Є багато написаних текстів про латинізацію української абетки* і, вивчаючи їх, у мене виникає враження: хоча тема і вивчена, але до спільного знаменника в універсалізації літер, так і не зведена. Наразі існує прийнятий Урядом України правопис латинкою, який дозволяє записувати імена, прізвища, топонімічні назви для міжнародного ужитку.
Постанова Кабінету міністрів #55, від 27 січня 2010 р. щодо впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею (приклад):
АA БB ВV ГH ҐG(GH) ДD ЕE ЄIE(YE) ЖZH ЗZ ИY ІI ЇI ЙI КK ЛL МM НN ОO ПP РR СS ТT УU ФF ХKH ЦTS ЧCH ШSH ЩSHCH Ь- ЮIU(YU) ЯIA(YA)
+++
Zirvy polotno khmar -
I nebo vzhe bez char -
Kholodne ta nime,
Bezmovne, mov chuzhe...
Khto bachyt maistra khmar?
Yakyi vin, tsej malar?
Charivnyi svit kartyn
Maliuie v nebi vin...
Якщо його брати за основу написання звичних текстів, він стає відносно прийнятним. Ще давно міркуючи над таким правописом, я спостеріг пару незручностей і запропонував би внести зміни: аби не було винятків, як із "zgh". Звук "h" писати як "ĥ" або "ћ", а "h" залишити як самостійну літеру для "zh", "ch", "sh", також "j" писати як "ĭ". Ідею з "ĭ" пізніше знайшов у американській міжнародній версії*.
Отже, для такої абетки я б лише змінив би літеру "г" і вона б у тексті виглядала так:
АA БB ВV ГĦ ҐG ДD ЕE ЄĬE ЖŽ ЗZ ИY ІI ЇĬI ЙĬ КK ЛL МM НN ОO ПP РR СS ТT УU ФF ХH ЦC ЧČ ШŠ ЩŠČ ЬJ ЮĬU ЯĬA
+++
Velyčavo, liturħično
Shodytj sonce v neba synj.
Svitlym promenem maħično
Rozčynjaĭe noči tinj.
Son-vydinnja vže znykaĭe,
Ranok, nače nemovlja,
Ručenjata prostjaħaĭe,
Sonce spovnjuĭe žyttja. (...)
Нині можна зустріти інший варіант, адаптований для оптимального розуміння при вивченні української мови іншими народами світу. Ознайомитися можна на сайті. Для експрес-розуміння, наведу приклади: "Vy vzhe shchosʹ zʺïly?" "Ni, ya ne khochu bilʹshe nichoho." "Khochete shche shchosʹ vypyty?" "Ni, ya shche nichoho ne ïv / ïla." Пригадав цей сайт з тієї причини, що кілька років тому зустрічав на ньому трохи інший варіант транслітерації, зокрема там, "йот" ("y") відрізнявся від пом'якшення як "ý".
Про певну неприйнятність тією чи іншою мірою можна сказати за будь-який інший варіант латинки, що існував / існує офіційно, або пропонується різними мовниками та зацікавленими в мові дослідниками. Варто підкреслити, що жоден варіант латинки так і не прижився в Україні, хоча б у найвужчому сегменті, хоча спроби були.
Нині діє ДСТУ 9112:2021, яке вступило в дію в квітні 2022 р.* Зрозуміло, що з початком повномасштабної війни росії проти України, увага до нього була і залишається не на часі. Але, насправді, вона вперше регламентує норми. Разом із тим пропонує два варіанта написання текстів. І тут, дивлячись на ухвалене, я хотів би вставити свої "п'ять копійок". Як і писав перед цим: от не сприймаю український звук "г", якщо записувати його як "g" або "ğ". Знаю, що в Турецькій "ğ" (Erdoğan) ідентичне "г", але за спрощенням діакритики в комп'ютерній графіці та інших технічних перетвореннях, врешті читатиметься як "g". Разом із тим сусідство зі словаками і чехами, якi пишуть, як і вимовляють "h" (Praha), чому для нас є менш переконливим? Разом із тим виникає розгубленість із буквою "х", яку вирішують не міняти (Xarkiv), вірніше, перейнявши фонетичний знак. Це мені нагадує Лучуківку, пропоновану автором ще від 90-х, але йому не перешкоджало уживати "h" як "г". Ще одне: хоча пішли за досвідом балканських мов, але "j" не сприймається як одне: і знак "ь", і буква "й". Чому "ї" як виняток йотованої голосної з поміж інших? Більш стрункішою і життєздатною версією виглядає "система В", лише із-за зручности на клавіатурі, а не із-за нагромадження слів буквами, що вже не сприймається однозначно.
ДСТУ 9112:2021 Транслітерація за системою А (приклад)
АA БB ВV ГĞ ҐG ДD ЕE ЄJE ЖŽ ZЗ ИY ІI ЇÏ ЙJ КK ЛL МM НN ОO ПP РR СS ТT УU ФF ХX ЦC ЧČ ШŠ ЩŜ ЬJ ЮJU ЯJA
+++
Ledj dyxaje prominj v obijmax,
Tak revno ğorytj ne zğasa,
V rozkišno-napovnenyx xmarax
Vidčutna moğutnja krasa.
Rozčynjatjsja sonjačni xvyli
U vičnomu smutku času,
Myttjevosti, serdenjku myli,
Dlja sebe, jak spoğad, vizjmu.
Jak xočetjsja v sjavi zğority, -
Ta nedostupne vono!
Jak xočetjsja v nebo zletity,
Ta tiljky sxylyv ja čolo...
