Мій дід (Григорій) по материній лінії казав до своєї жінки (Євдокії), коли вона дотримувалась кожного християнського посту: я своє в дитинстві відпостив. Це так однозначно про голод...
Бабця Євдокія змушена була малою дитиною якось перебратись до родичів потягом у товарняку на Західну Україну, щоб самій наїстися і привезти щось матері та меншим братам і сестрі. ...недоказаний жах, як тоді змогла врятуватись від ґвалтівників, зіскочивши з потягу... ...як мучилась після вжитої їжі... ...як вдруге вчилась їсти наново...
Третя історія пов'язана з сім'єю, із якою породичалась сестра по батьковій лінії. Зі споминів свідка голоду Єлизавети: Зловили їжака, що жив під дерев'яною підлогою і кинули живого у вогонь... пам'ятає його писк... їли всі... До них завітав чоловік із сусіднього села, побачив, як дрібно обдирають картоплю, облиплу землею, кинувся всі ті шкорубайки їсти, отак із брудом... жуючи, помер...
Немає коментарів:
Дописати коментар