Як припинити чути інших і стати собою

Трохи про інфопростір, але почну з біблійного. Ви коли-небудь уявляли, які відчуття має пережити людина за 1 секунду, якщо їх зібрати в тілі однієї людини? І біль, і радість... Тому для початку згадується новозавітній герой із подальшою асоціацією про комунікації всіх людей світу: як Ісус поніс гріхи в конкретний час і в конкретному місці, так і люди всієї планети займаються постійною інфотворчістю, щодня "добиваючи" себе й інших нею. Безмежний світ і безліч людей, і кожен про щось думає, розуміє по своєму, має власну інтерпретацію, не обов'язково чітко сформульовану, десь мінливу... Адже все просто: ми живемо в еру інформацій. Навіть розумна людина не ладна все перечитати і проаналізувати. За бажанням щось упорядкувати стоятиме непосильна праця. Усе, як і тисячі років, йтиме до того, що розуміння суті речей спрощуватиметься до базових цінностей: дім, сім'я, робота, хліб... не вкради, не лукав... Зрештою, надмір інформації вже викликає оскомину на звертання уваги: "Послухай!.. "Неслухання" як захисна реакція. Людина, а десь і суспільство, залишаються при тій думці, при якій вже на якомусь етапі розвитку "ствердились" в мірі отриманої інформації. Далі людина сказала собі: "досить!" Суспільство щораз починає шукати нових шляхів комунікацій, як наслідок - розвитку. Людина не створена бути для всіх і для всього. Людина сама для себе обирає базову цінність культурної поведінки - її прийнятність, тим самим формуючи свою цілісність і недосяжність для інших інформаційних "подразників".

Що треба зробити, якщо з людиною не можливо знайти спільної мови?

Якщо більшість людей у своїй компанії відчувають людину із якою не можливо знайти спільної мови, не треба "насідати" і повчати цю людину. Вона може знаходитися на іншому рівні своїх базових цінностей, і тому вона не краща і не гірша, просто інша. Треба на деякий час уникнути критичного спілкування з такою людиною, іншими словами - "відійти в сторону". В результаті вона з часом або "пристане" до позицій колективу, або "відійде" від нього. Без жертв і нарікань.