ФіLOsоХвічне БарбIQ 007

Іноді варто запитати себе: наскільки важливі ті знання, що накопичуємо протягом життя, коли в скрутний момент фізичної чи душевної слабкости не в силах собі зарадити? Тоді ж, які знання і досвід варто здобути, щоб пережити випробування? Можливо, варто змінити ставлення до них? А почати з того, що перш за все, змінити ставлення до себе!
10.05.20

Цікаво зробити дослідження: наскільки в стані стресу людина допускає помилки? Чому ці дослідження не лягають ув основу правильного розуміння багатьох прийнятих рішень. У судовій практиці існує поняття "в стані афекту", чому воно не переноситься у звичне життя? Наприклад, у політику, іспити, або ж коли приймаються рішення під впливом реклами тощо. Коригуючі висновки кардинально змінили б кінцевий результат.
11.05.20

Добро і зло - це певна умовність. Злом є те, коли хтось свідомо розділяє ці поняття: здійснюючи на будь-якому рівні між будь-якими речами протиставлення. Такі ситуації потрібні тим, хто прагне володарювати: "divide et impera" (лат.). Світ у своїй первинності однорідний, взаємозумовлений і взаємозалежний у собі.
14.05.20

Усі людські слабкості зводяться до того, аби отримати швидкий кайф. Щоб досягти кінцевого результату, варто докласти зусиль. Людська природа це розуміє, тому прагне пришвидшити процес - переплачуючи ціною своєї енергії. Наш індустріальний світ побудовано так, що, перебуваючи в ньому, навіть не рятує природний рефлекс самозахисту.
14.05.20

Понад два роки тому спілкувався із одним колегою по роботі про життя, роботу і перспективи в Україні. Як раптом він запитав мене:
- А ти знаєш, що є соціальна смерть?..
Тепер він, як рік, працює в Німеччині.
15.05.20

Про глобальне: виникає враження, що в світі працюють такі механізми, які мають із себе вивернути все нещире: поламати там, де ламається, на решті виживших, кого аж ніяк не зачіпають "переваги" сучасности, побудувати новий світ. Так би мовити: неосяжний усепроникний утопізм.
20.05.20

Що є "свобода слова" для більшости людей світу? "Я говорю, а ви - слухаєте!" Недарма природа першого більш невибаглива за інші органи чуття. А може, це банальне "вичуття"?
27.05.20

В цьому житті питання ставлю я!
... До себе!
28.05.20

Питання мови буде актуальним до тих пір, поки ми відчуватимемо до неї культурний голод. Битва української з російською - це битва голодного з ситим. У останнього більше сил, але в першого - впертости!
30.05.20

Олег Левченко. Пов'язані взаємною Любов'ю (вірш)

Пов'язані взаємною Любов'ю
Стоїть Венера на неотесаному постаменті.
Від сифілічного образу в неї вже позеленів мармур,
руки, які бозна-де обіймають холодну землю,
заросли оливковими деревами,
яким довелось із тисячу раз відцвісти,
а вони все ще такі прекрасні,
наче крила янгола,
припнуті голкою до гербарію!
Я здогадуюсь у чому секрет:
то все її чарівна усмішка тіла,
зроблена грубими руками майстра,
які тримали тесак із дерев'яною оливковою ручкою
неймовірно гладкою на дотик.
Ця робота надихає любителів ладану й миру,
благовонія яких виготовлені з тисячолітніх щеп
у казані спільного причастя...
Хіба в усьому цьому не шкрумить лоєм
із жертовника христових мук,
посеред саду розбитих сердець?
16 травня 2020 року

Життя - ілюзія! (?)

