Все живе прагне світла

Бог дає знання, мудрість, спокій, сили, любов. Із ними ми йдемо в цей світ, аби його освітити радістю життя. Тим користуються трутні, природа яких споживати. Але вони не знають достеменно, що пожираючи світло, вони стають світліше. Навіть чорна фарба вицвітає на сонці.

Гра як інструмент вбивства

Усі знають, що існують дельфінарії, які викликають у дітей безліч позитивних емоцій, і мало хто замислюєтьсся, що дельфінів почали дресирувати з метою атакування ворожих цілей, зокрема короблів. А сама поява таких розважальних закладів пов'язана з їх утриманням. Отже, життя дельфіна, який приносить своєю грою щастя дітям, у час "Х" - це ніщо, лише бойова куля, в порівнянні зі знешкодженням противника.
Чи є будь-яка гра таким собі інструментом, де в результаті учасника мають підвести до команди "фас"? А тепер згадайте: скільки ігрових винаходів існує в нашому реальному житті?! Існує ціла індустрія з виробництва візуалізованих ігор. Відходять у минуле ігри спрямовані на фізичний розвиток, увагу і спостереження за людьми та живою природою. Нині актуальні не лише комп'ютеризовані, але й психологічні ігри. В чиїх руках перебуває увага дітей? І чи не прийде такий час, де їхню психіку використають, як "бойову кулю"? Не винятком є дорослі, для яких існує певна маса літератури, де пропонується вміння впливати на людей, керувати їхніми прагненнями і вчинками. Найяскравіші приклади, із якими можна стикнутися в реальному житті - це продажі та послуги "заточені" на комунікацію. У виборі товару клієнт керується не власними вподобаннями, а знижками, акціями, термінами, розпродажем. Це така гра, де не ви, як клієнт, диктує умови, а маркетингові міркування "згори" чи то "здолу": що ви сьогодні й завтра будете "їсти"? Таким чином, слідуючи за тенденціями споживацького світу, у цій грі виграватимуть сильніші: індустрії, корпорації, держави-лідери ринку. Вихід із цієї гри - не грати в неї! Керуватися виключно своїми смаками, а не чужими вподобаннями. Вільний час приділяти на осягнення нових знань. Не западати на щось одне, якщо воно не пропонує осягати всякчас нове. Не рухатися по колу і не заганяти себе в кут - світ більше за той обрій, що лежить "перед носом". Проаналізувати:
• Чи не став раптом "дельфіном" у "дельфінарії" своїх (чужих) уявлень?
• До яких командів "фас" привчають твою свідомість?
• Якими є больові (приємні) теми, що не мають прямого відношення до тебе?
Не варто жити ілюзіями! Ми проживаємо одне життя, і гріш ціна перетворювати його в те, якими нас прагнуть бачити інші.

 

Дещо з колотеми пошуку "золотої середини"

Гріх - це не просто спокуса - це бажання більшого. Поняття гріха дещо неправильно тлумачать. Днем відліку виникнення гріха вважається здійснення потаємного бажання Єви з'їсти яблуко. Чи то було дійсно яблуко, яке стало винуватцем падіння на голову Ньютона, тлумачі Біблії пропонують вірити беззаперечно. Якусь дивну роль відіграв змій, який, як в казках умів говорити, або якимись знаками зміг "спокусити" обране з десятка ребро Адама - Вершину генетичної майстерності. Але при тому упускають момент, що першим розпіарив "яблуню" сам Бог, розповівши про її центрове існування в раю, а змій лише нагадав про сказане. Методи дії реклами очевидні. Так от, "бажання більшого", як виявилось, мав і Адам. А тут ще й третя "особа" робить рекламу - Єва. Так от, роль Ісуса Христа, що "узяв гріхи всього людства", на справді свідчить про ще один варіант жертви, усвідомивши яку, "грішник" має переломити себе в "споживанні", розкаявшись у надмірі, що виникають у житті. Тут легко згадуються новозавітні притчі та історії, пов'язані з життям "Спасителя". Не забуваймо, що такими рятівниками душ були і залишаються найкращі ягнята в юдаїзмі. 
Якщо провести паралель із останніми століттями нашої ери, бажання з'їсти "яблуко" у порівнянні з нещадним використанням природних ресурсів - це ніщо! Це просто красивий символ початку неконтрольованих бажань. З огляду на здобутки нашої цивілізації за ті ж 100 років, ми - невиліковні грішники. Але я не драматизую. Символи треба розуміти правильно і вони можуть вказувати на те, що надмір чогось рано чи пізно може призвести до того, що раптом можна опинитися за межами Бажань (Раю), зоставшись "гол, як сокол". Без "колу і двору" - "власного" (не свого) дому, що схожий на "Рай"...

Поза статистикою

Я не цікавий глобалізованому світові. Чому?

Я не є середньостатистичним споживачем, що по мірках ймовірної статистики маю щось зробити так, як це придумано-продумано кимось. 

Хтось, створюючи новий продукт, уже уявляє собі майбутнього споживача і, з ростом "апетиту", аудиторію, щораз чимдужчою. Мій вибір завжди аргументований власним інтересом, а не інтересами інших. Хоча в цьому житті "ніколи не кажи ніколи", серед мнозтва пропозицій і запитів, вирогідно зробити вибір, який може трапити й у загальну "воронку" суспільних інтересів. Але це нічого глобально не вирішує. В популяризованому світі нешаблоновані люди не в рахунок. Тут має бути інший контекст...