Роби як краще!

Доволі цікаво виявляти певні риси поведінки, працюючи в колективі. Усі різні: один звик все робити сам, інший погоджується на підмогу, бо знає, що працювати з кимось легше, інші універсали: вміють підлаштовуватися до будь-яких обставин. Є ті, що не вміють, але вже щось спробували і готові давати свої рекомендації. Саме такі схильні "зриватися", як щось вже не по їхньому - для них інших варіантів для вирішення певних задач вже не існує. Мені у роботі з такими людьми подобається теза: роби як краще! І даю повну волю для самовираження в межах розумних норм. І всі людські стосунки сподобався-несподобався в таких випадках стають такими мізерними... бо ж чужим людям рідко, як вгодиш. 

Тут згадується давній анекдот: Чоловік все життя шукав ідеальну жінку. Якось запитали в нього: чи знайшов він її? На що він відповів: Так, знайшов! Але вона шукала ідеального чоловіка...

Чути себе / Чути інших

На якомусь етапі люди настільки звикають чути інших (зливаються з голосами інших), що перестають чути себе.

Конфлікт може вибухнути у будь-який час - егоїзм від злиття з колективом у людині не меншає.

Що треба зробити, якщо з людиною не можливо знайти спільної мови?

Якщо більшість людей у своїй компанії відчувають людину із якою не можливо знайти спільної мови, не треба "насідати" і повчати цю людину. Вона може знаходитися на іншому рівні своїх базових цінностей, і тому вона не краща і не гірша, просто інша. Треба на деякий час уникнути критичного спілкування з такою людиною, іншими словами - "відійти в сторону". В результаті вона з часом або "пристане" до позицій колективу, або "відійде" від нього. Без жертв і нарікань.