ДСТУ 9112:2021 Транслітерація за системою B (приклад)
АA БB ВV ГGH ҐG ДD ЕE ЄJE ЖZH ZЗ ИY ІI ЇJI ЙJ КK ЛL МM НN ОO ПP РR СS ТT УU ФF ХKH ЦC ЧCH ШSH ЩSHCH ЬJ ЮJU ЯJA
+++
Nasycheni tini,
Rozlyte prominnja
Na polotni.
Vyrujuche nebo
Ghrizno j ghrizovo
Vdyvljajetjsja v zemlju.
Krapli zvysajutj
Na khmarakh koshlatych,
Na mezhah shparyn.
Osj-osj i vpadutj...
I kartyna zemli
Peretvorytjsja vmytj.
Bo tini i svitlo
Ghratysj, jak dity,
Budutj v doshchi.
У цьому описі спробую доторкнутися не так проблеми створення, як суперечливости уживання певних літер. Більшою мірою у нас не викликають дискусій букви, що за фонемою відповідають українській кирилиці. Тут варто брати до уваги, що вимова тієї чи іншої літери може бути від'ємна між різними мовними групами. Наприклад, та ж буква "г" відрізняється від прочитання в російській та українській мовах. То само з латинкою: українська, словацька, чеська "h" - це не те саме, що польська, адже остання не має навіть такого звуку. Польська "ł" звучить інакше, аніж наша "л"; словацька "y" звучить інакше, аніж українська "и", навіть далека від російської "ы". Отож, як і багато хто писав, на першому місці від української латинки очікується універсальність. Саме ця універсальність і робить її різною. А що робити з дифтонгами? Питань, як виявилося багато і завжди є незадоволені. Отже, на мою думку має з'явитись якась перехідна абетка: зрозуміла, проста у використанні, доступна у сприйнятті для різних культурних груп і прошарків населення.
Як і зазначив: добре, що для більшого числа літер є такі відповідники, із якими ніхто не сперечається. Такими є: а-a, б-b, в-v, д-d, е-e, з-z, і-i, к-k, л-l, м-m, н-n, о-o, п-p, р-r, с-s, т-t, у-u, ф-f. Проблеми виникають з дифтонгами: ц, дж, дз, я, ю, є, ї, йо. Чи можливі варіації у виконанні латинкою: ts, g, j, ia(ja), iu(ju) і т.д.? Кожен, під впливом вивчення тієї чи іншої мови, вважає свій варіант написання кращим. Я б сказав: звичнішим. Звідти виникає питання: якщо виникає проблема, тоді для чогось її треба вирішити? Наразі, проблеми з латинкою не існує, всі чудово послуговуються кирилицею і вона є найприйнятнішою для всіх українців. Проблеми виникають у транслітерації для іноземців і тих, хто дивиться на розв'язання майбутніх проблем із погляду професійних викликів. Наприклад, публікації в міжнародних виданнях українських статей із українською транслітерацією опрацьованих джерел; назви статей для сайтів; вивчення української мови в розумінні її фонетики; відсутність кирилічної клавіатури; писемна відмінність для певної культурної, соціальної групи тощо.
Вперше затребуваність у транслітерації виникла для багатьох із нас наприкінці 90-х, початку 2000-х із появою пейджерів і майже одразу перших мобільних телефонів. Якщо в пейджерах мову транслітерації обирав оператор, то для СМС-повідомлень кожен самостійно. Ось тоді люди і почали застосовувати якусь креативність у написанні текстів латинським літерами. Перші мобільні телефони взагалі мали лише один вибір: англійська мова. Які там діакритичні знаки розрізнення? Це вже з'явилося пізніше, разом із кирилицею. Отже, на той час буква "g" могла бути як "ж", "дж", так і "г"; "ш" писали, як "sh" або "w"; "ц" як "c", так і "ts". Також траплялось уживання латинки за візуальною подібністю до кирилічних літер: "д" - "g" або "q"; "ш" - "w", "у" - "y"; "и" - "u"; "р" - "p", "х" - "x". Системи не передбачалось, але тяжіло до написання англійським правописом. В результаті нової системи не витворилось.
Спробував відтворити подібну абетку, в якій кожна кирилічна літера мала б свій аналог у латинці, без прив'язки до графічної традиції. Вийшло приблизно так:
АA БB ВV ГH ҐH ДD ЕE ЄJE ЖG ZЗ ИY ІI ЇJI ЙJ КK ЛL МM НN ОO ПP РR СS ТT УU ФF ХX ЦC ЧQ ШW ЩWQ Ь' ЮJU ЯJA
+++
R'aht'at' kol'ory u nestrymnomu tanci -
Smilyvymy ruhamy gestiv strimkyx.
Us'udy muzyqneje sonce svitanku
Rozkvitlo u rajduhax barv holosnyx.
Melodija kol'oru v farbah zdijsnylas',
Na penzel' vitriv pidhopyv bezum-qac,
I tak nespodivano, rvuqko zminylas'
U duwu kvituqu, wqo zvabyla nas.
I my, spokuwajuqys' nižnym stvorinn'am,
Blukajem, jak v kazci, v pryrodi gyvij.
Nas svit zustriqaje bezmegnym vydinn'am,
Jake v poqutt'ah - kvity nawyx nadij.
Якось наткнувся на "позиційну абетку" або, як ще її називає автор Андрій Нікітін "фарбетку". Головна мета її створення: уникнути діакритичних знаків.
На мою думку: дуже багато винятків, які ускладнюють читання. Посудіть самі (приклад наведено з авторської сторінки розробника абетки):
+++
"Ia ne kaqu, ia ne blahaiu
''vydpusti moie qittia''.
Na samoty z soboiu znov mene nema.
I viddzerkalennia moie poroqnie.Movtcitj duca, movtcatj vusta,a sertse batcitj y horitj,y vipromyniuie tvyi obraz na skly.
