Достатньо = Більше не треба * Дешевше не куплять

Колега розповідає, як свого часу працював на модернізації електропідстанції в Полтаві. Переказав своє здивування, що кабеля, які там були, американського виробництва, а укладеними - у повоєнні часи (ІІ світової війни), тоді ще "країна Рад" була коаліційним союзником з Америкою (проти Німеччини). Описав структуру тих кабелів: кожний дротик багатожильного мідного проводу луджений, в грубій чорній ізоляції, обтягнутій спеціальною сітчатою матерією, поверх ще зі свинцевим бандажем, плюс первинною ізоляцією. Такий кабель прослужив більше 60-ти років. А дивлячись на нього, міг би ще - не один рік. Найцікавіше, вигляд нового кабелю, який клали взамін. Тримаючи його в руках, від одного вигляду сучасної ізоляції виникало гірке питання: скільки він прослужить?

Слухаючи його спостереження, навів свої :: Наш час нагадує мені китайську ложку, металеву, легку на підважування, наче десертну, обов'язково блискучу, яка, за бажанням, зігнеться між трьома пальцями, але за призначенням - придатну. Це не така, що якість видно "з першого погляду" (на цінник :)). Я подібні речі називаю "достатніми". Така ложка, як і будь-який товар, апріорі має в собі цей незмінний критерій, який відображає наш час. Не дорога, аби купували, не ніяка, аби не лежала на складі. Того, що треба, аби поїсти: того в ній - достатньо! Не потрібен товар такої якости, який служитиме 100 років, стільки людина не живе! У спадок? - такі речі не вписуються в сучасний спосіб життя. (Так само предмети нашого часу не впишуться у побут майбутнього). Все, що відображає наш час, можна охарактеризувати цінністю товару, який зводиться до рівняння: достатньо = більше не треба *(помножити) на дешевше не куплять. Тому і кабель раніше виготовляли мало не для військових цілей, а нині, у так би мовити: "мирний час", для того, аби з нуля модернізуватися за пару десятків років.

25-29 листопада 2021 р.

Любов до машин і жінок в одному образі

Якось один знайомий побачив, як я прибираю свою машину, на що промовив: "Так прибирають лише чоловіки! На відміну від жінок, які вміють робити порядок удома, в їхніх машинах - бардак, наче в дамській сумочці". Згодом згадався сюжет, який неймовірно подобається чоловікам - це любов до машин і жінок в одному образі. Подібне знайшло місце в плакатній фототворчості, де красиві дівчата притуляються, обіймають, лежать або ж миють красиві машини. Найголовніша дія "неймовірного" - миють!
12.11.21

Олег Левченко. "Моє життя..." (псевдохоку)

Моє життя - 

то наче розчерк пера...

і все!

06 листопада 2021 р.

ФіLOsоХвічне БарбIQ 016

Реальність - це виражений (увиразнений) світ форм: звуків, кольорів, пластики, динаміки тощо. Наприклад, якщо світло є світлом, а смерть є смертю - це не інакше так і є. За це світ ми ще називаємо матеріальним. Наприклад, світ ігрових технологій, якщо і створений на базі матеріальних речей, продукує образи не співвідносні з їх змістом, отже світло лише уявне, як і уявна смерть. Не факт, що інші світи мають або матимуть буквальний, або ж 100% характер тих предметів, якими вони є тут і зараз. Також можливо, що в інших світах їхня якість буде пов'язана з іншим сприйняттям природи їх творення.
02.10.21

Існує ланкова складова між предметами, яку можна подолати інформаційно, але важко матеріально - це відстані. Відстані і міри створюють гармонію простору. Якщо сказати тут, що щось важливе скоїлось мало не в іншому куточку нашої галактики - це буквально нічого не змінить, але у свідомості порушить певну просторову гармонію усталености речей. Чи не тому наша безперебірна обізнаність, за посередництвом інформації, наче замкнута ("поведена") на порушенні такої гармонії?! Аби уникнути цього, між нами та джерелами неперевіреної інформації (адже "правдою є те, що бачимо на власні очі"), достатньо прокласти недотикні відстані у форматі не буквального, а образотворчого сприйняття.
02.10.21

Чим менші відстані між людьми, тим більш одноманітне суспільство, тим більш виникає підвалин для різноманітної дріб'язковости у виникненні конфліктних ситуацій.
02.10.21

Живемо у такий час, коли щоразу стає важче оцінити якість творення. З рівнем довіри до оціночного судження зростатиме увага не просто до чийогось авторитету, а до високої репутації того чи іншого експерта у певній галузі.
06.10.21

Все йде до того, що головна задача умовного "стакана", аби він "тримав воду". Отже, практичність з однієї сторони і так би мовити умовність в мистецькій. Але такий "стакан" коштуватиме дорого і його купуватимуть обдумано і на довгий час, тому від нього очікуватимуть і другої складової: мистецької прийнятности за смаковими уподобаннями споживача.
06.10.21

Краще перечитувати себе з позиції недовіри та скептицизму, аби внутрішньо сперечаючись з тезами, відкидати непереконливі твердження, а в підсумку прийти до того, що висловлена думка є виразною та для внутрішнього цензора - остаточною.
06.10.21

Кого краще призначати на високі посади? Людей із завищеними амбіціями. Такими людьми легше маніпулювати, у необхідний момент нагадуючи їм їхні уявні "вершини". Резон для резонансу в тому, аби амбіції одного збігались із амбіціями більшости.
07.10.21