Життя - ілюзія! От, приміром, люди проголосували за ш-ост(р)ого президента, у вигаданий "чорноквадратний" (за Малевичем) образ якого повірили, "не повірите", "на повному серйозі"! Отже, люди проголосували за Ілюзію. Прийшла Ілюзія до влади і все навколо почала перетворювати в ілюзорність: "какби ано єсть, но ано нє відімоє!" Люди потихеньку почали вірити в те, що сумніватися в сумнівах - сумнівно і "в(с)ласть д€р(о)жащім відн€€"?.. Отже, кого ще пригнічують сумніви, що політична озонова діра, яка розширюється "ні в сказкє сказать", як застібка нижче плінтуса - це, всього-навсього, портал виходу в Космос? (Ми вже десь це проходили. Га?) От скоро й Марс освоїмо, як тільки-но за 1 зелений лям (лайм) винайдуть наші науковці в "ліцензованих" лупараторіях, на велике прохання (без) оTesla'ного, антибаг усім вірусам антибаг. А ви кажете РЕАЛЬНІСТЬ!

Олег Левченко. "Не стримуйте себе!.." (вірш)

Не стримуйте себе!

Хоча у вас, можливо,
в и н и к а т и м у т ь  с к л а д н о щ і,
будьте собою!
Гора обернеться норою,
з якої вибіжить "д р а к о н".
А ви ще думали, що в серці
жевріє не пломінь -
п о р о ж н е ч а ? -
(М и ш а, яка не прийде до Магомета).
О-оо, як ви сильно помилялися!
Тепер дивіться в дзеркало себе,
приміром, це є форма "катування".
Якщо усе, що є навколо,
в а г о м і ш е  за вас самих -
як би вам гарно пояснити?.. -
м о ї  с п і в ч у т т я !
12 травня 2020 року

Серія художніх робіт "Запорошені порохом"

Техніка: у пісок чи порох із дерева тощо накидані різні предмети, аби порох міг прикрити буквальні контури, залишивши лише натяк на вгадування. Наприклад: ланцюг; пластиковий килимок, у вигляді павутинки; предмети побуту: кухні, ванної, дитячої кімнат; жіночі предмети з трюмо; чоловічі - з майстерні чи гаража. Особливою рисою всіх таких робіт має стати вгадування за контурами існуючого під шаром пороху предмета.

Олег Левченко. Шлях до себе (вірш)

ШЛЯХ ДО СЕБЕ

Це життя лише для того,
Аби навчитися вмирати,
Не убачаючи лихого,
Що світ минучим є багатий -

Не в почуттях, не в розумінні
Себе самого, а в системах,
Що розіграти хочуть нині
Й щораз спектакль на людських тремах.

Так певним часом осяває,
Як добре грати різні ролі,
Які, насправді, не пускають
Збагнути серця свого волю.

Тож варто намертво змінити
Своє відношення до віри:
В своїй душі іскру узріти,
Що плине, наче голос ліри.
28 квітня 2020 р.

Олег Левченко. Такі жнива, такі жнива... (вірш)

Процвітає сокира золотом, квітами, бантиками, діамантами
і разом оголює свій славетний зуб,
який повтинав не один людський цурпалок,
аби витворити в суспільстві
найкращих пінокіо.
Гуляє вона, як королева,
у пишних нарядах, зі слугами, прислужниками, переслужниками,
можливо, песиком,
що так делікатно звисає на мотузочку з її руки,
а, може, то не песик, а кажанчик,
що так мило підстрибує крильцями, наче бик на червоне рядно.
Ми ж маємо розуміти такі дрюбнюткі слабкості,
що в таких пані виняткові забаганки.
Її погляд загострюється до блиску,
в дзеркалі якого можна розгледіти навіть власне обличчя.
Її погляд сором'язливо-вульгарний:
до нього ставляться з трепетом,
сварять пальчиком на зацікавлених дітей,
ховають подалі від гріха...
А як приходить пора: наближається радість святкового столу,
вона гуляє, як навіжена, обличчя наливається кров'ю,
рука тремтить від хрускоту вишкіреного зуба, тріщить шия...
Свято наближається, свято наближається...
Радіють небеса.
12-13 квітня 2020 р.