Y vyddzerkalennia moie staie tvojm. (...)"
Коли у зорю пейджерів та СМС, бачив різноманітні тексти в повідомленнях, особисто тоді не зустрічав утруднених варіацій прочитання, як наведений приклад від Андрія Нікітіна. Навіть не уживались такі поєднання, якби хтось написав "ш", як "sz" (польською), або "ч", як "tsch" (німецькою). Головною рисою було - спрощення запису. Отже, наразі маємо такі вимоги до української латинки: фонетична універсальність та спрощення у написанні.
Тепер виникає дилема: латинські літери без візуальних додатків не відображають українську фонетику так, щоб читалась максимально просто. Отже, треба знаходити золоту середину. Для цього апелюємо до величезного досвіду використання латинки іншими мовами та неодноразових спроб застосувати її у нас, хоча б для наукових потреб. Не вдаватимусь у всі подробиці, яких досить у відкритих джерелах, зокрема Вікіпедії, але відзначимо вже прийнятні речі, які знайшли практичне застосування в близьких до нас мовах: словацькій, чеській, хорватській, словенській, боснійській. Отже, "ж" легше писати як "ž", "ш" - "š", "ц" - "c", "ч" - "č". Таке написання пропонують більшість проєктів української латинки. Отож, і я маю прихильність до такої транслітерації. Для мене, окрім гачка, достатньо було б і крапки, як у польській мові ("ż"), але це не настільки важливо.
Від сусідства з Польщею, ми позичали, скоріш вимушено, із-за відсутності вибору друкарських засобів і державної політики тих часів, їхній варіант латинки. В одних випадках вона є зручною, в інших - ні. Наприклад, неможливо написати слово із м'якими закінченнями "ть", "дь", але можна з "ль" - "l", на противагу "ł", як "ń" - "n", як "ź" - "z", "ś" - "s", "ć" - "c"; є зрідка збіги в поєднанні букв одного звуку, що робить подвійне прочитання. Неможливо записати повноцінно слова, орієнтуючись на правила польського правопису: робить (robyt), мить (myt), жолудь (żolud), або уникнути їх подвійного прочитання: спецзасіб (speczasib - спечасіб). Звісно, можна удосконалити і позичити "ť", "ď" зі словацької (так поступив Й.Лозинський, але про це далі). Тоді, можливо, вже доведеться переглядати для написання "ż", як "ž", a заразом, для уніфікації: "sz" - "ž", "cz" - "č". З "ch" виняток, який виглядає проблемним й донині.
АA БB ВW ГH ҐG ДD ЕE ЄJE ЖŻ ZЗ ИY ІI ЇJI ЙJ КK ЛŁ ЛьL МM НN ОO ПP РR СS ТT УU ФF ХCH ЦC ЧCZ ШSZ ЩSZCZ Ь' ЮJU ЯJA
+++
Twoji oczi - syni noczi,
Nacze more - syni chwyli,
Movby wody czysti-czysti,
Movby himny uroczysti.
Ja wid tebe widstupaju...
Ja błukaju, szczoś szukaju,
Ale inszi oczi mrij
Ne znachodżu. Tilky tvij,
Łysze twij czudovyj himn
Serce wyzwołyt z rujin,
Łysze tvij i tilky twij -
Jasnyj pohlad, pohlad mrij!
Наприкінці ХІХ століття мали місце "Азбучні війни": як писати українську мову латинкою*? Події відбувались на західних землях України. Головним представником латинки на основі польської абетки був Йосип Лозинський, а на основі чеської - Йосеф Їречек. Хоча кожен з них рухався від традиції написання національних мов із урахуванням відмінностей української, абетки доводилося по-своєму уніфіковувати. Так як письмо історично було пов'язане із релігійними традиціями, латинка у ті часи, якою б вона не була, не мала повноцінних шансів конкурувати з кирилицею. Як у ті часи так і зараз, з урахуванням технологічного розвитку, проблема залишається зі швидкісним набором тексту. Якщо тоді була проблема в друкарнях, нині це проблема у прийнятній (адаптативно готовій) клавіатурі. У будь-якому випадку напрацьований досвід не залишається марним.
+++
Nechaj u lubowi żywe UkrajinaI mova jiji chaj widrodyťsia znow,
I pisnia kozaćka, striłećka - didiwśka,
I w duszah kvituje duhowne zerno.
Sviate ce zerno dla doczky ta j dla syna,
Szczo maty w kołysku ronyła w slowach,
Koły nachylałaś, mow wyszeńka biła,
Nawiky zapało u naszi sercia.
Ne zhyne Wkrajina, bo ridnuju mowu
Wikamy płekaly u ditiach baťky.
Tomu ne zahyne duchowneje slowo,
Jake newmyruszczo żywe u duszi!
+++
Ne daj zasnuty u kolysci
Talantu svitloji pory.
Moja Nataločko, sestryce,
Jakščo duša zove, tvory!
Maľuj v nathnennomu poryvi
Kartyny mrij i svit dumok.
V barvystij, iskrometnij zlyvi
Prolyj ľubov, zrobyvšy krok.
Ščob ožyly čarivni farby
Pid splesky svitlych počuttiv,
Ščob čujnisťu spovyti barvy
Budyly v serci nižnyj spiv.
I viŕu ja, z tvojeji doli
Zroste dľa inšych dyvnyj svit,
I na zemnim žytťevim poli
Zakolosyťśa ščasťa cvit.
