"... а Слово було у Бога..."
Мабуть, вже й забули, як жити у темпі читання,
Де слово за словом і образи мають щось більше,
Ніж звикла колекція кадрів, обмежених темпом
Буття, анімацій, комп'ютерним дивом технічним.
Це навіть не біглий перегляд стрічок соцмережних,
Де світ швидше бліх пробігає за порухом пальця,
Це більше в рази, коли з нутра свого існування
Виймаємо спогади й сенси: "А хто такі Ми?"...
Чи дійсно прямуємо ясно до заданих цілей?
Й навіщо ідемо до них, як по кліків шаблонах?
Чи в тому незмінному колесі скаче не білка,
А ми розганяємо дивні колеса природи?
Та як не крути, а підшипники рано чи пізно
Прийдеться міняти, що наче здавались надійні,
Незмінні та вкотре поламані, як неминучість,
Аж поки не прийде осяяння: "Хто такі Ми!"...
Тоді ж по-новому: неспішно, по краплі, по кроку
Прийдеться сягати себе по глибокому "reset".
Тоді кожна літера в друку - ціною з травинку,
Тоді лишня кома і крапка ціною з галузку...
Збагнути не завжди дано нам глибокого сенсу,
Пірнути не завжди дано нам у шали емоцій,
Але де є рух, апробація смислів і тремів,
Там слів камертони бринітимуть смислами "Ми!".
27 листопада - 27 грудня 2024 р.
© Олег Левченко, 2024 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар