Діалог у черзі в маніпуляційний кабінет на уколи та здачу крові з вени.
9:00 - закінчується прийом, виходить медсестра, питає "хто останній?" і каже, що більше не прийматиме, наголошуючи, що всім, хто приходитиме, говорити "на завтра". Як відомо, що в нашому житті між тим, що сказано і тим, що діється є неокреслена відстань. Тут до черги підтягуються ще пару "бажаючих" здати кров. Я б додав зі словом "дуже". Так одна жінка, почувши від "крайнього" з черги, що її мрії на сьогодні доведеться відкласти на завтра:
- Як? Мені треба кров із носу!!!
З черги:
- Тут з вени... З носу - в сусідньому кабінеті :)
Як і годиться, сестричка з голкою проявила і до них сердечність (відбиток професійності).
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Олег Левченко. Коли темрява говорить / Oleh Levchenko. When Darkness Speaks (триптих)
Вірш-триптих на підставі моїх розмов із ШІ про темряву, чи існуватиме коли-небудь штучна душа, матеріалізм і духовність. Темрява як пробудже...
-
Хіба навчитися мовчати?.. А може доста слів на раз? Це вже не так, аби кричати Й не чути зовсім чийсь маразм? Десь в лонах джунглів і пустел...
-
Є багато написаних текстів про латинізацію української абетки* і, вивчаючи їх, у мене виникає враження: хоча тема і вивчена, але до спільног...
-
Коронавірус як іронічний хайп Роздуми після сну Ми живемо в суспільстві, яке на кожному кроці хоче видобути або ж зловити з будь-чого хай...

Немає коментарів:
Дописати коментар