Кому належить влада?

Незаперечно, що з усної народної творчості, національної та світової літератури, ми дізнаємось, що здобуття влади належить компетенції диявола. Для цього варто укласти з ним умову на його правах, ціною чому є душа. Як то кажуть: "продати душу". У цьому ж контексті, герой може прагнути знань, але не з метою суспільної користі, а егоїстичних намірів. У цьому міркуванні поки відкину питання осягнення певної мудрості, а закцентую його на владі. Отже, якщо влада, це компетенція не Божа, то виникає просте розуміння речей: чий то винахід. Прагнення когось підкорити, кимось зманюпулювати, узалежнити - це все механізми лихого, згорділого, падшого, ницого, куцого (імен безліч, і всі вони знайомі, адже уособлюють не просто негативний персонаж, а є його образами (від первинного значення цього слова, з чим пов'язують іконопис: творення обличчя)). Цікаво, буквально і для декого банально: всі втілення негативного виражені в недобрих словах. Сила таких слів: прояв влади, отже, вивищування над кимось. Але така вищість, як то кажуть у народі: називання чорне білим, а біле - чорним. Це те саме, що й омана, блуд (від слова "блукати"), хиба, манівці. Щоб не зійти з дороги праведності (від слів: вести (говорити, провадити) правду), варто називати речі своїми іменами, не жадати влади над іншими, а шукати істину в своєму серці й гармонію з Творцем.