Роби як краще!

Доволі цікаво виявляти певні риси поведінки, працюючи в колективі. Усі різні: один звик все робити сам, інший погоджується на підмогу, бо знає, що працювати з кимось легше, інші універсали: вміють підлаштовуватися до будь-яких обставин. Є ті, що не вміють, але вже щось спробували і готові давати свої рекомендації. Саме такі схильні "зриватися", як щось вже не по їхньому - для них інших варіантів для вирішення певних задач вже не існує. Мені у роботі з такими людьми подобається теза: роби як краще! І даю повну волю для самовираження в межах розумних норм. І всі людські стосунки сподобався-несподобався в таких випадках стають такими мізерними... бо ж чужим людям рідко, як вгодиш. 

Тут згадується давній анекдот: Чоловік все життя шукав ідеальну жінку. Якось запитали в нього: чи знайшов він її? На що він відповів: Так, знайшов! Але вона шукала ідеального чоловіка...

Природу успішності визначає гнучкість і не лише

Життя - це певна дистанція з перешкодами і благами можливостей. Якщо ти котишся з гори каменем, не обов'язково долетиш до підніжжя, можеш зачепитися за більшу перешкоду, або ж бути похованим під грудою собі подібних. Якщо ти сипешся з гори піском, у тебе є більше шансів досягти долу, але разом із тим розвіятися від вітру, загубитися поміж більшого і втратити власну цілісність. Якщо ти будеш водою, у тебе є всі шанси досягти підніжжя гори і, можливо, стати водоймою, але, за непогоди і кількісної меншості, тебе не врятує ні мороз, ні сонце. Краще вже бути каменем або піском... Якщо ти будеш зерном, у тебе будуть всі шанси пустити коріння і дати врожай, але стаючи більш корисним для життя інших, ти відчуватимеш свою слабкість перед зовнішніми загрозами. Ідеально, якщо ти зможеш бути і каменем, і піском, і водою, і зерном... Але так - неможливо. Але можливі риси, які можна перейняти від сили, якою володіє кожна тих речей. Наприклад, гнучкості, яка дозволяє поодиноким чинникам, що стоять на перешкоді, їх оминати або ж навчитися мати власну силу. Головне, рухаючись до мети, не охолонути в лід, не спинитися в болото, не розвіятися за вітром...

Дещо з колотеми пошуку "золотої середини"

Гріх - це не просто спокуса - це бажання більшого. Поняття гріха дещо неправильно тлумачать. Днем відліку виникнення гріха вважається здійснення потаємного бажання Єви з'їсти яблуко. Чи то було дійсно яблуко, яке стало винуватцем падіння на голову Ньютона, тлумачі Біблії пропонують вірити беззаперечно. Якусь дивну роль відіграв змій, який, як в казках умів говорити, або якимись знаками зміг "спокусити" обране з десятка ребро Адама - Вершину генетичної майстерності. Але при тому упускають момент, що першим розпіарив "яблуню" сам Бог, розповівши про її центрове існування в раю, а змій лише нагадав про сказане. Методи дії реклами очевидні. Так от, "бажання більшого", як виявилось, мав і Адам. А тут ще й третя "особа" робить рекламу - Єва. Так от, роль Ісуса Христа, що "узяв гріхи всього людства", на справді свідчить про ще один варіант жертви, усвідомивши яку, "грішник" має переломити себе в "споживанні", розкаявшись у надмірі, що виникають у житті. Тут легко згадуються новозавітні притчі та історії, пов'язані з життям "Спасителя". Не забуваймо, що такими рятівниками душ були і залишаються найкращі ягнята в юдаїзмі. 
Якщо провести паралель із останніми століттями нашої ери, бажання з'їсти "яблуко" у порівнянні з нещадним використанням природних ресурсів - це ніщо! Це просто красивий символ початку неконтрольованих бажань. З огляду на здобутки нашої цивілізації за ті ж 100 років, ми - невиліковні грішники. Але я не драматизую. Символи треба розуміти правильно і вони можуть вказувати на те, що надмір чогось рано чи пізно може призвести до того, що раптом можна опинитися за межами Бажань (Раю), зоставшись "гол, як сокол". Без "колу і двору" - "власного" (не свого) дому, що схожий на "Рай"...

Олег Левченко. Питний хліб Житомира (вірш)

Космічний кіоск
на вулиці
і-мені Корольова.
А на ньому
три рекламних сузір'я
"Питна вода"
"Хліб Житомира"
"На розлив"
... і крізь зоряне небо
проступають комети:
"Хліб-на вода"
"Хліб - на розлив"
"Питний хліб Житомира"
Одне виходить:
П и в о!
К в а с!

23 лютого 2018 р.

"Неприродно позанормові" або чому дехто виходить за межі усталених норм?

Школа / Життя - Вчить! Коли вчимося - помиляємося. І це природно. Бо не інакше, як вчимося на помилках!! Виходить так, що відмінниками стають ті, що навчаються поза системою оцінювання, йдучи за межі усталених норм. Неприродно позанормові. Отже, уся шкала успішності складається від самооцінки і вправності долати помилки.

Олег Левченко. Мелолотилка (вірш)

В скирту

Скриню

Спритно

Втнуто

В стінах

Стрінеш

Струни

Скронь

З валу

Впали

Палі

Йолі

Пазлам

Псальми

Пальми

Длонь

Січень 2018

Олег Левченко. "За межі фізичного часу..." (вірш)

За межі фізичного часу...
Природа речей комплексує.
Тюлені у ніжних обіймах
Нічого-таки не відчують.

Помітити можна, як тіні
Відходять ногами жирафів.
Хто мав бути поряд - насниться
Скелетом забутим у шафі.

Січень 2018