Кому належить влада?

Незаперечно, що з усної народної творчості, національної та світової літератури, ми дізнаємось, що здобуття влади належить компетенції диявола. Для цього варто укласти з ним умову на його правах, ціною чому є душа. Як то кажуть: "продати душу". У цьому ж контексті, герой може прагнути знань, але не з метою суспільної користі, а егоїстичних намірів. У цьому міркуванні поки відкину питання осягнення певної мудрості, а закцентую його на владі. Отже, якщо влада, це компетенція не Божа, то виникає просте розуміння речей: чий то винахід. Прагнення когось підкорити, кимось зманюпулювати, узалежнити - це все механізми лихого, згорділого, падшого, ницого, куцого (імен безліч, і всі вони знайомі, адже уособлюють не просто негативний персонаж, а є його образами (від первинного значення цього слова, з чим пов'язують іконопис: творення обличчя)). Цікаво, буквально і для декого банально: всі втілення негативного виражені в недобрих словах. Сила таких слів: прояв влади, отже, вивищування над кимось. Але така вищість, як то кажуть у народі: називання чорне білим, а біле - чорним. Це те саме, що й омана, блуд (від слова "блукати"), хиба, манівці. Щоб не зійти з дороги праведності (від слів: вести (говорити, провадити) правду), варто називати речі своїми іменами, не жадати влади над іншими, а шукати істину в своєму серці й гармонію з Творцем.

Вирішення міждержавних конфліктів

З приводу загадковостей конфліктів, що виникають нині між Україною та сусідами по західному кордону нашої держави. 
... А хто сказав, що за політиками-державотворцями, коли вичерпуються у них дипломатичні аргументи, останнє слово? Чому для можновладців не існує в міждержавних історичних стосунках мудрого арбітра? Тут історичні питання через Європейський суд не вирішиш. Тут мають працювати відомі та визнані науковці історики, соціологи, психологи по вирішенню урядових та міждержавних конфліктів, щоб виносили свій вердикт - незаперечне рішення. Поки народ вірить у мудрість, не варто сприймати сказане політиками, наділеними владою, за слово в останній інстанції. Як тільки виникають напружені стосунки, і вони починають заходити в глухий кут, варто "замикати" авторитетів національної думки з двох сторін у одному будинку, як то обирають Папу Римського, і, поки не подадуть знак, що конфлікт вирішено, нікого не випускати, до них не допускати. Рішення мають нести консенсус, якщо ні, на їхніх світлих іменах чорні знамена і можлива кров... А Мудрість того не допустить! Усі народи навчені вірити в неї ;)

Сила нової влади

Від давніх часів, щоб довести силу, було два інструменти: влада та релігія. Для влади, досить когось принизити, скалічити, вбити, або заохотити, винагородити, уславити. Для релігії варто навіяти певні переконання і в подальшому їх підживлювати. Ми живемо в такі часи, коли на наших очах руйнується система влади, що в певній мірі має старозаповітні витоки, коли Бог виконав примху юдеїв і дозволив їм мати собі царя. Так повелось і до наших днів, де демократично обраний лідер, це такий собі усічений в термінах керування цар. А що робити, якщо цар - звичайна людина з усіма можливими варіантами розумового і психічного розвитку? А якщо таку людину наділити всіма атрибутами влади? А якщо, при "виписаній" системі, де владець органічний із займаною посадою, на його місце приходить його протилежність?.. Ще й вічне питання: а що робити, як одним лідер подобається, а іншим - ні? Такий собі майжелідер? А в населення від такого "щастя" випадає десяток років, а то й більше! Так от, нинішня ієрархічна система застаріла. Вона не відповідає вимогам часу. Вона втрачає свої історичні плюси із приходом новітніх технологій. Бо: 1). Система не встигає за змінами. Суспільство розвивається в інформаційному потоці динамічніше, ніж система готова продукувати зміни до законів. 2). Система потребує мобільності. Рішення мають прийматися миттєво за логічно встановленим алгоритмом дій. Для всіх вони мають бути прості та зрозумілі. 3). Система ускладнена в делегуванні повноважень. Наприклад, депутату, якого притягнено до кримінальної відповідальності, заборонено виконувати свої прямі функції. Без нових виборів народ залишається без обранця (представника). Система, рятуючи себе, намагається захистити такого "лідера", наприклад, правом недоторканості, без альтернативи. 4). Новітні технології переносять виборчу систему в законодавчий і виконавчі органи влади з відривного аркуша в онлайн. Суспільству вже не варто ходити на виборчі дільниці раз у 4, 5 років, коли комп'ютерні системи дозволяють проводити вибори в режимі "тут і зараз". Кандидат, що отримує найбільший відсоток довіри - виконує покладені функції тієї посади, на яку він претендує. Тут одразу зникатиме популізм. Доведеться виконувати ту програму, яку буде написано потребами часу. Втратити довіру, а з нею і посаду буде легко. Чиновники не зможуть прикриватися строком займаної посади. Усім доведеться працювати! 5). Вертикаль влади має бути мінімізована. На кожну вертикаль громадянин країни має впливати своїм голосом. Тут має існувати реально діюча рейтингова система. На посаду можуть іти лише достойні - їхні досягнення мають бути відкриті громадськості, не просто, як список голих справ, а як приклад регіональної (місцевої, містечкової, територіальної) та національної гордості.
Поставивши на цьому трикрапку, хочеться наголосити на кардинальних змінах, що почнуться з кількох важливих рішень: 1). Нова виборча система. Вибори вже час проводити в системі онлайн з мобільних пристроїв. Вибори мають відбуватися безперервно 24 години на добу. Громадяни України розкидані по всьому світу з українськими паспортами впливають на розвиток країни та на ліпшу інтеграцію України в європейський і світовий простори. 2). Діє сайт рейтингів людей, які прагнуть робити країну кращою. Половина рейтингу - професійні досягнення, інша половина - справи, які оцінили громадяни України. 3). Закони пишуться фахівцями з високою репутацією, що сформована зі списку рейтингів. Голосують за закони громадяни України.

Описане мною не казка, а реальність, якій ще протистоїть стара система управління в цілому світі. Усі вже можуть голосувати онлайн, як переводити банківські кошти. Усі можуть оцінити статки високопосадовців та людей, що не приховують свою діяльність. Існує безліч рейтингових систем, зокрема і ЗНО для дітей, чому б не відкрите ЗНО для всіх службовців і тих, хто претендує на посаду? Так, все це існує.. на папері. А якщо все це перенести в онлайн ("тут і зараз"), ми б побачили чудових управлінців. Які, якщо і не розрахували на свої сили, не будуть претендувати на вищі посади або затримуватися в кріслі. І все це захищено!