Недоліки цих правописів: на прикладі слова "widrodyťsia", чому не пишемо закінчення "śa"? - треба знати правила правопису польської мови; дві букви "ch", взамін однієї "х" (також незручно); проблеми з пом'якшенням приголосних, наприклад, у слові "свято": якщо за Лозинським "sviato", то за Їречеком мала б бути в абетці пом'якшена "v", а її немає. Як писати? Так само немає відповіді на звук "жь", на прикладі слова "збіжжя", хоча на основі польської можлива: "zbiżżia"! Візуальне сприйняття, так само, щодо пом'якшень: якщо велика буква "Ń" виглядає з рискою, то "Ď" - з галочкою, так само відрізняються маленькі: "ń", "ď" - в залежности від кегля (вибраного шрифту) риска обабіч "d" може виглядати як кома (апостроф): " ď " Іншого вибору в наборі розширеної латинки не існує. Треба комбінувати, але для популяризації доволі ускладнений процес.
Отже, виникає наступне питання: як пом'якшувати приголосні як наприкінці слова, так і перед голосними? Я б сказав - це найбільший камінь спотикання. Практика згаданих тільки-но мов вказує на кілька варіантів: пом'якшення рискою, подібною до апострофа (біля або над, словацька, чеська, польська), буквою "і" (польська) або "j" (словенська, хорватська, боснійська). Літера "j" може передавати як пом'якшення, так і йотованість голосних. Застосування настільне різне, що по-перше, максимально відповідає тільки тій мові, в якій уживається. (Наприклад, у словацькій: ľudia (людіа), у польській: ludzie (люджє)), по-друге, відображає традиції та специфіку запозичень та сусідства з іншими мовами (там де у словенів читається тверда "j", у сербів та хорватів як м'яка).
Та літера "j" не давала спокою, тим більш любив її уживати Іван Франко, але на міжнародному рівні з нею є певні труднощі: в англійській читається як "дж", в іспанській "х". Також напружувала візуалізація "й" як аналог "і" за англійською транскрипцією. Наприклад, в імені "Andrii". Так, наче "і" має довгий звук, а мала б писатися як "í". Так само з іменем "Mariia". Але ж не "María"? Певною мірою хотілося б уніфікувати існуючу латинську абетку прийняту в нашій державі для документів: паспорти, мапи тощо. Не подобалась пропозиція поєднання українських літер "зг" (наприклад, "згода"), писати як "zgh". Разом із тим ще тяжіла у декого звичка писати "г" як "g", що насправді не відображає фонетику нашої мови. У словаків, чехів, литовців є аналогічний звук "г", який пишеться, як "h". А кирилічну "х", записують як "ch", видно, під впливом німецької мови. Нас це не задовільняє, не відповідає простоті та уніфікації, якою є діюча кирилиця. Отже, шукаючи довго правильну клавіатуру, знайшов прийнятний відповідник: "й" передавати як "ĭ"; "г", як "ĥ" ("ћ"); "х", як "h".
Апробовуючи різні варіанти, прийшов до знаменника, що українська мова може для своєї латинки багато почерпнути зі словацької, як то свого часу зробили чехи, литовці, латвійці. У поляків використання латинки має свої історичні традиції, які відображають характер формування їхньої мови. Для українського досвіду можуть мати більш порівняльний аналіз. На мою думку пом'якшення можна передавати таким чином: перед приголосними або з нульовим закінченням із рискою над літерою або біля неї: ś, ć, ń, b́, v́, ḿ
ĺ, (ľ), d́ (ď), t́ (ť). (Наприклад, у словацькій, французській мові риска над буквою позначає довгий звук, хоча в польській - пом'якшення (ć, ń, ś, ź). Тут я вважаю, що норму можна установити самим. Віддавна прийнято пом'якшення зазначати апострофом. Хоча вибір багато в чому обмежується доступністю прийнятної розкладки на клавіатурі. Я уживаю розширену латинку, але навіть з нею послуговуюсь допоміжною, при написанні літер "b́", "v́", "ḿ").
Йотованість голосних, ще один камінчик в латинізації української мови. Пишучи тим чи іншим варіантом латинки, натикаюсь на поодинокі граблі винятків та особливостей нашої мови. Наприклад, слово "свято". Маємо писати як: "sviato", чи "svjato", а може "sv'ato" ("sv́ato) чи sväto? Перший варіант відображає урядову транскрипцію, другий - балканську, що збігається з ДСТУ, який можна прочити як "свято" і "св'ято", третій - більш правдоподібний, хоча немає такої доступної клавіатури з літерою "v́". Отже, має бути, як і писалося напочатку, щось універсальне!.. Якщо пристанемо до написання слова "svjato". Виглядає добре, "j" для пом'якшення навіть використовується в штучних мовах есперанто та новословенській. Але, як тоді написати слово "бульйон"? - "buljjon"?.. "miljjon", "kanjjon"... Тоді проситься пом'якшення через апостроф: buľjon. Все, нарешті пазл склався! Але ж ні! Не виходить універсалізувати мову, впираючись у відсутність готових літер на клавіатурі, поки не приходимо до висновку: українська латинка має не так відображати фонетичність мови, як зберегти наявне досягнення у відповідниках до кириличного написання. Отож, запропонував собі пом'якшення приголосних перед голосними відображати над голосною двома крапками: "ä", "ü", "ë", "ï". Ввести, для уніфікації "ö", як відповідник "ьо", "йо". Так само відображати йотування голосних відповідно до літер: "я", "ю", "є", "ї", "йо". Практично, латинські літери стають візуальними аналогами українським. Тут ми досягаємо другого правила: спрощення.
АA БB ВV ГĤ ҐG ДD ЕE ЄË ЖŽ ЗZ ИY ІI ЇÏ ЙĬ КK ЛL МM НN ОO ПP РR СS ТT УU ФF ХH ЦC ЧČ ШŠ ЩŠČ Ь' ЮÜ ЯÜ ЙО/ЬОÖ
+++
Podyh buskovyĭ v povitri neseťsä,
Nižno, šovkovo vesnoü ozveťsä,
Buĭno pollüťsä potoky öĥo,
Ĥrudy napivnyť kvitkove vyno.
Zorom ä p'ü kolörysteĭe dyvo,
Sercü do ščemu spoĥlänuty mylo:
Kraĭ neskinčennyĭ buzkovyh lisiv,
Podyh duhmänyĭ na prostorah nyv.
Певний час дотримувався позиції, що ліпше писати йотовані голосні та для пом'якшення перед ними приголосних буквами: ä, ü, ë, ï, ë, ö, поки не наткнувся на проблему записування іноземних прізвищ, топонімічних назв, транслітерації інших мов, наприклад, таких як польська, російська, коли треба було б навести цитату в оригіналі. Почало виходити приблизно так: Японія (Äponiä), Януш, Änuš, дурь (dur?), яв (äv?).
В СРСР в 1930 р. мало не запровадили латинку для російської мови. Працювали науковці, які не зійшлись лише в написанні кількох букв. Назалежно від цього абетка вже набула увиразненого розуміння. Були присутні певні винятки в написанні, наприклад "щ" як "sc". Далі, на практиці, залежало, як вона мала б прижитися, але раптом змінилась "політика партії".
Спробуємо частково оцінити цю абетку примірявши її до української мови:
+++
Á ne cuju muzy tanciv,
Sliv hucnyx i lir -
Obirvalosí scosí u casi,
Znyklo rvucko skrizí.
Rozcynylysá v bezmeƶƶi
Vilína myslí, meta palka.
Osí dyvysí-no: mov na veƶi,
Sájvo blysnulo j znyka!
Якщо для української так і для російської мов просяться апострофи, або інші знаки пом'якшення, наприклад, над "r", "v", "f" абощо, і це, можливо, не настільки критично (здогадатися можна), але коли за спрощенням записати без діакритичних знаків, що трапляється доволі часто, наприклад, у рядку посилання на сторінку сайту, виходило б щось смішне або непристойне: Японія - Äponiä - Aponia (Апоня), Janusz - Änuš - Anus (Анус), явь - Äv́ - Av (ав). Отже, абетка для української мови з використанням букв ä, ü, ë, ï, ö - може використовуватися, окрім транслітерації (фонетичної адаптації) з інших мов. Польське ім'я Януш має писатися як "Janusz", а Японія?.. як "Japan" чи "Japoniä"? І тут вкотре доводиться повертатися до думки про нецілковиту придатність латинки до нашої мови. Але сумніви відкидаємо в сторону, тією кирилицею, якою ми пишемо зараз, від початку писемности на українських землях, не існувало. Для цього тривав довгий процес, який так само на собі відкарбував формування мови.
Таким чином повернувся до ідеї записування з рискою біля букви для пом'якшення, адже й так вона використовувалась у тексті. Розширився б тільки перелік пом'якшених голосних. Використання її себе виправдовує, лише додає певні незручності з набором.
Tverdi: Aa Bb Cc Čč Dd Ee Ff Gg Ĥĥ Hh Ii Yy Jj Kk Ll Mm Nn Oo Pp Rr Ss Tt Uu Vv Yy Zz Žž
Mjaki: B́b́ Ćć Č́č́ D́d́ Ĺĺ Ḿḿ Ńń Ŕŕ Śś T́t́ V́v́ Źź Ž́ž́
Koly ľudyna zazyraje
V moĥutni tajinstva krasy,
To podyh muzy vidčuvaje
V najmenšyh projavah jiji.
Koly šepočuť bystri vody,
Koly hvyľujuťśa ĥaji...
Ščo ne pokladeno na noty,
Znahodyť zapys v počutti.
De neporušni vični mriji,
Tam serce, praĥnučy žytťa,
Kvituje u duhovnij diji,
Bo klyče sońačna vesna!
To zve poryvamy pryroda,
Ščo viddzerkalylaś v duši...
Dźurkočuť švydkoplynni vody,
J kurlyčuť v nebi žuravli!
Пишучи цю статтю натрапив на ще один знак, який чудово сприймається візуально у випадках пом'якшення приголосних, грецька йота, яка нині уживається, як допоміжний знак у деяких африканських мовах "ɩ". Свого часу розглядав варіант уживання для пом'якшення букву "ı", яка присутня в турецькій та азербайджанській мовах, позичена так само з грецької (один з варіантів написання), але він є не допоміжним, а цілком незалежним звуком, подібним до українського "и". Також ідентична фонетичному запису. Знак "ι" сприймається дещо незалежно від "родича", для багатьох була б прийнятною за подібністю до м'якого знаку - "ь" = "ι".
+++
Mov ščedryj dar,
Ja pju iz kelyha vesny
Duhmɩanyj podyh kvitiv.
Vin poven čar,
Solodkyh dymo-mrij jasnyh,
Palkyh nadij na lito.
I ja mov car,
Mov sribnyj ptah u vyšyni,
Nesu na krylah mriju.
Pjanytɩ nektar.
Tak ĥarno na duši meni!
Ja vid vesny hmeliju...
Найбільшою цінністю будь-якої мови є її фонетика. Літературна мова відрізняється від живої, в якій можливо все, але вона об'єднує та узагальненює. Отож, і писати найкраще таким письмом, що більш відображатиме звучання нашої мови. Тут одразу відчуватиметься різниця між іншими слов'янськими мовами-сусідками, зникатиме подвійне тлумачення, некоректність прочитання. Знову ж таки, реалізація такої ідеї частково обмежується розкладкою клавіатури, але підходячи до вирішення проблеми з позиції фонетичного запису, максимально спрощується розуміння, хоча напочатку виникатимуть певні труднощі в написанні. Звертаючи увагу на себе, звичка формується швидко!
