"Лукавий - кульгавий", "пророк з фізичним пороком", "Бог - то є досконалість" і де проходить межа між симпатією та відразою? Чому в основі християнства лежить тема прийняття речей такими, якими вони є у лоно своєї любові - закон всепрощення? Можливо, так змушують лукавити - кульгавити душею? Тому, у можливій протилежності, в лукавстві можлива досконалість, а у божественності - кульгавість.
21.05.2016 - 23.03.2017
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
-
Хіба навчитися мовчати?.. А може доста слів на раз? Це вже не так, аби кричати Й не чути зовсім чийсь маразм? Десь в лонах джунглів і пустел...
-
Є багато написаних текстів про латинізацію української абетки* і, вивчаючи їх, у мене виникає враження: хоча тема і вивчена, але до спільног... -
Коронавірус як іронічний хайп Роздуми після сну Ми живемо в суспільстві, яке на кожному кроці хоче видобути або ж зловити з будь-чого хай...
Немає коментарів:
Дописати коментар