Що вільніше: свобода тіла чи свобода розуму?

Однозначно добре, коли свободи поєднуються, але тоді, коли тіло залежить від розуму.
У системі ієрархії цінностей, усі мають бути підпорядковані одному центру прийняття рішень. Але, коли така система одна - це горе. Таких систем має бути багато, що надаватиме право вибору та реалізації різних ідей.
Не може бути однієї системи на всі сфери життя.
Як висновок, свобода тіла підпорядкована вибору оптимальної для людини системи, а свобода розуму - можливості створення та реалізації нових систем, під щораз нові вимоги часу.

Що буде, якщо стрибнути з гречки в коноплі? (фразеологічний гумор)

Так стрибнути у гречку, щоб голим з конопель вискочити.

Дещо з колотеми пошуку "золотої середини"

Гріх - це не просто спокуса - це бажання більшого. Поняття гріха дещо неправильно тлумачать. Днем відліку виникнення гріха вважається здійснення потаємного бажання Єви з'їсти яблуко. Чи то було дійсно яблуко, яке стало винуватцем падіння на голову Ньютона, тлумачі Біблії пропонують вірити беззаперечно. Якусь дивну роль відіграв змій, який, як в казках умів говорити, або якимись знаками зміг "спокусити" обране з десятка ребро Адама - Вершину генетичної майстерності. Але при тому упускають момент, що першим розпіарив "яблуню" сам Бог, розповівши про її центрове існування в раю, а змій лише нагадав про сказане. Методи дії реклами очевидні. Так от, "бажання більшого", як виявилось, мав і Адам. А тут ще й третя "особа" робить рекламу - Єва. Так от, роль Ісуса Христа, що "узяв гріхи всього людства", на справді свідчить про ще один варіант жертви, усвідомивши яку, "грішник" має переломити себе в "споживанні", розкаявшись у надмірі, що виникають у житті. Тут легко згадуються новозавітні притчі та історії, пов'язані з життям "Спасителя". Не забуваймо, що такими рятівниками душ були і залишаються найкращі ягнята в юдаїзмі.
Якщо провести паралель із останніми століттями нашої ери, бажання з'їсти "яблуко" у порівнянні з нещадним використанням природних ресурсів - це ніщо! Це просто красивий символ початку неконтрольованих бажань. З огляду на здобутки нашої цивілізації за ті ж 100 років, ми - невиліковні грішники. Але я не драматизую. Символи треба розуміти правильно і вони можуть вказувати на те, що надмір чогось рано чи пізно може призвести до того, що раптом можна опинитися за межами Бажань (Раю), зоставшись "гол, як сокол". Без "колу і двору" - "власного" (не свого) дому, що схожий на "Рай"...

Про часи змін і креатив

Жити легше, коли завчені рефлекси. У часи реформ рефлекси щораз неповторні. "Часи змін" благодатні не для людей системи, а - креативу.

Хто керує часом?

Іноді складається таке враження, що не я керую часом, а час керує мною.

Олег Левченко. Питний хліб Житомира... (вірш)

Космічний кіоск
на вулиці
і-мені Корольова.
А на ньому
три рекламних сузір'я
"Питна вода"
"Хліб Житомира"
"На розлив"
... і крізь зоряне небо
проступають комети:
"Хліб-на вода"
"Хліб - на розлив"
"Питний хліб Житомира"
Одне виходить:
П и в о!
К в а с!

Як то буває, коли герої власних творів вирішили обговорити тебе самого?..

Герої моїх творів зібралися в одному місці і вирішили розказати одне одному, що вони про мене думають...

Олег Левченко. 16 років тому не стало Юрка Ґудзя... (Відео)

16 років тому не стало Юрка Ґудзя. 