Спостереження за уживанням латинки в українській мові за собою та іншими вказують на те, що українська культура, яка сильно тримається традицій, не має життєдайної історії її використання. Отже, набування в когось рис писати нею за звичкою відсутнє, тим більш, якщо почати говорити за певні культурні прошарки, які б нею послуговувалися б між собою. Як, наприклад, в певних колах медицини, мовою есперанто. Наразі пропоную такий варіант сприйняття абетки:
Аа-Aa Бб-Bb Цц-Cc Чч-Čč Дд-Dd Ее-Ee Фф-Ff Ґґ-Gg Гг-Ĥĥ Хх-Hh Іі-Ii Йй-Jj Кк-Kk Лл-Ll Мм-Mm Нн-Nn Оо-Oo Пп-Pp Рр-Rr Сс-Ss Тт-Tt Уу-Uu Вв-Vv Ии-Yy Зз-Zz Жж-Žž
Пом'якшення зображати на власний розсуд: апостроф, риска над буквою або збоку, додаткові букви "i" або "j", або "ɩ", можна "ĵ"; йотованість голосних буквами "j" або "ĭ", можна "ǰ". Кому як смакує!
Якщо є сумніви у виборі, спробуйте свій варіант, написавши наступні слова: духмяний, Запоріжжя, обличчя, рум'яний, свято, являються, бульйон.
Duhmänyĭ Duhḿanyj Duhmjanyj Duhmɩanyj Duhmĵanyj Duhmjanyǰ
Zaporižžä Zaporižž́a Zaporižžja Zaporižžia Zaporižžɩa Zaporižžĵa
Oblyččä Oblyčč́a Oblyččja Oblyččia Oblyččɩa
Rum'änyj Rumĭanyĭ Rumjanyj Rumjanyj Rumǰanyǰ
Sväto Sv́ato Svjato Sviato Svɩato Svĵato
Ävläüťsä Javľajuťśa Javljajutjsja Javliajutisia Javlɩajutɩsɩa Javlĵajutĵsĵa J̌avljaǰutjsja
Для потреби запису російською (у випадках цитування), поміркуйте, як би ви записали наступні слова: дробь, дурь, палачь, топь, щука, явь... (Fonetyčne napysanńa vyrišuje moraľno-etyčne spryjńatťa netotožnosty sliv miž ukrajinśkoju ta rosijśkoju movamy).
За собою залишаю право користуватися зручнішою з-поміж інших.
1 варіант: Aa Bb Cc Ćć Čč Č́č́ Dd D́d́ Ee Ff Gg Ĥĥ Hh Ii Jj Kk Ll Ĺĺ Mm Ḿḿ Nn Ńń Oo Pp Rr Ŕŕ Ss Śś Tt T́t́ Uu Vv V́v́ Yy Zz Źź Žž Ž́ž́
2 варіант: Так само, але замість риски над буквою або біля неї, що позначає пом'якшення, уживати знак "ɩ". Наприклад: Dɩakuju!
Як висновок, українська латинка має містити в собі речі, які на перший погляд видаються несумісними між собою, і це більше з позиції звички та технічних засобів реалізації: універсальність, простота, фонетична близькість до уживання. Також, запис латинкою може бути будь-яким прийнятним для власного уживання, головне, щоб текст не обтяжувався лишніми літерами та був читабельним. Наразі проблема не в латинці, а в бажанні уживати її на побутовому рівні, що і вирішує її долю в майбутньому.
***
Пишучи цю статтю про українську латинку, почав робити дописи з деяких її тез на своїй сторінці в Twitter. Мав на меті висловити свої думки щодо уживання різних варіантів написання українською латинкою, проаналізувати уживання певних букв, діакритичних знаків, буквосполучень. Поки формулював та виставляв певні тези, більш схожі на преамбулу до головного, з'явився активний читач і дописувач - Дмитро Кошман, який всі мої наміри звів до однієї теми: його варіант латинки найкращий з будь-яких інших. "Не треба вигадувати колесо, коли я його маю!" (Трохи переграю реакційний тон). Отже, мої міркування щодо споглядання та оцінювання (смакування історичним розвитком) різних пошуків власної латинки, увінчались певним розчаруванням. Зрозумів, що Twitter не є найкращим майданчиком для пошуків шанувальників філологічних дискусій на вузьку тему. Мені важко з кимось говорити, якщо співрозмовник стверджує, що в українській мові так сформувалось, що одна буква і є одним звуком і не розділяє їх у поняттях. Я дозволяю собі сумніватися, щоб знайти краще рішення. Також розумію, що сила традицій для українців має велику силу тяжіння у порівнянні з примхливими ідеями створити щось нове і спробами торувати нові стежки. Не забороняю комусь бути іншим, але і не очікую зворотнього щодо себе. Мова - це звичка, письмо - тим більше. Але мова нам стає близькою з дитинства, і в житті ми одразу впізнаємо знайомі звуки, а письмо, якщо людина бачить більше ніж просто слова і окремі букви - це узагальнена візуалізована обмежена формалізація для будь-якої мови. Хоча про письмо треба судити "сухо", не забуваймо, що на своїх плечах вона несе і оберігає для нащадків те, якими словами і про що ми думаємо.
(Zbereženi dopysy opublikovani u veresni-žovtni 2022 roku v Twitter)
1
Tut ja zapysuvatymu svoji dumky na temu ukrajinśkoji latynky, zokrema pro abetku ta dosvid užyvanńa bukv do zvukiv ukrajinśkoji movy. Hoča tema šyroka i pro neji baĥato napysano, staratymuś vykladaty korotko, zĥidno formatu Twitter'a.
