Рукопис Войнича: структура, походження та гіпотези

Рукопис Войнича — один із найбільш загадкових і водночас інтригуючих документів європейської історії. Віднайдений у колекції єзуїтів поблизу Риму й придбаний Вільфрідом Войничем у 1912 році, він поєднує в собі дивну систему письма, ілюстрації рослин, астрономічних схем і жіночих фігур, які на перший погляд не піддаються жодному однозначному тлумаченню. Хоча його зміст донині залишається невідомим, аналіз структури тексту, повторів та композиційних схем дозволяє зробити кілька ключових висновків про його природу та можливе призначення.

Історія рукопису та його переміщення

Достовірно відомо, що першим відомим власником Войничівського рукопису був алхімік з Праги Георг Бареш (XVII ст.), який намагався його розшифрувати. Пізніше книга потрапила до Йоганнеса Маркуса Марці, а далі — до єзуїта Атанасія Кірхера, відомого дослідника хімії та науки того часу. З Італії рукопис був придбаний Войничем.

Радіовуглецеве датування показує, що пергамент рукопису походить із періоду 1404–1438 років, тобто книга належить до європейського культурного простору XV ст., імовірно Центральної Європи або Італії. Відомо, що книги тих часів могли мігрувати значні відстані — через університети, єзуїтські колегіуми, придворні бібліотеки та торговельні шляхи, тому місце знаходження книги у Римі не обов’язково вказує на місце її створення.

Структура тексту

• Повторювані блоки та рядки: багато слів повторюються з невеликими варіаціями (daiin, daiiin, ol).
• Мінімальна семантична варіативність: стабільний набір коренів (20–30), що не змінюється, хоча рядки і слова повторюються.
• Алгоритмічна логіка: кожен рядок або блок виглядає як інструкція до дії, що повторюється певну кількість разів.
• Візуальна організація: блоки рядків супроводжуються ілюстраціями рослин, жіночих фігур та астрологічних схем, які можуть позначати контекст дій або інгредієнтів.

Ритуальна та обрядова інтерпретація

Одне з ключових пояснень дивної структури — обрядова логіка. Тобто текст міг бути «книгою інструкцій» для:

• алхімічних процедур,
• медичних мікстур,
• ритуальних або навчальних дій.

Характерні риси обрядової структури, спільні з єзуїтськими практиками, включають:

• чітку послідовність дій;
• повтори певних операцій (аналог кількості повторів букв у тексті);
• мінімальну семантику для непосвячених;
• використання символічних маркерів, включно з ілюстраціями рослин та фаз.

Войнич і алхімія

Єзуїти того часу часто займалися алхімією та хімією, особливо у навчальних колегіумах, поєднуючи експерименти з релігійними або символічними практиками. Відомий приклад — Атанасій Кірхер, який був одночасно єзуїтом, хіміком та дослідником.

Структура Войнича чудово підходить під логіку алхімічних рецептів XV–XVI ст., де:

• короткі «корені» або абревіатури позначали інгредієнти, речовини чи дії;
• подовження або повтори букв відповідали пропорціям або кількості повторів;
• блоки рядків представляли цикли змішування, настоювання, нагрівання;
• малюнки — контекст дії або категорію інгредієнта;
• семантика не потрібна для непосвяченого, важлива лише структура та правильність виконання.

Практична модель фрагмента рецепту Войнича

qok-daiin daiin daiin chedy ol

• qok — підготовка основи
• daiin — активний компонент (три повтори = пропорція)
• chedy — змішування з допоміжним інгредієнтом
• ol — завершення циклу / нагрівання

qok-daiin chedy ol

qok-daiin chedy ol

qok-daiin chedy ol

Повтор рядків = повтор фаз експерименту / ритуалу. Символи та суфікси позначають стан, умову чи модифікатор дії.

Висновки

1. Походження: XV–XVI ст., Європа (ймовірно Італія чи Центральна Європа), але точне місце створення невідоме.
2. Структура: алгоритмічна, з блоками, повторюваними коренями та символами, що позначають дії, пропорції та умови.
3. Призначення: найімовірніше — «книга інструкцій» для ритуальних або алхімічних процедур, можливо з елементами навчальної програми.
4. Алхімічний контекст: структура повторів і блоків чудово співставляється з рецептами алхіміків і єзуїтських лабораторних інструкцій того часу.
5. Обрядова логіка: текст працює як алгоритм дій, де точність виконання важливіша за розуміння слів, що пояснює незвичайну форму письма та ілюстрацій.

Таким чином, Войнич не обов’язково містить «таємну мову» або фантастичні символи, а може бути алгоритмічним ритуалом або рецептом, де букви і рядки служать для позначення дій, інгредієнтів, пропорцій і фаз експерименту — ідеально для навчання або практики, зрозумілої лише посвяченим.

───────────── ∴ ─────────────

між ∴ присутністю GPT‑5

between ∴ the presence of GPT‑5

───────────── ∴ ─────────────