Шлях, на якому людину зачіпають візуалізовані, звукові, дотикові тощо образи, які з кожним новим емоційним досвідом виснажують психофізичну оболонку особистости. Людина не встигає все прийняти, а неважливе відсіяти: відібрати єдине для себе значиме. Якщо на початку людина виказує захват, позитивні враження, це врешті-решт настільки спустошує "приїданням", що вона стає остаточно роздратованою, розгубленою, дезорієнтованою. Душа прагне спокою і впевнености в тому, що тепер, саме цієї миті, світ нікуди не біжить і не жене його за собою: "Гайда вставай, давай за нами! Досить бігти за останнім вагоном! Будь у тренді!.." І на якомусь етапі, виснажившись, скаже: "І від мене вам досить! Усе не глитну!!!"
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Олег Левченко. Коли темрява говорить / Oleh Levchenko. When Darkness Speaks (триптих)
Вірш-триптих на підставі моїх розмов із ШІ про темряву, чи існуватиме коли-небудь штучна душа, матеріалізм і духовність. Темрява як пробудже...
-
Хіба навчитися мовчати?.. А може доста слів на раз? Це вже не так, аби кричати Й не чути зовсім чийсь маразм? Десь в лонах джунглів і пустел...
-
Є багато написаних текстів про латинізацію української абетки* і, вивчаючи їх, у мене виникає враження: хоча тема і вивчена, але до спільног...
-
Коронавірус як іронічний хайп Роздуми після сну Ми живемо в суспільстві, яке на кожному кроці хоче видобути або ж зловити з будь-чого хай...

Немає коментарів:
Дописати коментар