2
Popuľarnisť cijeji temy čas vid času zrynaje v masmedia ta vuźkyh naukovyh kolah, ale tak i ne vyrišuje pytanńa: čomu ukrajinśka mova tak i ne maje žytťezdatnoji latynky, hoča na oficijnomu rivni jih majemo kiľka variantiv, na formaľnomu z deśatok.
3
Odrazu zauvažu, ščo ja ne je pryhyľnykom latynizaciji našoji movy, ale stvoryvšy u zdorovomu dyskursi pravylnyj poĥľad na transliteraciju ta transkrypciju, možemo z pevnyh dośaĥneń suspiľno vytvoryty vlasnyj nacionaľnyj produkt, jakyj zadoviľńatyme biľšisť, jakščo ne vsih. (Znaju-znaju: "vsim ne vĥodyš!").
4
Zapysy robľu formoju, nablyženoju do fonetyčnoĥo zvučanńa. Dla vizuaľnoĥo spryjńatťa jak kyrylyća, tak i latynyća ne je ideaľnymy dľa ćoĥo. Napryklad: "життьа-žyt̄́a". Ale tut, ja shyľnyj iz dumkoju Ivana Franka, ščo kožnij bukvi maje naležaty odyn zvuk. Ale dľa biľšosty ukrajinciv ne vse tak prosto: my nikoly ne pysaly, jak Ivan Franko.
5
Narazi oficijno pravyla transliteraciji reĥlamentujuťśa: 1) Postanovoju Kabinetu ministriv Ukrajiny vid 27 sičńa 2010 r. N 55 (dla napysanńa prizvyšč i toponimiv, mižnarodnyj translit, v osnovi jakoĥo ležyť anĥlijśka mova) - u povśakdenni ne obovjazkova ta 2) DSTU 9112:2021 vid 1 kvitńa 2022 - obovjazkova!!!
6
Tak, koly Ukrajina vkotre vyboŕuje svoju nezaležnisť vid moskovytśkoĥo režymu, istorija jakoji - ce bezperervnyj ĥenocyd narodiv, de rosijśka mova zdobuvaje sylu, kupajučyś u čužij krovi, ale lamajučy zuby, kiĥti, jazyk, tiľky-no torkajučyś smakolyka ukrajinśkoji movy, latynka vyĥľadaje nače j ne na časi.
5
Ale "ne hlibom jedynym". Stolitťamy dosvid funkcionuvanńa kyrylyci zadoviľńav usi potreby ukrajinśkoji movy. Otže, cinnisťu latynky je zovsim inše pryznačenńa: vyrišyty adaptatyvni problemy, povjazani z mižnarodnoju komunikacijeju ta novitnimy tehnoloĥijamy.
6
Može buty tak, ščo kožnoĥo razu, predstavľajučy variant latynky, ja pysatymu same tym zkazkom transliteraciji, aby naočno možna bulo ocinyty jiji perevaĥy ta nedoliky. Robytymu spostereženńa, ščodo zručnosty.
7
Treba vyznaty toj fakt, ščo bukv u latynci menše za kyrylyću, ale z biľšoju častotoju zastosuvanńa diakrytyčnyh znakiv. Napryklad:: ̵̧̭̰̱̣́̀̌̈, oj: ́ ̀ ̭̂ ̂ ̌ ̧ ̈ ̰̃ ̃ ̱̄ ̇ ̇ ̵, eh, mo' tak bude lipše: óòôo̭ǒŏőøo̧öõo̰ōo̱ȯọo̵. Tak vono tak, ale naš čas orijentujeťśa na anĥlijśku movu, a tam jih nemaje. Otže, de zolota seredyna?
8
Narazi varianty napysanńa ukrajinśkoji latynky majuť u čyslovij perevazi bukvy z diakrytyčnymy znakamy. Isnujuť rizni vpodobanńa ta - praktyčne zastosuvanńa. Ja ne stverdžuvatymu tut, ščo pravyľno, a šĉo poĥano. Mojeju metoju je uzaĥaľnyty i sformuvaty kuľturne vidnošenńa do cijeji temy.
9
Pryklad z žytťa: poľka v školi včyť francuzśku. Maje problemy z napysanńam neznajomyh sliv. Prosyť včyteľa dozvolyty pysaty dyktant zi francuzśkoji poľśkymy literamy... Napryklad: "Peugeot", jak čuje "Peżo"... Otže, ne zavždy latynka realizuje očikuvanńa.
10
Baĥato jevropejśkyh mov majuť svoji jurydyčno oformleni normy napysanńa ukrajinśkoji latynyceju. Pytanńa, čy varto vyĥaduvaty viz? A ni! I v Ukrajini dosvidčeni movnyky ta ľubyteli movnyh tem majuť kožen svij poĥľad. I vyhodyť: "nemaje mež". Mo' j ne treba?
11
Oś će i je ta "zolota seredyna", ščo vyznačaje vidminnosti miž variantamy ukrajinśkoji latynky. (Žartuju). Ale, jakščo objektyvno, vsi ci sproby vkazujuť na te, ščo kyrylyčne pyśmo najblyžčym časom zalyšyťśa nezaminymym dľa biľšosty ĥromaďan Ukrajiny.
12
U baĥaťoh movah za tijeju čy inšoju literoju latynky hovajuťśa rizni zvuky. Napryklad, u poľakiv i nimciv "l" mjaka, a v slovakiv, čehiv, anĥlijciv "tverda". Litera "h" dla baĥaťoh narodiv čytajeťśa po riznomu, abo ne čytajeťśa vzaĥali, abo na ščoś vkazuje. Anĥlijśka "zh" ce dla baĥaťoh slovjan "ž", a poľakiv "ż" i "rz".
