Усе велике рано чи пізно руйнується. Були імперії: фараонів Єгипту, Олександра Македонського, Риму, Османії, нациської Німеччини, Радянського союзу... то ще буде. Символічно вони зображені в образі Вавилонської вежі, що була недобудована і поруйнована. Решток її не залишилось, лише є місце. Показовою є спостереження статистів, коли починаються кризи. Так показовим є зведення найбільшого хмарачосу, або чогось подібного - неймовірно грандіозного, що, звісно, потребує неймовірних затрат. Після такого зведення починається криза. З нещодавніх: олімпіада в Греції, що призвела до кризи неспроможності виплати кредитів, Євро 2012 в Україні - до перших ознак спаду економіки, в Росії після олімпіади і захоплення Криму з "ура-патріотичним угаром" від скоєного злочину, знову ж таки - падіння економіки. І не треба говорити про санкції, корупцію, світову кризу - це все так (менше), а також щось важливіше (більше). Є народна мудрість: все не з'їси! Отже, чи варто зводити величне і грандіозне? Таких собі предвісників руїни?? Логічно, що за біблійним прикладом зведення Вавилонської вежі, люди були покарані за прагнення власного возвеличення, що виражалося б у створенні чогось рукотворного, щоб досягти до Бога. Але "до Бога" - то метафора. Тут нам варто повчитися у природи, спостерігши за прикладами її самовідтворення. Розвиток "сягає вершин" не по вертикалі, а по горизонталі! Людині дано ходити прямо, але по землі. Перш, ніж щось робити, варто над чимось таким подумати...
Колись за "Вавилонську вежу" "проголосувало" більшість людей, усі зібралися на будову і її готові були зводити до очікуваної мрії. Все, що нині має народну прихильність, має ймовірність за волею невимовних обставин (бо всі якогось дня почали говорити різними мовами - просто не розуміти одне одного) втратити "рейтинг" і "завалитися". Нині у всіх на слуху "крутяться" з сотню назв потужних брендів, споживаючі які, ми навіть не замислюємось, як їх підтримуємо... А уявіть собі, що одного "прекрасного" дня вся наша любов переросте в розчарування. Мить енерції, яка існуватиме завжди, до уваги не братимемо. Як приклад, дехто передбачає занепад "Фейсбук", пов'язаний зі збільшенням в ньому ботів і втратою живих людей із живими дописами. А уявіть но тільки? Не зарікаймося! Ніколи не кажи "ніколи".
субота, 16 червня 2018 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Олег Левченко. Коли темрява говорить / Oleh Levchenko. When Darkness Speaks (триптих)
Вірш-триптих на підставі моїх розмов із ШІ про темряву, чи існуватиме коли-небудь штучна душа, матеріалізм і духовність. Темрява як пробудже...
-
Хіба навчитися мовчати?.. А може доста слів на раз? Це вже не так, аби кричати Й не чути зовсім чийсь маразм? Десь в лонах джунглів і пустел...
-
Є багато написаних текстів про латинізацію української абетки* і, вивчаючи їх, у мене виникає враження: хоча тема і вивчена, але до спільног...
-
Коронавірус як іронічний хайп Роздуми після сну Ми живемо в суспільстві, яке на кожному кроці хоче видобути або ж зловити з будь-чого хай...

Немає коментарів:
Дописати коментар