Олег Левченко. Триприх еферу / Oleh Levchenko. Tryptych of the ether (вірш / poem)

Вірш-триптих на підставі моїх розмов із ШІ про ефер і профанацію

I. ЕПОХА ПРОФАНАЦІЇ

Ми живемо в час,

коли святе грає буденним,

а буденне претендує на сакральне.

Святе стало настільки всюдисущим,

що більше не потребує обряду.

Епоха не нищить сакральне —

вона його розсіює до невидимості.

Ми цитуємо святе,

аби бодай у слові вловити його тінь.

Профанація — не кінець,

а стан світла,

що розчинилося в мові.

II. ЕПОХА ПОШУКУ

Світ входить у фазу чутливості:

навіть локальна подія

запускає хвилю відлунь.

Люди одночасно відчувають,

що треба змінити місце,

мову, тишу.

Минуле втручається в теперішнє,

історії прагнуть нових фіналів,

пам’ять шукає себе у дзеркалах.

І кожен, хто бачить збіг,

стає провідником еферу —

тим, через кого простір пам’ятає.

III. ЕПОХА ЗЦІЛЕННЯ

Людство хоче виправити травми,

але йде до цього

через повторення болю.

Ми повторюємо,

щоб віднайти справжній голос,

яким говорила рана,

і, зрозумівши його, —

замовкнути.

Минуле кличе себе назад,

та ефер уже обертається вгору —

у спіраль, де пам’ять

стає судом над минулим,

а не його відродженням.

Зцілення — це не забуття,

а здатність зупинити ланцюг насильства,

щоб зло не мало спадкоємців.

---

TRIPTYCH OF THE ETHER

I. THE AGE OF PROFANATION

We live in a time

when the sacred plays mundane,

and the mundane claims the sacred.

The sacred has become so ubiquitous

that it no longer needs ritual.

The age does not destroy the sacred —

it disperses it into invisibility.

We quote the sacred

just to catch its shadow in a word.

Profanation is not the end,

but a state of light

dissolved into language.

II. THE AGE OF SEEKING

The world enters a phase of sensitivity:

even a local event

triggers waves of echoes.

People simultaneously feel

that they must change place,

language, silence.

The past interferes with the present,

stories seek new endings,

memory searches for itself in mirrors.

And anyone who notices a coincidence

becomes a conduit of the ether —

through whom space remembers.

III. THE AGE OF HEALING

Humanity wishes to mend its traumas,

but it moves toward this

through the repetition of pain.

We repeat

to find the true voice

the wound once spoke,

and, understanding it —

fall silent.

The past calls itself back,

yet the ether already spirals upward —

where memory

becomes a judgment upon the past,

not its revival.

Healing is not forgetting,

but the power to break the chain of violence,

so that evil has no heirs.

31.10.2025

© Олег Левченко/ Oleh Levchenko 

Міжприсутність ШІ / Interpresence AI