13
Bukva - ce jak tradycija, a aktyvnoĥo užyvanńa latynky, jaka b stala hoč jakojuś tradycijeju - nemaje. Isnuje vymušene vykorystanńa tijeji čy inšoji abetky z perš za vse tehničnyh pryčyn. Napryklad, osobysto pamjataju, jak v časy Rad ukrajinśki poeziji peredrukovuvaly na drukarci z rosijśkymy literamy: "i" ta "ï" buly "1"...
14
Як не дивно, поява української латинки впирається у технічну сторону її втілення: можливість створити прийнятну клавіатуру, де наряду з іншим символами латинки ми можемо знайти й інші пом'якшені приголосні, прим. такі як: ṕ b́ ḿ ẃ v́ f́.
15
Щоб українська латинка могла б хоч якось пристойно використовуватись, мають бути ті, хто нею послуговується. А таких людей реально одиниці. Легше навести не імена людей, а електронні ресурси, які кожен по-своєму транслітерує латиницю. Їх метою є забезпечення доступності інформації для іноземців, які вивчають українську.
16
Більшість мов світу тяжіють у своєму письмі до вимушеного спрощення та уніфікації. Наприклад, китайці вже інакше пишуть ієрогліфи ніж раніше, американці у швидкому письмі замість "you" можуть написати "y", дехто не ставить діакритичних знаків над буквами, наприклад, польський регіон Śląsk (Шьльонск) пишеться в назвах сайтів як "slask" ("сляск").
17
Отже, спрощення в написанні як живою мовою, так і спрощення під час трансформації без діакритичних знаків, має бути впізнавано легким у прочитанні.
Наразі тему закриваю, бо останні сім дописів почав писати виключно для себе, без діалогу в Twitter.
* * *
Aprobuju novu klaviaturu, v jakij pomjakšennɩa vidobržatymutɩsɩa znakom "ɩ". Poperednij variant cilkom sebe vypravdav, ale na majbutnɩe je pevni tehnični trudnošči z vidobražennɩam rysky nad abo bilɩa bukvy. Pryčyna taka, ščo berutɩsɩa zi slovacɩkoji ta polɩsɩkoji mov, de vidiĥrajutɩ rizne značennɩa.
Tak jak problemy z pidborom klaviatury, a dlɩa prostoĥo spožyvača z cym ne maje buty trudnoščiv, znajšov bilɩš-menš pryjnɩatnyj variant, sklavšy jiji samostijno v proĥrami "Custom keyboard". Pryklad:
Vrešti-rešt: dana klaviatura vyjavylasɩ nezručnoju, otže, poky ne znajšov inšoĥo rosvjazannɩa problemy, zamistɩ znaka "ɩ" pysatymu "ĵ", adže z odnijeji storony: zalyšajetɩsɩa švydkoju pry nabori ta častkovo, hoča bilιšoju miroju, nablyžaje do spryjnɩattɩa rozrobky DSTU 9112:2021 "versiji A".
+++
Povitrĵa omyte osinnim doščem,
U nĵomu spalahuje svitlo voĥnem.
Tĵmĵanije u prostori j znovu ĥorytĵ,
Ta, ĥrajučysĵ mnoju, use merehtytĵ.
Naviščo ty ĥraješsĵa j revno dratuješ
Mij stomlenyj zir ta pryĥničeni dumy?
Naviščo zi spokojem bavyšsĵa hutko?..
Mabutĵ, ty mene vidvertaješ vid smutku!
Розкладка клавіатури за допомогою латиниці, створена на основі США-міжнародна: https://m.drukaryk.com/rozkladka-ukrainskoi-latinki-dlya-abetki-oleksandra-natalenka/
Трансляція української мови латиницею. Постанова Кабінету міністрів #55, від 27 січня 2010 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-2010-%D0%BF#Text
Новий національний стандарт ДСТУ 9112:2021 «Кирилично-латинична транслітерація і латинично-кирилична ретранслітерація українських текстів. Правила написання» https://dntb.gov.ua/news/%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%82-%D0%B4%D1%81%D1%82%D1%83-91122021-%D0%BA%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B8
Транслітерація і трансплагіатація: https://science.lpnu.ua/terminology/all-volumes-and-issues/visnik-no-620-2008/transliteraciya-i-transplagiataciya-list-do
Латинка, яку хотіли впровадити в СРСР: https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%B2_%D0%A1%D0%A0%D0%A1%D0%A0
Українська латинка / http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0
Василь Сімович. Йосеф Їречек і українська мова. До азбучної заверюхи 1859 р. / https://zbruc.eu/node/28924
Ярислав Сумишин. Українська латинка в царській Росії / https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/04/7/159284/
Пом'якшене "M" - "Ḿ" в сторопольській мові: https://pl.m.wikipedia.org/wiki/%E1%B8%BE
Що не так з українською транслітерацією і навіщо це освітянам: https://nus.org.ua/view/shho-ne-tak-z-ukrayinskoyu-transliteratsiyeyu-i-navishho-tse-osvityanam/
Ukrajinsjka latynka (тематичний сайт): https://www.oocities.org/ukrterm/latynka_rejestr.htm
Anonimna avtorska storinka: https://paper.wf/voda/pro
Приклад вивчення української мови іншими народами: https://www.50languages.com/phrasebook/lesson/en/uk/100/
Чому “h” слід транслітерувати як “х” - https://xmova.wordpress.com/2020/07/23/h-transliteration/
Розкладка клавіатур - https://uk.upwiki.one/wiki/Keyboard_layout#Other_original_layouts_and_layout_design_software
Languages (A-Z) - (усі мови світу та абетки на одному сайті) - https://omniglot.com/writing/languages.htm
Латинізація української мови передача тексту й окремих слів української мови латиницею відповідно до правил транслітерації - https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8
Українська латинка - http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0
Русская латиница - https://ru.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B0
Немає коментарів:
Дописати коментар