Шкіц на тему сучасних деструкцій

Спочатку було багато правди, потім з'явилась брехня, до якої звикли і яка приїлася. Потім брехня почала розвиватися, набувати нових рис, мігрувати в сторону казок, фантастики та фентезі. Люди не просто звикли жити в міфах, вони справді повірили в "казку", в якій зможуть все, прийнявши сказане на віру.

Сценарій короткометражного фільму "Усе не глитну!"

Шлях, на якому людину зачіпають візуалізовані, звукові, дотикові тощо образи, які з кожним новим емоційним досвідом виснажують психофізичну оболонку особистости. Людина не встигає все прийняти, а неважливе відсіяти: відібрати єдине для себе значиме. Якщо на початку людина виказує захват, позитивні враження, це врешті-решт настільки спустошує "приїданням", що вона стає остаточно роздратованою, розгубленою, дезорієнтованою. Душа прагне спокою і впевнености в тому, що тепер, саме цієї миті, світ нікуди не біжить і не жене його за собою: "Гайда вставай, давай за нами! Досить бігти за останнім вагоном! Будь у тренді!.." І на якомусь етапі, виснажившись, скаже: "І від мене вам досить! Усе не глитну!!!"

Мовний експеримент

У приміщення потрапляють двоє осіб, які мають вирішити деякі технічні питання. Обидва спілкуються українською мовою. Молодший спілкується з насиченим використанням англінізмів, а старший із розкриттям повного значення тих слів у контексті однієї теми, так, якби доводилось говорили без запозичень, наприклад: законектитися з інтернет-провайдером - зв'язатися із надавачем мережі забезпечення.
Ідею можна розвити в цікавий діалог.
Запис, як замітка на майбутнє.

Соціальний проект "Зацікавлення та комунікативність"

В одному приміщенні збирають незнайомих людей: наприклад, хлопця і дівчину. Сцена 1. Вони самі, в кімнаті лише два стільця, голий стіл, на стінах висять картини. Сцена 2. В їхніх руках і в кишенях немає жодних сучасних гаджетів, на столі лежать пару молодіжних газет, деякі книги та тематичні журнали, які могли б проявити в них інтерес, так само висять картини. Сцена 3. У їхніх руках гаджети. Сцена 4. Окрім гаджетів є ще навушники. Експеримент можна урізноманітнити наявністю додаткової сцени з телевізором, технологічними новинками. Мета експерименту: вивчити, який відсоток людського зацікавлення може проявитися у однієї людини до іншої, які опинилися в одному просторі, за відсутності та наявності творів мистецтва та різноманітних технологій, зокрема інструментів комунікації.

Актуальність діючих систем (?)

Все у світі настільки переплетено і взаємопов'язано, що створюючи будь-яку систему, рано чи пізно вона дасть збій із-за внутрішньої (прихованої очевидному розумінню) мінливості побіжних процесів, які можуть переорієнтувати акценти актуальностей, щораз заступаючи місце вичерпаному пережиткові.

Конфлікт вибору між технологічним і духовним розвитком

Кожного разу технологічна еволюція, яка приносить часткове полегшення життя, входить у світ війнами та людським стражданням. Чи варта ціна такого поступу? Новим поколінням важко подібне оцінити - вони належать до генерацій виживших. Технології дозволяють черпати ресурси і малою долею їх відновлювати. Лише грамотний рециклінг дозволяє правильно їх використовувати в подальшому. Але з кожним циклом переробки ресурсів, вони чомусь не дешевшають, а здорожчують. Щоб схопити Бога за бороду, фізики вишукують елементарну частку всього живого - основу появи матерії, навіть не знаючи що з нею робити далі, якщо її і виявлять для себе (всіх?). Технологічний прогрес - це утопія для духовності. Для душі він не спрощує життя, а робить його щораз нестерпним. Людина переорієнтовує свою увагу з внутрішнього розвою на готові технологічні рішення, які нині множаться мало не в геометричній прогресії. Насправді, подібне відчуття вибору постає, як ілюзія, міраж - пастка для згаювання людських ресурсів. Таке враження, що технологічні рішення акцентують увагу на тому, щоб людина сприймала свій розвиток за наступною тезою: "Не варто думати, ми все вирішимо за вас і спростимо ваше життя без ваших зусиль над собою!" І ця теза хибна!!! Без праці над своїм внутрішнім світом і аналізом зовнішніх процесів ми не в силах осягти розумом потребу досягти духовного росту, який розкриває нам більший потенціал, аніж готові рішення даровані на "блюдечку з золотою кайомкою".