Любити Бога на прикладі любові до протилежної статі

Ми вчимося любити Бога на прикладі любові до протилежної статі. Тут простіше для себе уяснити, коли жінка кохає чоловіка, як образ сильного і мужнього творця, а коли чоловік кохає жінку - це навіть щось більше і складніше: в ній він бачить свою спроможність відбутися тим творцем. Саме тому, серед багатьох написаних і співаних пісень, художніх творів, кінокартин абощо так багато про стосунки між чоловіком і жінкою. Ані патріотичні, ані соціальні, ані інші твори злободення, жарту, хіті тощо не зможуть передати так просто чистоту і простоту духовних стосунків між людиною і Богом, як між двома статями, навіть релігійні сюжети так не відображають їхню взаємність.

Олег Левченко. "Підвладне часу губить пам'ять..." (вірш)

Людина обирає шлях безпам'ятства

пройдених уроків їсти черствий хліб

Підвладне часу губить пам'ять.
За межі вийти шкаралущі ! ! ! -
узріти голим світ од сяйва світла,
яке живе, допоки темрява
з'їдає себе ґнотом
у тлущі безпам'ятства
й стікає чистим воском
на рани
води.
Горить вогонь, допоки тане смуток.
... а за вікном - весна!
Голі крони оживають змістом.
29 квітня 2019 р.

Ідея: "Поетична соціальна мережа"

Створити роботизовану поетичну соціальну мережу, в яку має бути "влито" безліч творів різних авторів. Принцип роботи має бути наступним: наприклад, google-робот вираховує ключові запити (проблеми) поточного дня, актуальні запити суспільства, тим самим вишукує поетичні твори, які містять у собі актуальні метафори (свого роду відповіді, натяки, алюзії, ремінісценції) на акценти дня. Деякі твори можуть "звучати" (спливати), не лише за непередбачуваними подіями, але й за актуальними темами, які є "на часі" (наприклад: святами, історичними подіями, днями народження, круглими датами написання творів). Така соціальна мережа дозволить дивитися на світ очима поета, а не політика, журналіста, телеоператора абощо. Було б добре, якби кожен такий вірш доповнювався одним із відомих витворів мистецтва, та розріджувалися між собою відеочитаннями та піснями зі смисловим наповненням. Певний відсоток творів мають складати автори регіону проживання відвідувача сайту. Подібний сервіс не вичерпуватиметься в окреслених тут рисах. Загалом матиме виховний, пізнавальний, релаксійний характер, виступатиме джерелом натхнення для різних творчих особистостей.

Культурний зріз

Заїжджаєш з території Польщі в Україну й одразу помічаєш якісні культурні зрізи. Тут навіть не хочеться деталізувати: товари, послуги, а чи просто охайність?.. Раптом ви подумали, що в нас вона ліпша за стандарти і традиції зберігати набуте з покоління в покоління, аніж в ЄС?.. Достатньо потрапити в місце найбільшого відвідування і воно оповість про все. Показовими є туалети - однозначна візитівка місця перебування, не лише на кордоні між нашими країнами, бо і там не без гріха, але й у придорожніх кав'ярнях, до яких із рейса в рейс заїжджають одні й ті ж буси. Таке враження, що тільки там тече з крана ржавою цівочкою холодна вода, запах якої навіть не перебиває куций шматочок мила; мийки, як і унітази - жовтого кольору недогляду, на які навіть не впливають великі цифри вартості послуг, вивішених, як стоп-сигнал при вході: чи то є 2 гривні або 4 - "вшистко єдно"!

Скільки людині треба?

Скільки вона може "з'їсти" за життя? Один будує великий дім, робить його неймовірно дорогим, це при тому, що житиме в одній-двух кімнатах, а решта - стоятиме пусткою, якщо не весь дім. А може варто згадати притчу про те, що люди мали знання про час своєї смерті, де Ісус запитав у людей: чого ви будуєте пліт, а не повноцінну огорожу? - на що йому відповіли: та нам залишилось жити пару літ.

ФіLOsоХвічне БарбIQ 001

Життя не цікавить тих, хто його не розуміє.

070906

----------

"Согласен на медаль" - тепер виглядає, як профанація.
200219

Люди не готові приймати інших такими, якими вони є. Вони прагнуть підлаштувати їх під себе.
240219

Нас весь час випробовує життя мозковою зайнятістю. Про що ми думаємо, тим ми і є. І вся казуїстика в тому, що переважно ми думаємо не про життєві цінності, а про принципи виживання. "Виживання" у значенні "когось вижити" на свою користь. Ми не прагнемо досягти гармонії з живим (миром), ми шукаємо втіхи в (у)мер-тво(р-і/е-нні).
260219

Дивишся, а людина - примітивна! Та чого судити: ми самі маємо в собі іноді, або для когось примітивну людину.
200419

Бог у кожній частинці свого існування. Вбити живе в комусь - це вбити самого себе. І це торкається не лише Бога.
200419

