Еліта, елітне, елітарне - не тільки як матеріальний, а й людський ресурс

Є елітні речі, такі як: Дольче Ґаббана, Версаче, швейцарські годинники, мечі самурая... Кожній речі є своє місце в статусі: оригінальний та рідкісний. А поціновувати такі речі можуть не всі. Бо ж не всім потрібні Дольче Ґаббана або швейцарські годинники. Іноді ці речі можуть бути переоціненні і мати надуту цінність, це коли попит перевищує пропозицію.
Існує в суспільстві еліта. Вона так само має цінність. Кожна одиниця - свою. З однієї сторони - історичну, з другої - сучасну. Американізація суспільства створила і створює ринок цінностей з перегином на "тепер і зараз", що переважно виражається в фінансовій складовій успішності: товару, послуги, людини, ідеї... Так от, ідею нині важко оцінити, поки її не випробуєш на споживачеві, як мірилі набутих цінностей. Але - але? Якщо ринок насичений?.. Якщо ринок ніколи не потребував чогось?.. Якщо нестача фахових знань не дає далекоглядної прозірливості. Якщо ідея так і залишиться неоціненою цим поколінням, а майбутні шукатимуть інших шляхів, коли, іронія долі, готове рішення може бути в минулому?.. В ідею, аби її досягти, треба вкласти певні зусилля, зокрема час і здобуті знання. Такі речі не в силах оцінити "бідна" людина, яка оцінює речі лише з "висоти" власного досвіду, адже для кожного існує своя висота цінностей, які вона може прийняти для себе.
Є елітні речі, є елітні люди, які їх створюють, а є елітні знання, які дозволяють продукувати нові ідеї. І неможливо оцінити нове, що не апробовано споживажем, неможливо оцінити старе, що не апробоване часом, який витрачають на вивчення ті, хто шукає нового - еліта, як людський ресурс. За розвитком економіки тієї чи іншої держави видно: де цей ресурс затребуваний або ним нехтують.