Сценарій до кліпу "Створення світу"

Падає глечик, показано, як повільно летить і розбивається на дрібні кавалки. Не видно в кого падає він із рук. Може бути так, що й в подальшому не видно жодного обличчя. Отже, має залишитись загадкою: хто розбив той глечик? Показують того, хто починає збирати (склеювати) кавалок за кавалком, кавалок за кавалком той самий глечик і короткими секундними кадрами врізаються, наче спогад, або роздум: як замішувалась глина, викладалась на коло, розкручувалась, акуратні пальці огортали її руками, змочували, починали надавати форму, як він витворився, як витинались паличкою риски, утворювався візерунок, як цей глечик ставили в теплу піч, запікали, брали до рук готовий виріб, розмальовували пензликом, покривали зовні глянцем, запікали знов, обливали водою, обережно, наче малу дитину, змочували вишиваним рушником, клали поверх марлю, наливали молоко, накривали білою полотняною тканиною, ставили на столі залитим сонцем. Покадрово перспектива зі столом збільшується (камера відлаляється), видно, як біля глечика лежить великий домашній хліб, до них підбігають з-над двору веселі діти, ламають по окрайцю житнього хліба, обережно беруть глечик, по черзі п'ють із нього молоко, зажовують хлібом, сміються і вибігають на двір, де за вікном видно їхню безтурботну радість причастя до життя. Їхні контури зливаються між собою і сонячним світлом, наче янголи, що обіймаються своїми білими крилами у веселому танці. По вікну пробігають тіні днів... на тому ж столі стоїть глечик склеєний із розбитих кавалків, наче далекий спогад про забуте минуле.