Досвід, що не встигає за технологіями

Раніше час розвивався не так динамічно, як зараз, тому мудрість старших була актуальна "завжди". Нині все разом із технологіями розвивається так швидко, що півсотлітній досвід стає мало не архаїкою.

Як мінімізувати сучасні війни?

Треба віднести пропаганду до засобів тероризму і її заборонити або максимально мінімізувати.
Для контролю інформаційного потоку встановити відсоток інформації, що має бути озвучена в ефірі. Тут не має бути самодурства і вказування, що варто, а що ні. Треба написати для ЗМІ норми, наприклад: позитивні новини (культура, історія, мистецтво) - 60%, соціальне (сім'я, дім, сад, город) - 30%, події (трагедії, політика, реклама, пропаганда) - 10%. І тоді всі почнуть творити і будувати, а не руйнувати.
Тут згадується вислів, про джерело інформації, що творить Людину: "Скажи, що ти читаєш, і я скажу хто ти".

Чому відмінники в часи змін не показують належний результат?

Треба бути гнучким і помилятися, щоб з того робити висновки, для нових і правильних дій.
У часи змін критерії відмінності не працюють - це все одно, що оцінювати мірками старої системи щось інноваційне.

Будь-яка пропаганда - державний злочин!

Змініть світ! Оголосіть пропаганду державним злочином!!!

Не хлібом єдиним - усе перемелеться

"Не хлібом єдиним" - так звучало гасло над дверима фермера, що починав свою діяльність з вирощування овочевих культур. Час пройшов, ринок змінився, по іронії долі цей фермер почав займатися зерновими, завів млин і почав продавати борошно. Над млином повісив гасло "Все перемелеться".

Поки люди схильні помилятися - не існуватиме ідеального суспільства

Так, як ідеального суспільства не існує, умовно "ідеальне суспільство" має вміти визнавати свої помилки і вчитися на них.
Ідеальна система має вчити думати, а не зазубрювати, сумніватися, а не приймати сказане на віру, співпереживати, а не сприймати все за належне.
Будь-яка іншість не має бути підставою для конфлікту.
Мине наш час і його назвуть "часом підміни понять", із-за чого почалися і виправдовувалися війни та конфлікти.
/10.12.2016/

Які проблеми у вищого керівництва?

Проблеми, що виникають у вищого керівництва, лише за відсутності глобальної системної освіти. Світогляд - на відстані витягнутої руки. Цілі - викликані народним стусаном по п'ятій точці. Діалог - під загрозою не бути почутим

Можна бути впертим, а можна бути розумним

Можна вперто йти по лісу й збирати гриби... навіть тоді, коли вони закінчаться, йти далі... А можна на якомусь етапі спинитись і обміркувати, що змінилось з того часу, як ти йдеш. І скільки в тому кошику твого прожитого життя - у вигляді грибів.

"Земне життя пройшовши до половини,
Я опинився в похмурому лісі..." Данте. Божественна комедія

Почуте в народі

Пережили "тринди-ринди", переживемо й "кузькіну мать".

Насилля та зусилля

Насилля - це все одно, що надсилля - здійснення чогось понад силу, що виходить за межі терпимості. Над тими, хто має певну залежність, здійснюють насилля, наприклад, з метою фізичного, психологічного порятунку, адже така людина не самостійна над собою.
Насилля, на відміну від зусилля, не може бути вчинене самостійно. Зусилля - це особистісний інструмент дії.

Що є ефективність?

Поки людина не підзвітна, її ефективність залежить (належить) лише від її сумлінності.

Про мову. Особисте

Час від часу піднімається мовне питання. Не те, щоб чистота, правильність, а вибір між... якою говорити. Де одна або друга не в голос: "рідна" або ж "іноземна". 

Для мене питання мови свого часу "відпало" само собою. Я закінчив російськомовну школу або, як називали в радянські часи ("чью?") "русскую школу" в Україні. Мовне питання за мене вирішили мої батьки, коли вели мене в перший клас. Пам'ятаю аргумент: "русский более перспективный". Так, протягом восьми років, я виходив з дому і минав українську школу, куди міг би ходити, й ішов далі - до "російської".