Давнє спостереження.
Коли відбувається якась негативна подія або вчинок за участю якоїсь людини, спочатку ми мовчки, мало не миттєво, пробуємо розібратися в скоєному, формулюючи питання виправдально, так, якби раптом самі опинились у такій неприємній ситуації: "Чому так?..". Отже, це каже про те, що в природі кожної людини первинно закладене прагнення порозуміння. Не знайшовши відповідей, залишається у підсумку остаточне: "Як вона могла?".
08.10.21

А хто зна', можливо, колись слово "янгол" уживали в значенні "добра людина". От і казали: "прийшов янгол", "дав янгол"... З часом: "зійшов янгол"... От і подивись тепер на "Святі писання" іншими очима! А на історію, як на таку річ, що стається так: чим віддаленіша подія в часі, тим більше набуває рис містичности та обростає міфами.
11.10.21

Зберігай гарний настрій, аби ніхто не зміг спаразитувати на легкому вмінні людської природи перейматись печальним.
14.10.21

Можливо, те, що пишу зараз, є моїми "ліками" на майбутнє, аби міг повернутися до себе "старого", не розгубленого в силах життєлюба.
15.10.21

Уявімо, що ми потрапили у світ, в якому вказівником стають лише почуття?.. А уявімо зворотнє: логіка?.. Дивлячись на той вік, коли ми приходимо в цей світ і вік, коли морально готуємось іти з нього, стає зрозумілим, що логіка має перевагу лише у зрілому віці. Тоді виникає інше питання: чи не скупимось до розвою почуттів протягом життя?
27.10.21

Цікаво, коли свого часу Великобританія та інші країни-колонізатори відкривали нові землі та покоряли нові народи, раптом виявили б, що в одному з них середньостатистичний вік життя складав би понад 100-300 років (мало не так, як написано в Біблії), що б зробили довідавшись про таке?
30.10.21

Від часу сказаного "не вбий" скільки ж пролилося крови! Так, наче Бог, це такий собі філософ-сатирик, який, знаючи людську природу, каже речі, відірвані від реальности.
30.10.21

Олег Левченко. "От і розібрали на ноти..." (чотиривірш)

От і розібрали на ноти
недоспіваний лемент птахів.
От і розібрали на слова
обірвану паворозь думок.
08 листопада 2021 р.

Яким є життя після смерти?

Всі шукають відповіді. Спробую підійти до нього не з релігійної точки зору, а по-філософськи. Якщо ми всі приходимо у цей світ без певного досвіду, який мусимо тут здобути, нас об'єднує безліч спільних речей. Приміром, вишукуючи спільні риси до народження, вони ж можуть вказати на аналогічні риси після смерти. Разом із тим є речі, на які варто щоразу зважати аби не схибити з правильного шляху правил перебування в цім світі. Те, чому нас вчать від малечку. Розуміючи їх, легко уявити чого немає в світі позаземнім.

1). Повтореня! Нас від малечку вчать повторенням, що правильно, а що ні. Складається стійке враження, що всіх дітей об'єднують спільні переконання із якими доводиться боротися різним традиціям, "втовкмачуюючи одне й те саме в голову".

2). Система! Її існування залежить від повторень. Разом із тим "досвід дитини", що спирається на внутрішні почуття, доволі жорстко пробує протистояти "віковим традиціям". Якщо обставини або батьки змогли зберегти внутрішній світ дитини, у майбутньому з'являється велика ймовірність творчого розвою. Як не дивно, з чого сама система черпає для себе "свіжу кров" оновлення ідеями.

3). Мілітаризм! У переважній більшості діти не є войовничими, якщо отримали достатньо батьківської любови. Якщо ж дитина відчула ще немовлям відчуття самотности, відчужености, неприйнятности цим світом, у неї може виникнути почуття самозахисту і ворожости до всього незнайомого, отже, помилково й войовничости.

4). Релігійність! Від народження відсутня будь-яка система дотримання і розуміння (прийняття) обрядовости. Лише в цьому світі розповідають хто і ким є Бог, як треба до нього поклонятися, ділитися своєю любов'ю не тільки з ним, але з близькими, обраними, а, може, й чужими. Якщо дитині з поглядом крізь внутрішній світ все ясно, то з поглядом крізь соціальний, політичний, економічний устрій, все стає неймовірно ускладненим, чому і вчать у школах. Ніхто не вчить: "як розібратися в собі?", але вчать "як розібратися в усьому?".

5). Зацикленість! Як не парадоксально, але дітям не властиве западання на одне і теж, переймання якоюсь проблемою або радістю до абсурду в поведінці, що викликає безліч побічних наслідків у психіці, характерних у дорослому віці.

У підсумку можна сказати так, як переживає дитина, в майже схожий стан розуміння світу входить людина і після смерті. Разом із тим існує "нашарування цього світу": звички і прив'язки жити за знайомими правилами. Саме тому незнайомий світ сприймається, як черговий шлях здобуття нового досвіду в новій системі зі звиклим мисленням жити по-старому. Так як ми є часткою Творця, то нам достатньо зазирнути в себе і зрозуміти, що будучи собою ми Є незалежно від зовнішніх атрибутів: місця, часу тощо.

25 липня 2021 р.