Стоїть Венера на неотесаному постаменті.
Від сифілічного образу в неї вже позеленів мармур,
руки, які бозна-де обіймають холодну землю,
заросли оливковими деревами,
яким довелось із тисячу раз відцвісти,
а вони все ще такі прекрасні,
наче крила янгола,
припнуті голкою до гербарію!
Я здогадуюсь у чому секрет:
то все її чарівна усмішка тіла,
зроблена грубими руками майстра,
які тримали тесак із дерев'яною оливковою ручкою
неймовірно гладкою на дотик.
Ця робота надихає любителів ладану й миру,
благовонія яких виготовлені з тисячолітніх щеп
у казані спільного причастя...
Хіба в усьому цьому не шкрумить лоєм
із жертовника христових мук,
посеред саду розбитих сердець?
16 травня 2020 року
Немає коментарів:
Дописати коментар