Власна дорога в потоці суспільних напрацювань

Йде потік професійних напрацювань, подій, інформацій тощо й у тому формується власна модель дій. Це не зовсім рухатися за течією, а постійно слідувати за новими тенденціями, які зносять з власного шляху. Незвичними люди стають тоді, коли не помічають загальне, а рухаються власною дорогою. Великими люди стають тоді, коли пробують (добре, як вдається) перенаправити цей всезагальний потік у якісно нове (незвичне) русло.

Гра як інструмент вбивства

Усі знають, що існують дельфінарії, які викликають у дітей безліч позитивних емоцій, і мало хто замислюєтьсся, що дельфінів почали дресирувати з метою атакування ворожих цілей, зокрема короблів. А сама поява таких розважальних закладів пов'язана з їх утриманням. Отже, життя дельфіна, який приносить своєю грою щастя дітям, у час "Х" - це ніщо, лише бойова куля, в порівнянні зі знешкодженням противника.
Чи є будь-яка гра таким собі інструментом, де в результаті учасника мають підвести до команди "фас"? А тепер згадайте: скільки ігрових винаходів існує в нашому реальному житті?! Існує ціла індустрія з виробництва візуалізованих ігор. Відходять у минуле ігри спрямовані на фізичний розвиток, увагу і спостереження за людьми та живою природою. Нині актуальні не лише комп'ютеризовані, але й психологічні ігри. В чиїх руках перебуває увага дітей? І чи не прийде такий час, де їхню психіку використають, як "бойову кулю"? Не винятком є дорослі, для яких існує певна маса літератури, де пропонується вміння впливати на людей, керувати їхніми прагненнями і вчинками. Найяскравіші приклади, із якими можна стикнутися в реальному житті - це продажі та послуги "заточені" на комунікацію. У виборі товару клієнт керується не власними вподобаннями, а знижками, акціями, термінами, розпродажем. Це така гра, де не ви, як клієнт, диктує умови, а маркетингові міркування "згори" чи то "здолу": що ви сьогодні й завтра будете "їсти"? Таким чином, слідуючи за тенденціями споживацького світу, у цій грі виграватимуть сильніші: індустрії, корпорації, держави-лідери ринку. Вихід із цієї гри - не грати в неї! Керуватися виключно своїми смаками, а не чужими вподобаннями. Вільний час приділяти на осягнення нових знань. Не западати на щось одне, якщо воно не пропонує осягати всякчас нове. Не рухатися по колу і не заганяти себе в кут - світ більше за той обрій, що лежить "перед носом". Проаналізувати:
• Чи не став раптом "дельфіном" у "дельфінарії" своїх (чужих) уявлень?
• До яких командів "фас" привчають твою свідомість?
• Якими є больові (приємні) теми, що не мають прямого відношення до тебе?
Не варто жити ілюзіями! Ми проживаємо одне життя, і гріш ціна перетворювати його в те, якими нас прагнуть бачити інші.

 

Які знання ми беремо зі школи?..

Що ми пам'ятаємо зі знань узятих зі школи, коледжа, університету? Невже зазубрену табличку для розв'язання формул із вищої математики? А може формули з органічної хімії? Тут щось інше і більше... Час минає, щось з власних зусиль докладених до знань лишається, щось стирається назавжди... Кого не питав - перше, що згадується - це вчитель як носій певної "глиби" знань і досвіду. А власні зусилля і любов до предмету - то прагнення дотягнутися до висоти тієї "глиби". А конспекти з часом летять в умовні печі, гублячись назавжди на полицях між книжок. А таких Вчителів - на пальцях однієї руки. Спитайте себе і знайомих!

Моя духовна практика - читати розумні книжки, спілкуватися з розумними людьми

Багато релігій наголошують на духовній практиці. Практично, їхній діалог починається з подібної відправної точки, наприклад, чи я впевнений, що моє ім'я вписано в книгу життя? Відповідь проста: моя духовна практика - читати розумні книжки, спілкуватися з розумними людьми.