Табуйоване: територія, на яку не варто заходити

Ми можемо багато чого осуджувати і не мати міри, але, як тільки заторкнемо певні теми духовності (віри, релігії та традицій), так одразу відчуваємо спротив до подальших розмов. Я не беру до уваги адептів віри, що між собою вирішують, який культ ліпший. Я заторкую ситуацію, яка може виникнути в розмові, коли тема стає табуйованою. Тієї миті натикаємось на внутрішній голос СТОП, від чого одразу вмовкаємо... територія, на яку не варто заходити; межа, за якою може вбити; червоне світло на переході; темна кімната, у якій можуть виявитися "граблі". Такі речі можна спробувати описати детально, але достатньо навести єдиний приклад: ми не нарікаємо на Бога - не робимо з нього цапа відбувайла... Це - табу! Ми нарікаємо на менших за Нього... Не так страшно... як малюють :)