Чому старість робить людей злими і добрими?

Ближче до старості людина втрачає здатність мислити чітко і послідовно. З'являються ознаки втрати пам'яті, координації рухів, орієнтації на місцевості... Це все ознаки старіння мозку. Виникає питання: чи існує подібна динаміка в почуттях? Так, слабне слух, зір, нюх, дотиковість... Спостерігаючи за старістю, можемо побачити два типи особистості: людину "злу" і "добру". Чому ж так? Є розуміння стану душі (серця), якщо людина все життя була "на позитиві", то на схилі років, коли втрачаються фізичні сили, зокрема і сила пам'яті, людину рятує "серце" - інтуїція. Як кажуть в народі: серце не обдуриш. А як людина по життю довірялась тільки раціоналізмові і відкидала для себе можливість оцінювати (важити) дії ще й відчуттям, зі втратою першого, другого вже для неї не існуватиме. Тому і реакцією є злість, як подразник на власні помилки та нерозуміння інших. Зростає відчуття власної недооціненості іншими. А для людини "серця", як щось "не так", не страшно - інтуїція підкаже!