Міниться все: і дружба, і світ, і взаємність...

І на якомусь етапі життя, ти зрозумієш, що був подразником для інших: подзвонити, зустрітись, поговорити, нагадати про себе, не забути привітати, щось попрохати зі взаємністю, щось зробити "просто так", адже те, що любиш робити - не віднімеш... Минає час, і з огляду на його біг, бачиш, як про тебе можуть і не згадати, не привітати, оцінити те, що ти робиш, не з позиції лояльності, хоча б "по старій дружбі", а з позиції критики, якогось невіглиства, що задаєшся питанням: невже ці люди коли-небудь тебе знали?
Світ міняється, люди змінюються і ти, на жаль, або на щастя, не той, що раніше!