Безглуздо нарікати на людину за її недосконаліть

Людина - це продукт історії, що жодним чином її не виправдовує, а вказує на її слабкості, які вона не змогла подолати. Безглуздо нарікати на людину за її недосконаліть. Кожному своя "досконалість" - кожному своє "безумство". Уяснивши собі цю банальну але життєво важливу істину, головне, не вітати існування системи з ієрархією, чудово описану Т.Шевченком у поемі "Сон", де від старшого до меншого всі отримують належного (заслуженого за щастя обіймати посаду) копняка. Тут має існувати інша система - за принципом "мудрість - вчить", іншими словами: "знання долають безпросвітність". Ці тези рівнозначно мають лежати на шальках терезів. Ми весь час маємо вчитися - долати безпам'ятність. Як доказ - існування казок народів світу. Усі вони побудовані за принципом: добро перемагає зло, іншими словами: мудрість перемагає слабкість "сильного". Таким чином, наша перемога - у власній цілісності - бачити (розуміти) в собі як янголів, що відкриті простору, так і драконів, що ховаються в печерах нашої пам'яті. Тоді мало кому захочеться бути одним з героїв приказки: баба з воза - кобила на віз. Отже, не дозволятимо своїм проблемам вилазити собі на голову й цокотіти своїми копитцями! Кожен розвиватиме себе по мірі власного самоусвідомлення, де брак і надмір людина бачитиме сама в собі більше за будь-кого іншого. Головне, щоб світ сприяв тому прагненню. Тоді дійсно житимемо в рівноправному суспільстві, де права йтимуть до особистісного розвитку, а отже й суспільного росту, бо важко протистояти еволюції, коли закони в ній діють передусім на розвій і збереження.