У період формування національної свідомості - самоусвідомлення своєї ідентичності, я пробував спілкуватися українською. Багато читав українською, від того почав мислити українською, і на якомусь етапі спостеріг за собою характерну ознаку мовної зрілості - почав бачити сни українською.

Ще в той час мене хвилювало питання: якою мовою спілкуюсь я, якою мовою спілкуються зі мною. Зі вступом до навчального закладу я свідомо запозиціонував себе на початку навчання україномовним, адже змінилось коло оточуючих співрозмовників і це було доброю нагодою. По іронії долі мій викладач фахової дисципліни висловив захоплення моєю "українськістю", зауважуючи на своїй любові до всього національного і своєї слабкості в мовному питанні. 

Для мене було важливим перебудувати звичку спілкуватись з російської на українську на побутовому рівні, а саме вдома - з рідними. Навчання (початок сесії) було для того чудовим виправданням. 

Як не дивно, але в той самий час, коли я почав спілкуватися з усіма виключно українською, у мене "відпало", як таке, "мовне питання". 

Йдучи в міркуваннях від власного досвіду, зараз мене "тішать/смішать" люди, які з мовним питанням носяться, як з писаною торбою (до них не відносяться фахівці, на яких покладена місія розвитку і функціонування рідної мови). Для мене це ті люди, що для себе, або свого оточення не вирішили це питання остаточно. 
Кожен свідомий громадянин має мислити так: якщо я живу в Україні - я спілкуюсь українською, якщо я буду в гостях в Росії - спілкуватимусь російською, в Польщі - польською. Це є повага до себе і до країни, в якій ти є. Це ж просто!

Правда є тією, яку побачив на власні очі

Правда є максимально достеменною, коли я її переказав або описав по факту її появи. Чим пізніше я перекажу цю правду, тим менше вона матиме риси правдивості, з'являтимуться більше власних суджень і домислів.

Правда переказана від першоджерела вже не є однозначною правдою, адже переоповідач не був свідком, він сприйняв переказане крізь фільтр власного розуміння.

У нинішній час перенасиченості інформацією я керуюсь принципом: "бачити на власні очі", піддавати сумніву переказаному від свідка, більше сумніватися в правдивості переказаного з переказаного. Ідеалістично, але: якщо всі будуть керуватися даним принципом, про таке поняття як "фейк" можна забути. 

Світ правди - це те, що коїться біля кожного з нас.

Бажання бездоганності породжує претензії

Завжди існуватимуть претензії, адже світ не досконалий, а кожен з нас мислить стандартами бажаної бездоганності, приміряючи їх до інших.

Чому програє той, хто бореться проти змін?

Зміни - незворотний рух життя. Стояти проти змін - бути проти появи нового. Отже, бути проти життя.  Протистояти змінам - порушити закон еволюції (розвитку). Тому стає сумно від людей, які тримаються за "добре минуле", не уявляючи собі (для себе / для когось) "добре майбутнє".

Патріотизм

Якщо ти в силах поважати державність свого сусіда, умітимеш ціннити свою. Патріотизм - це якість любові до мови, культури, історії, незалежно від країни. Патріот залишиться патріотом, а зрадник - зрадником.

Повний глечик

Коли ллється вода, добре підставити свій глечик, щоб і тобі було добре. Коли джерело сухе, то не буде, ані тобі, ані іншому. Чого немає, того не вистачить нікому.

Чи існує "боротьба" за ідею?

Боротьба за справедливість, боротьба за незалежність, боротьба за рівноправність... Усі розуміють, що насправді, скільки б не боролися, цього не буде. Завжди буде хтось ображений, країни залежатимуть одна від одної, люди настільки різні, що цінність прав для всіх різна. Виникає порівняння за аналогією: чи є боротьба за фінанси (не ресурси)? Звучить дешево і невигідно. Видно, що за будь-якою "боротьбою" стоїть не боротьба, а окозамилення. Бо за будь-якою дією постійно стоять чиїсть інтереси.