Знайшли Юрка без свідомості у неділю 17 лютого. Дізналися про нещасний випадок наступного дня. "Пригадую той понеділок, як сьогодні: тільки-но зайшовши до холу Житомирської облдержадміністрції, де розташоване облуправління преси та інформації, мені назустріч йде стривожена Тетяна Пишнюк з раптовими для мене словами: «Подзонили в управління, сказали, що в реанімації лежить якийсь Ґудзь». У такі хвилини тривогу будь-якої людини важко переказати. Розгубленність Тетяни не знала меж: куди йти, кому дзонити, хто це «якийсь Ґудзь» – мабуть, серце щось підказувало, та розум не йняв віри. Я теж не вірив, перепитав: «Юрко?», та Тетяна переказала сказане: «...просто Ґудзь»..." (Олег Левченко. Глеки споминів).
Травма, яку мав Юрко була несумісна з життям. 20 лютого 2002 року митець відійшов у вічність. Поховали в с. Немильня Новоград-Волинського району Житомирської області, звідки був родом.

Приблизно в 2001 році Юрко Ґудзь пише поему "Барикади на Хресті". Вона знаково прозвучала у моєму виконанні напочатку 2004 року - до помаранчевої революції, але найбільш сильно - в 2013 р. Події та перебіг подій, які змальовані в поемі не випадково резонують із подіями на майдані, в Києві, на Хрещатику, що в народі називають "Хрест". Досліджуючи творчість Юрка Ґудзя, я спостеріг, що задум твору виник раніше - ще в період революції на граніті, а наштовхнув на його завершення: емоційно насичені протестні настрої доведені вбивством Ґеорґія Ґонґадзе, хто ще пам'ятає, вони йшли під гаслом: "Україна без Кучми". Але в самій поемі відсутня політика. Там є те, що ми відчували, коли сталися жертви "Небесної сотні" і, як реквієм, звучала "Пливе кача"...

Олег Левченко. Моновистава "Барикади на Хресті" за однойменною поемою Юрка Ґудзя. Джерело:

https://youtu.be/Izy5kd7Gc5o

Привнесене або чому ми своє життя переживаємо, як чуже?

Усе в наше життя привнесене. Мало, що в ньому є від нас - від наших думок, дій, намірів і мрій. Наш простір наповнений речами вигаданими іншими, тому і життя доводиться проживати не своє, а чуже.

Кого варто слухати, а кого ігнорувати? (афоризм)

Слухати тих, хто тебе підтримує.
Ігнорувати - безнатхненних.

Олег Левченко. Пісчинка твого голосу (афоризм)

Можливо, пісчинка саме твого голосу до тисяч йому подібних зрушить маятник пісочного годинника історії.

Ми боролися з природою?..

100 років ми боролися з природою, тепер (чи?) 100 років їй боротися з нами.

Олег Левченко. Активна чемність?

Якщо 1000 моїх френдів
встануть зранку і напишуть
те, що робиться в їхніх головах,
і все пережите, спостережене, подумане ними
варто буде "переглянути",
і на те бажано відповісти або лайкнути...
треба лягати спати.

Мати свою думку

Ви відома людина, ви маєте свою думку, яку можете поміняти, але... Ви її сказали в одному з медіа, ЗМІ схопили та поширили, пішли коменти... Ваша думка набула певний відсоток прихильників та противників. Якщо ви сильна людина і не пливете за течиєю, тут починається найцікавіше. Ви поміняли свою думку, ви хотіли б забрати слова назад, але вони розтиражовані... і вам доводиться або стати на бік тих, хто вас підтримує, або знищити себе такою "несерйозністю".

Найпростіше - говорити мовою більшості?

Чи не так?!.

- Які Ваші гідності та недоліки?

- Питання-відповідь: Опишіть мені ідеальну людину?.. і я відповім на Ваше питання!

Закон потенційного клієнта

Багато приходять та не всі повертаються.

Олег Левченко. рак рок рук рик рік рек... (вірш)

рак рок рук рик рік рек
рік рек рак рок рук рик
зомі висна лета ісонь
по ок ул по ок ул
па да
до
спу до
як
ля сти
ки мо те
пли на те
зир ке

11.01.2018 р.

