Десь косять полову, десь колос зелений.
Все тіло пронизане плачем сирени.
Чим саме знесилити відчай, образу,
Коли кожну клітку гризуть метастази,
Що небо згризають, поля розпинають,
А в селах, містах і людей убивають?
Коли вже закінчаться болі й страждання? -
Це навіть у Бога велике питання.
А нам поготів, тільки камінь за камнем
Складаємо гору одного вчування.
Життя таке крихке, як засклені вікна,
Що сипляться долу не з повіву вітра...
Народжені в муках, набуті у силі,
Народ України наповнює крила.
Злітає високо, вдаряє близенько,
Що ворог лиш йойка, без спомину неньки.
Таке тобі враже у хвіст та у гриву:
Без сенсу як жив, так без сенсу й загинув!
Травень, листопад 2022 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар