Ми живемо з людьми, які мислять не так, як ми, мають різне коло інтересів, організовують час і простір кожен по-своєму. Можливо, ми ближчі один до одного емоціями, але вони, знову ж таки, різняться. Це я примітив за собою, коли був у дельфінарії: одні глядачі були сповнені радості, а інші - співчуттям до виступаючих тварин. Я ж належав до других. Це все при світломузиці, радісних криках дітей і захопливого вереску від бризків води. Але мало хто примітив, як на початку, поки всаджувались глядачі на місця, дельфіни були безрушні та незацікавлені цікавістю інших.
Ми, як ті дельфіни, кожен живе в своєму "вакуумі", із якого можуть вирвати одним свистком дресирувальника, яким може бути будь-яка больова точка для людини: поїсти, поспати, любити, жадати, творити... й чим більш таких больових точок, тим більш ми різні, тому світи в кожного з нас паралельні, хоча й перетинаються щодня.
Немає коментарів:
Дописати коментар