Яка ціна комфорту?

Людина в умовах різного рівня труднощів шукатиме постійний відсоток комфорту. Чим більше труднощів, тим більша вартість за стабільність.

Не стало Мирослава Поповича

Не стало Мирослава Поповича. У пам'яті зринає його спокійна, розважлива мова... Колись почув слушну думку, до якої час від часу звертався у своїх міркуваннях про наше політичне життя. Була пропозиція не обирати Президента України, а назначати на цю посаду найрозумнішу та найавторитетнішу людину України, таку, як Мирослав Попович. Адже роль Президента зводиться до представницьких функцій, а щоб представляти нашу країну в світі, кращої кандидатури не знайти. Може це перебільшення, але поки наша недосконала політична система не готова приймати або ж розглядати такі кандидатури, як бажані.
На додаток: згадується одне інтерв'ю з ним, де журналіст поставив провокативне питання: Ви очолюєте інститут філософії імені Григорія Сковороди. Як ви думаєте: світ спіймав вас?.. На що Мирослав Попович відповів: Спіймав! Я є людиною при посаді, що несе багато відповідальності перед наукою, працівниками інституту, господарською частиною тощо...
На тому світі йому буде легше!

Чому чоловік не плаче?

Тому що ніхто не вірить в його сльози.

За що треба воювати?

Навіщо воювати за життя, достатньо воювати за уми!

Коли людина критикує?

Якщо людина критикує, виявляє незадоволення, нетерпіння діями, обставинами, скоріш за все, людина знає, як треба змінити ситуацію на краще.

Найкраще спілкуватися з керівниками

Найкраще спілкуватися з керівниками - у таких людей однозначно є комерційна жилка, адже не були б вони директорами. Як винятки, бувають підлеглі з комерційними амбіціями більшими за його керівника.

Треба тягнути за всі ниточки

Треба тягнути за всі ниточки. Одна з них виявиться "золотою". Головне не лінуватися.

Олег Левченко. Небесний чотиривірш

Небо в цяточку,
Слова в клітинку -
Склади свій пазл,
Моя дитинко!

2 липня 2016 р.

Жінки і прекрасне

Жінки роблять життя прекрасним і, як правило, починають з себе.

Слова і значення, однозначність і маніпуляції

Нині такі часи, коли слово має критичну однозначність або знівельоване спекуляціями / маніпуляціями понять ізначень.

Олег Левченко. Танка. Встай над зем вел сварг!

Встай над зем вел сварг!

Тих вод теч із неб по древ.

Най рост зел весь час,

Най рост цвіт і плід на тім,

Най жив світ, що дав цей твір!

Де межа між людяністю та майстерністю?

У кожного має бути власний простір. Не просто право на нього, а його місце.
На цей висновок наштовхує спогад про розмову з художником, який, пошановуючи, згадував свого колегу, що відійшов у засвіти, зі словами: "Він був геніальний, але деспотичний". Він не міг знаходити спільної мови з колом оточуючих, навіть своїх рідних, але володів надзвичайною майстрерністю пензля...
Для тих, хто пошановує людяність, скаже, що майстреність - не важить нічого...
Для тих, хто пошановує мастерність, скаже, що деспотичність викликана соціальними умовами...
Відповіть проста: у будь-якої людини має бути власний простір (для самореалізації, для самоствердження, для спокою, агресії абощо). Страждатимуть - менше, творитимуть - більше!

Рефлекси та обмеження

Усе в цьому житті - рефлекси, які формують звички. Звички ходити, говорити, їсти, приділяти увагу, ігнорувати, працювати і відпочивати тощо. Усе потребує свій час і простір. Виходиш з одного часу і простору - потряпляєш в інший. Додаєш зусиль поміняти рефлекси, а в результаті: всюди свої недоліки! Кардинально все не зміниться, якщо не потрапити фізично в інше середовище. Іншими словами: спробувати помінятися - викликати в собі нові рефлекси, а з ним і звички - в інших обставинах. 
...І не забуваймо про часове обмеженя: у доби - 24 години. Свої сили варто витрачати раціонально.

