Всі шукають відповіді. Спробую підійти до нього не з релігійної точки зору, а по-філософськи. Якщо ми всі приходимо у цей світ без певного досвіду, який мусимо тут здобути, нас об'єднує безліч спільних речей. Приміром, вишукуючи спільні риси до народження, вони ж можуть вказати на аналогічні риси після смерти. Разом із тим є речі, на які варто щоразу зважати аби не схибити з правильного шляху правил перебування в цім світі. Те, чому нас вчать від малечку. Розуміючи їх, легко уявити чого немає в світі позаземнім.
1). Повтореня! Нас від малечку вчать повторенням, що правильно, а що ні. Складається стійке враження, що всіх дітей об'єднують спільні переконання із якими доводиться боротися різним традиціям, "втовкмачуюючи одне й те саме в голову".
2). Система! Її існування залежить від повторень. Разом із тим "досвід дитини", що спирається на внутрішні почуття, доволі жорстко пробує протистояти "віковим традиціям". Якщо обставини або батьки змогли зберегти внутрішній світ дитини, у майбутньому з'являється велика ймовірність творчого розвою. Як не дивно, з чого сама система черпає для себе "свіжу кров" оновлення ідеями.
3). Мілітаризм! У переважній більшості діти не є войовничими, якщо отримали достатньо батьківської любови. Якщо ж дитина відчула ще немовлям відчуття самотности, відчужености, неприйнятности цим світом, у неї може виникнути почуття самозахисту і ворожости до всього незнайомого, отже, помилково й войовничости.
4). Релігійність! Від народження відсутня будь-яка система дотримання і розуміння (прийняття) обрядовости. Лише в цьому світі розповідають хто і ким є Бог, як треба до нього поклонятися, ділитися своєю любов'ю не тільки з ним, але з близькими, обраними, а, може, й чужими. Якщо дитині з поглядом крізь внутрішній світ все ясно, то з поглядом крізь соціальний, політичний, економічний устрій, все стає неймовірно ускладненим, чому і вчать у школах. Ніхто не вчить: "як розібратися в собі?", але вчать "як розібратися в усьому?".
5). Зацикленість! Як не парадоксально, але дітям не властиве западання на одне і теж, переймання якоюсь проблемою або радістю до абсурду в поведінці, що викликає безліч побічних наслідків у психіці, характерних у дорослому віці.
У підсумку можна сказати так, як переживає дитина, в майже схожий стан розуміння світу входить людина і після смерті. Разом із тим існує "нашарування цього світу": звички і прив'язки жити за знайомими правилами. Саме тому незнайомий світ сприймається, як черговий шлях здобуття нового досвіду в новій системі зі звиклим мисленням жити по-старому. Так як ми є часткою Творця, то нам достатньо зазирнути в себе і зрозуміти, що будучи собою ми Є незалежно від зовнішніх атрибутів: місця, часу тощо.
25 липня 2021 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар