Хто нав'язав людині думку, що вона нещаслива?

Будь-яка дія, подія, вчинок, думка залишають слід, який ми з часом зустрічаємо, вже забувши де його лишили, як і кого, до тієї події "прив'язали". Саме тому важливо робити такі речі, на які приємно буде натрапляти у майбутньому. Щораз нагромаджуючи собі "находжену" стежку з тих учинків, не помічатимемо, як вони йтимуть до нас назустріч. Цікавою є циклічність таких процесів: за певний природний період все нагадує про себе, тягнучи за собою "прив'язки": квітка - нагадує про весну, любов, певних осіб, кому ми їх дарували. Торкаючись однієї теми, ми ворушимо цілий пласт спогадів, асоціацій, очікувань. Коли ви чуєте, що хтось каже: "Мені весь час не щастить!" - це означає, що людина все робила і робить (коли таке каже) для того. Кому щастить, той не говорить на тему щастя, він знає: своє майбутнє ми "висліджуємо" тут і зараз.

Чому є люди відмінні від інших?

Ніколи не виникало питання, що є люди, суттєво відмінні від інших? Що вони знають таке, чого не знають інші? Які знання спонукають їх робити речі, відмінні від більшості? Чому їх важко віднести до узвичаєних шаблонів маси? Можливо, на це питання не варто давати відповідь, адже ним можна запропонувати свій шаблон. Кожен на ці питання має шукати відповідь сам.

Чому ми маємо відчуття нецілковитої реалізованості?

Ми не встигаємо за змінами нашого часу! 300 років тому достатньо було навчитися писати і мав би "професію" писаря на все життя. 200 - вивчитися на духівника, юриста або лікаря і "не мати клопоту" в пошуку додаткового заробітку до глибокої старості. 100 - стати фахівцем із широким досвідом в одній галузі й міг би зреалізувати себе в дотичних сферах. А нині вчимось і вчимось, і не встигаємо доучуватися: прогрес іде "семимильними кроками", що не даємо цілковитої ради пристосуватися до всечасно нових реалій. Хтось каже, що новітні блага спрощують життя, так-то воно так, та мало хто скаже про кількісно-якісні ресурси, які треба затратити на "вжовування" і "пережовування" всього того. Навчився одному, а на часі затребувано інше, от уже й отримав достатній практичний досвід, а тут уже й програми змінилися й підходи до реалізації інші. Таке враження, що ми живемо поза часом. Нам уже не оцінити усі винаходи і продукти, що вироблені для вжитку. Більшою мірою, вони нам і не потрібні: "Все не з'їси!" Не встиг?.. - Повертаймось до себе?!! Із розвитком цивілізації привчили жити за викликами часу та геть забули: як це жити в гармонії з собою? Збираймо розгублені пазли з картини власного образу!

Мільйоннолітнє безпам'ятство

Можливо, коли ми заселяли планету, знали: скільки мільйонів років доведеться на ній жити, а також, що перебування тут пов'язане з небезпеками для самого існування. Саме тому, щоб не було страшно, від початку в нас відібрали або ж ми загубили пам'ять!

Олег Левченко. "Прорік / Колами рік..." (вірш)

         Прорік
Колами рік
         Сварог
   Ріг рік рок

Свя    і
Сві
      Т
Дчити
Вчити

Порох
Поріг
По
      року
   Крок
По
      колу
      Ріки
    Крику

22 грудня 2018 р.

Олег Левченко. Людина прийшла в цей світ говорити... (вірш)

Людина прийшла в цей світ
                                                        говорити.
Ну що ж,
                   нехай висловиться!
Ці слова залишаться тут у пам'яті
забуття,
                 відшліфовувань,
                                                   повторень...
Допоки людство не знайде вихід
з лабіринту власних переконань,
що довгою "тернистою" дорогою
заводять у тупики нашого відчаю:
повертатися назад
                                       і йти, говорити
                                                      по-новому.
18 грудня 2018 р.

Олег Левченко. Ставайте за орденами і медалями!.. (вірш)

Ставайте за орденами і медалями!
У мене список!
Хто хоче перший?
А другий?..
Всім вистачить!
От питання тільки:
                                      коли?
Аби не виникло чуття "проколу",
                                      коли
світ здувається, як кулька,
а ти летиш, як та бурулька,
до землі.

8 грудня 2018 р.

Олег Левченко. Аz... (вірш)

       аz
       єsм
       яz
   м'яz
   в'яz
      яzик
   м'яzик (моzок)
  ім'я
         zі
тім'я
    м                    як
          z
     в'яz               ок)

8 грудня 2018 р.

Олег Левченко. Пережити зиму... (вірш)

Пережити зиму.
Прийняти, як благословення.
Без нарікань,
Навчитись жити...
Ніхто не скаже, як правильно:
У кожного своя місія.
І де тобі бути,
І що тобі робити? -
Повсякчас шукатимеш у своєму серці,
До якого вертатимешся,
Як за єдиновірного порадця!

8 грудня 2018 р.

Казати можна багато!

Один каже: мені важко!
Інший скаже: мені легко!
І мало хто скаже про ступінь відповідальності та індивідуальної складності перед і підчас досягнення цілі.
Усі говоритимуть лише словами виконавця, який або додаватиме фарб, або сумніватиметься в їх доцільності.
Чомусь вподобають того, хто вміє розводити кольорові бульбашки перед очі.