Як зменшити терористичні ризики?

Є охорона праці та безпека життєдіяльності. Всі перестороги написані на прикладах допущених травм і летальних випадків. Ми живемо у світі, де існує мала чи велика ймовірність наразитися на "фізичну неприємність" або ж "печальний фінал" всього життя. Однією значною небезпекою сучасного світу є тероризм. Він буває різним. Ми не завжди до кінця усвідомлюємо його різномаїття. Наприклад, чим відрізняється залякування групою осіб цілої держави від урядової фінансової політики, що зоб'язує себе (своїх громадян) міжнародними кредитами на не одне покоління? Те, що одне є подією в короткому часі, а інше - в тривалому? Звідти і фінансовий пресінґ, і зубожіння цілої нації. Тут на прикладі нашої країни. Насправді, я не драматизую. Розумію й те, що найбільш розвинені країни є найбільшими боржниками в світі. Але тут не співмірні доходи громадян і ВВП держав.  Як висновок до "тероризмому" вдаються всі, але не всі при тому накладають на себе руки, або ж ризикують втратити свободу. Принаймні, у більшості випадків терор є завуальованим під щось. Отож, розглянемо очевидні ризики.

Україна вже не один рік перебуває в стані неоголошеної війни. У майбутньому історики краще усвідомлять її гібридність і, можливо, її початок віднесуть або до початку нашої незалежності, коли ми відмовились від ядерної зброї, дозволили присутність російських військ на території Криму (аж до 2017 р.), або від 2004 р., коли по помаранчевій революції Росія почала втілювати план розвалу України, вживлюючи в організм державного устрою своїх агентів впливу.

Чому ми живемо у світі, де очевидні ризики не навчають їх запобіганню? Наприклад, "ласим" місцем для тероризму є великі міста. На прикладі України ними на початку стали Севастополь, Сімферополь, а в результаті весь півострів та Донецьк, Луганськ. На Харкові та Одесі обламали зуби... Терористи діють у суголоссі з розповсюдженням масової інформації. Всі бачать і усвідомлюють, що тероризм любить розголос. Без масмедія дії терору виглядають безбарвними. Наприклад, терористи обирають символи могутності, що втілені в образі головних столиць колишніх імперій: Лондон, Париж, а нині Брюселя, як столиці ЄС... Або ж терор пишеться під ЗМІ. Очевидним є дії російських масмедія на території Донбасу. 

Ви де-небудь чули, що в якомусь селі, або містечку відбувся терористичний напад на групу осіб? Навіть у нечисельних місцях нецікаво ходити з поясом шахіда. А чого варта інформація, коли у великих містах, зокрема в Китаї, у певні дні забороняють їздити машинам і зупиняють роботу підприємств, щоб поліпшити екологічну ситуацію з викидом у повітря СО? Які робляться з того висновки? Такі міста, як Київ, не припиняють розростатися вшир і у висоту. При тому вшир ніяк не збільшити дорожні смуги в межах міста, не прокласти велодоріжки та не впорядкувати нові тротуари. Практично всі ці проблеми є в містах мільйонниках. Враховуючи те, що система індустріального розвитку й донині рухається в сторону "висмоктування" людський ресурсів з сіл і малих міст на користь мегаполісів. І з погляду вже не на перспективу, а на об'єктивну реальність, печально все тому, що подібна  система, що існує в більшості розвинених держав, цим самим сприяє розвитку тероризму. І як би з ним не боролись різними методами, перегляд політики в сторону розвитку сіл і малих міст стає щодалі не просто актуальною, але й болючою... Достатньо разок якомусь з сучасних диктаторів скинути / привезти / підкласти ядерну бомбу в серце великого міста, швидко в урядах різних країн переглянуть мотиваційну політику формування територіальних громад із підв'язкою до переносу одиничних індустральних сил у села та містечка.

Національний інтерес: Відродження села!

Що таке справжня децентралізація? Це коли, з метою розвитку регіонів, прийнятий закон, в якому заохочуються великим і середнім фірмам реєструвати свій бізнес в селах, селищах, містечках. У понятті "заохочення" мають бути створені не економічні зони, а фінансові умови зі сплати податків. Наприклад, підприємство, що реєструється в селі (варто зазначити, що реєстрція фірми має бути не лише юридичною, але й фактичною) отримує 15% знижку на ПДВ, в селищі - 10%, в містечку - 5%, в місті - 0%! Знижку прив'язати до чисельності населення. Виробничник стикнеться з двома проблемами: кадри та дороги. Ідея такого закону є такою, що підприємство саме запропонує існуючим спеціалістам переїжджати з великих міст у села, а нових готувати з місцевого населення. Вкладатиме гроші в інфраструктуру. Така фінансова умова дозволятиме не лише розвивати свою галузь, але й фонд заробітної плати, пропонувати молодим сім'ям житло.
Після такого закону можна буде спостерегти швидкий розвиток регіонів, приплив інвестицій, будівництво доріг, житла, зародження нових виробництв і решта позитиву.
Національний інтерес: Відродження села! Міста існують на межі - вичерпуються можливості для створення комфортних умов проживання. Вулиці для машин не розшириш, нові тротуари та велодоріжки не прокладеш, кожного дня губити дві години на дорогу до роботи - нераціонально, з подальшим ростом населення в містах, екологію не поліпшиш, тут і соціальний захист і здоров'я, гарантія спокійного життя.
Великі міста - ідеальна мішень, наприклад, для нанесення будь-якого руйнівного удару (ядерного, хімічного, екологічного, політичного), щоб водномить або розтягнувши в часі, знищити / скалічити великий відсоток населення, важливі органи управління, інфраструктуру, виробництво, логістику, нанести важку соціальну травму, деморалізувати населення. Важко повірити? Ми колись не вірили, що воюватимемо з Росією! Якщо вся міць країни буде роззосереджена по малих містах і селах, не існуватиме серйозних соціально-політичних та економічних "мішеней". У села має повернутися та чисельність населення, що була ще 100 років тому - це програма мінімум. Сім'ї зможуть дозволити собі ростити більше дітей, життя не буде стиснуте в квартирних "благах" великого міста... Нація видужуватиме! З любов'ю до України :)

Чому декому важко перейти на іншу мову?

Чому декому важко перейти на іншу мову, зокрема з російської на українську? Питання в соромі. Зараз для молоді соромно спілкуватися мовою агресора. А старшому поколінню, маючи психологію "вирощену" совдепівською владою, соромно "ставати" "селюком", та вже й пізно. Роками радянському громадянинові вкладалась різниця в соціальному статусі вихідців з села і міста, де мовою села була українська (або інші мови союзу), а міст - російська як мова кращих зарплат і соціальних гарантій. Соромно - це в тій же категорії, що не хочеться. Не хочеться бути подібним до... Саме тому любов до мови можна прищепити зняттям бар'єрів сорому і більших підстав для пишання і хотіння нею спілкуватися. Питання популяризації рідної мови - це одне з базових завдань державотворення.

P.S. З дитинства знаю сім'ю, що переїхала ще в радянські часи з села в місто, з метою працювати на заводі, бо оплата була в рази більша, аніж на землі. Перейшли з української на російську, дітей вивчили в російській (російськомовній) школі. Коли я був у них вдома, мене здивувала відсутність бібліотеки. З усіх книг найбільше було шкільних підручників...