Колега розповідає, як свого часу працював на модернізації електропідстанції в Полтаві. Переказав своє здивування, що кабеля, які там були, американського виробництва, а укладеними - у повоєнні часи (ІІ світової війни), тоді ще "країна Рад" була коаліційним союзником з Америкою (проти Німеччини). Описав структуру тих кабелів: кожний дротик багатожильного мідного проводу луджений, в грубій чорній ізоляції, обтягнутій спеціальною сітчатою матерією, поверх ще зі свинцевим бандажем, плюс первинною ізоляцією. Такий кабель прослужив більше 60-ти років. А дивлячись на нього, міг би ще - не один рік. Найцікавіше, вигляд нового кабелю, який клали взамін. Тримаючи його в руках, від одного вигляду сучасної ізоляції виникало гірке питання: скільки він прослужить?
Слухаючи його спостереження, навів свої :: Наш час нагадує мені китайську ложку, металеву, легку на підважування, наче десертну, обов'язково блискучу, яка, за бажанням, зігнеться між трьома пальцями, але за призначенням - придатну. Це не така, що якість видно "з першого погляду" (на цінник :)). Я подібні речі називаю "достатніми". Така ложка, як і будь-який товар, апріорі має в собі цей незмінний критерій, який відображає наш час. Не дорога, аби купували, не ніяка, аби не лежала на складі. Того, що треба, аби поїсти: того в ній - достатньо! Не потрібен товар такої якости, який служитиме 100 років, стільки людина не живе! У спадок? - такі речі не вписуються в сучасний спосіб життя. (Так само предмети нашого часу не впишуться у побут майбутнього). Все, що відображає наш час, можна охарактеризувати цінністю товару, який зводиться до рівняння: достатньо = більше не треба *(помножити) на дешевше не куплять. Тому і кабель раніше виготовляли мало не для військових цілей, а нині, у так би мовити: "мирний час", для того, аби з нуля модернізуватися за пару десятків років.
25-29 листопада 2021 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар