Дещо з колотеми пошуку "золотої середини"

Гріх - це не просто спокуса - це бажання більшого. Поняття гріха дещо неправильно тлумачать. Днем відліку виникнення гріха вважається здійснення потаємного бажання Єви з'їсти яблуко. Чи то було дійсно яблуко, яке стало винуватцем падіння на голову Ньютона, тлумачі Біблії пропонують вірити беззаперечно. Якусь дивну роль відіграв змій, який, як в казках умів говорити, або якимись знаками зміг "спокусити" обране з десятка ребро Адама - Вершину генетичної майстерності. Але при тому упускають момент, що першим розпіарив "яблуню" сам Бог, розповівши про її центрове існування в раю, а змій лише нагадав про сказане. Методи дії реклами очевидні. Так от, "бажання більшого", як виявилось, мав і Адам. А тут ще й третя "особа" робить рекламу - Єва. Так от, роль Ісуса Христа, що "узяв гріхи всього людства", на справді свідчить про ще один варіант жертви, усвідомивши яку, "грішник" має переломити себе в "споживанні", розкаявшись у надмірі, що виникають у житті. Тут легко згадуються новозавітні притчі та історії, пов'язані з життям "Спасителя". Не забуваймо, що такими рятівниками душ були і залишаються найкращі ягнята в юдаїзмі. 
Якщо провести паралель із останніми століттями нашої ери, бажання з'їсти "яблуко" у порівнянні з нещадним використанням природних ресурсів - це ніщо! Це просто красивий символ початку неконтрольованих бажань. З огляду на здобутки нашої цивілізації за ті ж 100 років, ми - невиліковні грішники. Але я не драматизую. Символи треба розуміти правильно і вони можуть вказувати на те, що надмір чогось рано чи пізно може призвести до того, що раптом можна опинитися за межами Бажань (Раю), зоставшись "гол, як сокол". Без "колу і двору" - "власного" (не свого) дому, що схожий на "Рай"...