Яким має бути Податковий кодекс України?

Має бути такий Податковий кодекс України, який прочитав би будь-який інвестор за один день. А не бути Біблією, яку вивчають тисячі років... Має він бути перекладеним більшістю мов світу і розісланий десяткам тисяч потенційних інвесторів. Думаю, що не треба говорити, що він має бути простим у розумінні реалізації будь-якого корисного бізнес-проекту.

"Блуд" і "блукання" для бідних духом?

Блукання і блуд етимологічно подібні. Заблукати (заблудитися), наприклад, в лісі, дає людині шанс знайти щось нове, наприклад, грибну галявину. Та людина, що певним чином не є творчою і не "блудить" - не віднайде нового. Вона не помилятиметься, вона користуватиметься благами винайденими іншими людьми, і залишиться в історії сірою "правильною" постаттю, тією, що сидить на місці.

Навіть у "бідних духом" уява малює в одному образі несумісне: правильність по суспільному шаблону і креативність, що в реальності не буває, але чого вимагають від  сусіда до високопосадовця.

Почнемо з себе.

Бажана безпартійність

Чому не хочеться бути членом будь-якої партії? Бо рано чи пізно з'явиться один придурок, як ложка дьогтю, і зіпсує усю партійну репутацію, і твою в тому ж числі. Це вже закономірність.

Культура мовлення

Якось зайшла розмова про матірну мову серед школярів. І подумалось, що існує (побутує) на жаль в Україні рівноправність (рівнодозволеність) у слововживанні матюччя і російської мови. Зауважу, що паралель лежить не в мовному походженні, а у ставленні до мовлення. 
Виходить так, що мовець не контролює свою мову, уживаючи з легкістю як російську, так і матюччя, приймаючи безконтрольність за норму. А те, що носіями такого ставлення є школярі, так це звичайне дзеркало батьків і "вулиці".

Три речі, аби ми почали жити краще

Щоб ми жили добре, треба зробити три речі: запровадити дієві штрафи в усіх сферах життєдіяльності, створити максимально ефективний унікальний інвестиційний клімат, зробити достойне покарання за державну зраду.

Яким має бути керівник?

Найкращий керівник є найкращим виконавцем. Такий керівник уміє не лише ставити задачі підлеглому але й собі, звісно ж, щодо себе, їх виконувати, звісно ж, щодо підлеглого, вміти проконтролювати.
Справжній керівник вміє на своєму прикладі показати, як досягаються результати.

Герої України

Десь у 90-ті казали, що в українців немає спільних героїв, таких, що об'єднували б усю націю, на прикладі яких би зростало нове покоління. Зараз в Україні війна, ще від часів майдану - тисячі героїв. Герої об'єднали свідомість нації щодо власної ідентичності. Але, як для всієї країни, мало героїв - воїнів, яких ми можемо ще зі школи ставити за приклад. Для нації необхідні герої-митці, герої-лікарі, герої-архітектори-будівельники, навіть герої-ІТ та програмування, герої-бізнесмени (не олігархи), герої-дипломати, герої чесної праці, герої-державотворці... герої-герої-герої, якими б пишалась не лише Україна. Яких би ставили за приклад не лише в школах.

Чому є ймовірність передбачити майбутнє?

Є шаблони, по яких діє суспільство чи інша громада, та особисто кожна людина. Якщо людина з усіх шаблонів поведінки обирає, приміром, фізичну працю - наступного разу вона обере саме її. Так само й про керівника: він однозначно шукатиме шляхи для керівництва, а не чогось іншого. Так само й для суспільства: якщо хтось переступає "червону лінію" + досягається "точка кипіння" - протистоянню не уникнути.

"Вміння" втрачати

Люди, "засиджені" у своїх переконаннях, справах, роботах, не в силах зрозуміти людей, які вміють втрачати.

Що таке золота середина?

Реакція руху у сторону найменшого спротиву.