Всотує-розсотує краплина твого світла
неповторний шепіт на кінчиках моїх вуст.
Померки вранішнього спокою
памороками обсідають недосивілу голову.
Скочуються у вузлики спогади про пройдешнє,
пальцями розводжу грудки сумнівностей...
Зчулося:
новий світ варто малювати зеленим колоссям.
30.11.16
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
-
Хіба навчитися мовчати?.. А може доста слів на раз? Це вже не так, аби кричати Й не чути зовсім чийсь маразм? Десь в лонах джунглів і пустел...
-
Є багато написаних текстів про латинізацію української абетки* і, вивчаючи їх, у мене виникає враження: хоча тема і вивчена, але до спільног... -
Коронавірус як іронічний хайп Роздуми після сну Ми живемо в суспільстві, яке на кожному кроці хоче видобути або ж зловити з будь-чого хай...
Немає коментарів:
Дописати коментар