліку виникнення гріха вважається здійснення потаємного бажання Єви з'їсти яблуко. Чи то було дійсно яблуко, яке стало винуватцем падіння на голову Ньютона, тлумачі Біблії пропонують вірити беззаперечно. Якусь дивну роль відіграв змій, який, як в казках умів говорити, або якимись знаками зміг "спокусити" обране з десятка ребро Адама - Вершину генетичної майстерності. Але при тому упускають момент, що першим розпіарив "яблуню" сам Бог, розповівши про її центрове існування в раю, а змій лише нагадав про сказане. Методи дії реклами очевидні. Так от, "бажання більшого", як виявилось, мав і Адам. А тут ще й третя "особа" робить рекламу - Єва. Так от, роль Ісуса Христа, що "узяв гріхи всього людства", на справді свідчить про ще один варіант жертви, усвідомивши яку, "грішник" має переломити себе в "споживанні", розкаявшись у надмірі, що виникають у житті. Тут легко згадуються новозавітні притчі та історії, пов'язані з життям "Спасителя". Не забуваймо, що такими рятівниками душ були і залишаються найкращі ягнята в юдаїзмі. 
Якщо провести паралель із останніми століттями нашої ери, бажання з'їсти "яблуко" у порівнянні з нещадним використанням природних ресурсів - це ніщо! Це просто красивий символ початку неконтрольованих бажань. З огляду на здобутки нашої цивілізації за ті ж 100 років, ми - невиліковні грішники. Але я не драматизую. Символи треба розуміти правильно і вони можуть вказувати на те, що надмір чогось рано чи пізно може призвести до того, що раптом можна опинитися за межами Бажань (Раю), зоставшись "гол, як сокол". Без "колу і двору" - "власного" (не свого) дому, що схожий на "Рай"...

Чи користувався б у наш час Ісус Христос соцмережами?

З одного боку: "так", а з іншого "ні". Але почнім не по порядку. Чому "ні"? Коли чинив зцілення для хворого, просив віддати славу Богу і не казати про це іншим. Люди не слухались і чинили по-своєму. За текстом прочитується, що Ісус розумів, що ще не настав час для "учинку" влади і фарисеїв і не хотів привертати до себе увагу. Отже, було що втрачати. Це при тому, що за ним ходили тисячі народу! А тепер: чому "так"? Казав про час слави Божої і вчив учнів йти по селах, проповідувати Слово і зцілювати людей. Отже, використовувати соціальну комунікацію... А що ж у часи віртуальної сучасності: його моли б і "забанити"? У ті часи жорстокіше - камінували! Було б ще "так", якби онлайн чинив зцілення і просив би про це нікому не говорити. Але "лайки" чинили б зворотню дію. Просто, якийсь анахронізм. На якомусь етапі приходиш до усвідомлення, що соцмережі не мають "сили", але це забігаючи у майбутнє. Найчуттєвіше - це фізична комунікація і контакт (говоріння, слух, смак, дотик, відчуття простору). На кшталт того, як Ісус відчув, що до краю його одягу торкнулась жінка заради зцілення. І ця подія ув'язана з іншою, де фігурують слова про віру, що того ж дня спасла від хвороби не тільки цю жінку, але й дівчину одного старшого з синагоги, яка була померла, але "проснулась". І найдивовижніша реакція, коли настає "благословенний" час збирати "аплодисменти з залу" - "лайки з соцмереж", Ісус, і це варто процитувати: "суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це." То-то!

Діяти та мислити самостійно

Нам з дитинства й до старості кажуть що є правда, а що ні. Особливо від часу набуття мови і усвідомлення або прийняття на віру значень предметів, культу (традицій), дозволеності дій, власного вибору. Перше, що має усвідомити дитина, а це може закріпитися й до старості, так це говорити, мислити, діяти так, як діють старші (авторитети). Від самого малечку можуть прищепити усвідомлення невільності власного вибору, за нас вирішують старші й до цього деякі люди настільки звикають, що стають залежними у виборі навіть подорослішав. Якщо брати модель авторитаризму в усіх його проявах, то це напряму схоже на наслідування сказаного Ісусом, що не він того хоче, а Отець Небесний. Іншими словами довіритись волі одного, що над тобою і не діяти самостійно. За такою логікою будь-яка самостійність - зло (гріх). Отже, виходить, що самовираження - зло. А без самовираження немає прогресу. Здобутки (новітні технології) останніх більш ніж за 100 років - зло? І переваги нашого часу над минулим, якими користуються сповідники одноосібної влади - гріх? Як це зрозуміти? Просто! Якщо знову звернутися до Біблії, серед 10 заповідей не існує заборони на незалежність. А приклад Єви, то не зразок самовільності, а приклад того, що не варто дослухатися до порад "мудріших" за тебе. І разом з тим, на скільки б ми не вважали себе самостійними, "ми у відповідальності за тих, кого /до себе/ приручили".

Вкотре пересвідчуюсь, що корінь зла лежить в безпросвітності (небажанню вчитися), мислити самостійно, діяти самостійно, відповідати за свої вчинки - самостійно.