Я є тим у майбутньому, які саме уроки виніс з минулого.
200419

Нам від дитинства розповідали, якими ми маємо бути. Що робити, як вірити. Що слова - це щось більше, а не просто механіка. В них сила для кращого освоєння розуміння.
180419

Велика сила: навчитися втрачати

Навчитися втрачати: дивитися на речі, як на минучі, такі, які не в силах вдержати в руці, навчитися зберігати і примножувати те, що не підвладне часові. Хтось, схопивши себе за голову заволає: так це ж неможливо! Ви коли-небудь замислювались: чому для Всевишнього в людських здобутках не цікавить питання примноження його матеріальних благ? Чому для нас у земному світі духовне і матеріальне не лежать рівнозначно на шальках терезів? Хоча б для рівнозначности гармонії цих двох світів?

Що означає "велике місто"?

Ви йдете на місцевий вокзал, придивляєтесь, принюхуєтесь... якщо бачите людей із непевною соціальною прилаштованістю, відчуваєте запах немитості та сечі... оце воно - Дух Великого Міста! Чомусь у селах та містечках ви цього не зустрінете. Може, там просто немає потреби для подібного розвою?

Сюжет короткометражного авангардного мультфільму "Будьте уважні!"

Говорить жіночка, безмірно і без кінця: тут, там, десь, далеко, близько... відстані міняються і нескінченно перемішуються, кадри накладаються, плутаються, а голос лишається незмінним. То тут, то там шумлять машини, у них, як і в неї свій характерний звук: жух, жух... Наче гонки болідів і нескінченний шум автостради поза містом. Що жіночий голос, що машин звучать рівнозначно. Вони змагаються: хто голосніше. Раптом звуки розділяються, що характерно має бути відчутно при стереозвукові, голос жіночки вже не просто голосно говорить, він кричить... Тут за нею спокійно їде заднім ходом спецмашина, яка видає характерний звук (пікання), а вона його не чує, він все ближче, а вона все ще кричить і не чує...
(Пауза).
Питання на весь екран:

ЩО ТРАПИЛОСЬ ДАЛІ?..

(Повільне згасання літер на чорному тлі).
У підсумку спливають наступні слова:

БУДЬТЕ УВАЖНІ

НЕ ЛИШЕ В РОЗМОВАХ

ІЗ БЛИЖНІМИ!!!

Сценарій до кліпу "Створення світу"

Падає глечик, показано, як повільно летить і розбивається на дрібні кавалки. Не видно в кого падає він із рук. Може бути так, що й в подальшому не видно жодного обличчя. Отже, має залишитись загадкою: хто розбив той глечик? Показують того, хто починає збирати (склеювати) кавалок за кавалком, кавалок за кавалком той самий глечик і короткими секундними кадрами врізаються, наче спогад, або роздум: як замішувалась глина, викладалась на коло, розкручувалась, акуратні пальці огортали її руками, змочували, починали надавати форму, як він витворився, як витинались паличкою риски, утворювався візерунок, як цей глечик ставили в теплу піч, запікали, брали до рук готовий виріб, розмальовували пензликом, покривали зовні глянцем, запікали знов, обливали водою, обережно, наче малу дитину, змочували вишиваним рушником, клали поверх марлю, наливали молоко, накривали білою полотняною тканиною, ставили на столі залитим сонцем. Покадрово перспектива зі столом збільшується (камера відлаляється), видно, як біля глечика лежить великий домашній хліб, до них підбігають з-над двору веселі діти, ламають по окрайцю житнього хліба, обережно беруть глечик, по черзі п'ють із нього молоко, зажовують хлібом, сміються і вибігають на двір, де за вікном видно їхню безтурботну радість причастя до життя. Їхні контури зливаються між собою і сонячним світлом, наче янголи, що обіймаються своїми білими крилами у веселому танці. По вікну пробігають тіні днів... на тому ж столі стоїть глечик склеєний із розбитих кавалків, наче далекий спогад про забуте минуле.

Олег Левченко. Сум недоказаного слова (вірш)

Твій голос обірваний сумом
недоказаного слова.
Твій намір пронизаний струмом -
приниженим зламом
струни.

Почути ближнього
більша за силу здолати жарт,
що виводить еґо
з леґо-гри,
де всі кубики,
як до одного,
а ти - інший.

Все перемелеться,
і порохи, як сніжинки,
матимуть відмінну форму.
...
лиш голоси світів і світла.

4 квітня 2019 р.

Олег Левченко. Тіні часу (вірш)

Дорогу переступили тіні,
впали під колеса
і побігли далі.
"Перевести годинники"
з часом стане архаїзмом.
А сонце, як завжди, вище
над людським пануванням!
Повернутися туди,
де залишив пам'ять
про свої тіні в минулому?!.
Згадати себе, якщо зуміємо
так легко, як із часом!

1-2 квітня 2019 р.