Має бути просто

Щось записую, перечитую, бачу, що істини про які "віщаю" банальні. Але чи не банальні ("прості") закони ми хочемо, щоб без підтекстів працювали в нашому житті, без винятків. Цим можна так, а цим - ні. Питання обраності? Вищості? Чи рівності всіх перед всіма!? Елементарної зрозумілості - без підтекстів!

Спільне майбутнє - діти (!)

Чому забезпечені не дадуть Вашим дітям того, що мають їхні діти?
У них є все! І навіть влада... За них голосують, дають усі інструменти керівництва, а вони - ненаситні - думають, як то покращити життя своїм дітям?
Проблема в тому, що такі "мужі народу" ніколи не є творцями майбутнього, адже "майбутнє" ніхто не уявляє "самотнім", а - однозначно спільним!

Свобода = Майбутнє ?/!

Чи тотожні для перспективного розуміння слова "свобода" і "майбутнє"?
Про яку свободу може думати і говорити пенсіонер, що не відходить від телевізара, не виходить на вулицю, бачить світ лише з вікна своєї квартири?
Свобода - це відкритий світ, як простір для уявлень, яким має бути майбутнє!
Свобода - це життя!
Несвобода - смерть.
Усі поборники свободи - поборники розвитку, іншого шляху не існує.

Рубати під корінь

Коли російська влада відчула, на прикладі "засланого козачка" Яника з кримінальним минулим, що так захоплювати світ, сиріч розширювати свої території, легше, вона продовжила подібну тактиту підтримки "зрадників" шляхом вживлювання їх на територіях інших держав. Прикладами тому є кишенькові "проросійські партії" Європи - "лідери", які зрадять свою батьківщину в будь-який момент. Чому проросійські? - тому що відомі джерела фінансування. Чому зрадять? - тому що є живі приклади в інших державах, зокрема, приклад "проукраїнських патріотів", що решту свого життя не бачать без "доброї волі" російської влади, адже живуть не на батьківщині, а в країні-опікуна. Таким чином країна-агресор - опікун зрадників матиме власну відмінну силу на тлі (завдяки) слабкості інших.

За цим принципом діють терористи, які вірять у свої ідеали, і для яких будь-яка кара гірша за смерть, тому не відступають і не відступатимуть. Тому шляху назад у них немає. Досвід терористів чітко узгоджується з діями радянського КДБ: підчепити когось на гачок, обіцянки, шантаж і забуття. Якось писав Козьма Прутков: "Дивись у корінь!".Тут має діяти проста народна мудрість: "Рубати під корінь", як те зло.

Чи варто жити у великих містах?

Більш організоване суспільство тих, хто вміє чути один одного, такі громади існують там, де люди знайомі між собою.

З огляду на наслідки глобалізації та боротьби з нею - тероризм, пора замислитися, чи варто жити у великих містах? Об’єктом реалізації тероризму, не від місцевої влади (це окрема тема), є велике місто та скупчення людей. Терор у тих проявах, про які ми знаємо відсутній у малих містах і селах. Чи не пора щось міняти?

Чи не пора скасувати партійну систему?

Партійні вожді ніколи не приведуть до процвітання. Обличчя партій уособлює не народ, а лідери ідеологій. Ідеологій - написаних одними для багатьох, а не навпаки. Тому партії не є представниками інтересів простих людей (більшості). Чи не пора скасувати партійну систему і ввести громадську ініціативу і відповідальність в межах своєї громади? І досить обирати лідерів, нам необхідна розгалужена виборна система виконавців. Ініціатива від народу, реалізація від представників громад. Для цього треба найменше - нову систему організації громад прописану в конституцію.