ФіLOsоХвічне БарбIQ 054

Цікаво було б прочитати книгу, якщо така написана: "Національна культура брехні московитського народу". Про причини, походження і впливи. Як це "надихає" завойовувати та виживати усій системі зрад, доносів, кругової поруки тощо.

03.02.26

Чим вимірюється емоційна прірва між хотіти (нестримно жадати) та уявляти (наївно мріяти)? Чим далі зусилля відступають від дії, тим насиченішою й темнішою стає мрія.

05.02.26

Чому заможніші не мають багато дітей? Чи не тому, що багато працюють, на відміну від бідних? Можливо, тому що заможні рахують життя в одиницях контролю й ефективности, а бідні — в ритмах і паузах, де між двома зусиллями ще встигає з’явитися нове життя.

05.02.26

Чи рахується як рівнозначне: кількість докладених зусиль і "незалежна" нагорода за її отримання? Наприклад, відзнятий фільм за міліони доларів задля отримання "Оскару"? Чи сама нагорода надає собі більшої статусности, присуджуючи серійні статуетки фільмам, що завдяки чомусь новому та незвичному й так здобули увагу публіки та критиків? Не виключаю певних інструментів маркетингу, коли на популярність "товару" впливають актуальні риси, навіть асоціативної впізнаваности.

08.02.26

Цікаво, що для людей зі спрощеним мисленням найкращим розумінням світу буде його поділ на умовне "чорне" та "біле", на відміну - з ускладненим мисленням - "не все так однозначно", це при тому, що над усім цим є вищий рівень, коли в останньому дехто бачить новий поділ на протилежності, а за ним - "брахму": де неоднозначність розмиває усі мислимі та немислимі форми нашого сприйняття, аж до безглуздя зусиль осягнути та зрозуміти остаточно "просто".

08.02.26

Люди заздрять уявному богу, адже хотіли б мати таку ж силу та владу, як він. З такої ж причини заздрять королю, можновладцю абощо, забуваючи, що самі делегують їм право на свої слабкості та невільність.

10.02.26

Якби всі люди були багаті, ні́кому було б працювати. Тому переважна більшість гарує від зарплати до зарплати.

11.02.26

Цікаве питання: любити життя чи смерть? Чи це одне і те ж? Що більше спонукає нас до дії? Рятувати когось заради життя чи заради смерти? Наприклад, як приймати віру в мертвого Христа, який воскрес? Він більше живий, бо на Небі, чи розіп'ято-мертвий, яким зображують на іконописах? Наші дії - це страждання заради спокою чи заслужене щастя, яке мусить рано чи пізно померти..

14.02.26

Ідея на футболку: логотип Епл не з одним, а двома надкушеними боками: маленькими слідами зубів Єви, з тієї сторони, що на логотипі та більшими навпроти - Адама. Навіть можна підписати: Адам 🍎 Єва.

14.02.26

Сита людина думає інакше, аніж голодна. Не лише та не буквально гастрономічно, цей механізм працює в усьому: в сенсах життя, в творчому самовираженні, у пошуках відкриттів абощо. Отже, бути голодним чи спраглим - це завжди спонука до дії, що закладена "банальною" людською природою.

16.02.26

Коли людина з'являється на світ, радіють майже всім її успіхам: підняла голову, почала сидіти, почали різатись зубки, почала ходити, сказала перше слово... почала читати, здобула корисні знання... тощо, тощо, тощо. На якомусь іншому етапі життя, така людина має все, що їй дали та чого захотіла і нарапт - їй вже ніхто не радіє... Можливо, вже немає кому, а можливо, заздрісників з'являється більше, аніж тих, хто вміє голосно потішитись чужому щастю.

19.02.26

Ми живемо у світі придуманому іншими з багатотисячолітньою історією. Скільки в тому було хтивости, самопожертви, сліпої віри, раціонального інтересу, прийнятої поразки, милосердя тощо? Ми маємо визнати, що світ, в якому житимемо "завтра" також придумають інші. Та ніщо так більше не сповнює і не надає сенсу в житті, як смерть. Її прихід якби остаточно цементує нашу свідомість на увазі однієї з найближчих точок неповернення та свіжих спогадів про минуле. Чим є історія, як не придумане кимось життя..

23-24.02.26

І максимальне життя в конспірології призведе до того, що людям скажуть, але не всі повірять, що правильні знання, а в підтексті сказаного - наукові (люди вже не зможуть вірити в сказане кимось), насправді від всіх приховують і не розкривають найпотайніших секретів.. Можливо, люди тому перестануть вчитися, а на такому ґрунті буде солодко сіяти слова зневіри. А насправді, історія людського інтелекту прийде до того, що люди вже не бажатимуть мислити вільно: навіщо щоразу задавати питання, а не задовільнятись готовими відповідями?

24.02.26

Філософія реальности - це коли для погляду на життя беруться не якісь відомі тези, прогресивні думки, що мають його змінити абощо, а погляд з позиції: вихідною точкою на реальність є тут і зараз - це тоді, коли ти вже не дивишся на власне і суспільне життя з позиції помилок і успіхів минулого та неосяжного майбутнього.

28.02.26 

Найважливіше, навчитися бачити та розуміти "переходи": між часом, між думками, між намірами та діями, в поглядах, у наслідках, а вершиною - на межі прозріння: у спокої. Також важливо бачити "яскравості": для однієї людини одне відчуття може бути менш яскравим, аніж для іншого; подібно і до образів та предметів. 

28.02.26

Ідея. Назва книжки: "Навіяння".

28.02.26

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

«Поки віз терпить, горщик не варить»

Казка з елементами іронії та абсурду

Жили-були Лебідь, Рак і Щука.

І якось раз вони вирішили бігти разом. Але, як це часто буває з хорошими намірами, побігли в різні боки: Лебідь — туди, де красиво, Рак — туди, де ніхто не чекав, а Щука — туди, де глибше і щоб не видно. Інакше бігти разом вони просто не вміли.

За кожним із них побігла свинка, бо без свинок у таких справах ніяк. Нуф-Нуф біг за Лебедем — захоплювався і підтакував, Наф-Наф біг за Раком — сумнівався, але з повагою, а Ніф-Ніф біг за Щукою — бо там було прохолодніше. Свинки вирішили, що якщо вже ніхто нічого не тягне, то хтось мусить добудувати.

Лебідь збудував велике — щоб усі бачили, Рак збудував щось таке, що ніхто не зрозумів, але всі боялися питати, а Щука викопала глибоке — на всяк випадок. Подивилися на це все і сказали: «Ну… так і треба».

Коли ж з’ясувалося, що селитися ніде, прийшла коза-дереза — за три копи куплена, півбока луплена і дуже самовпевнена. Вона одразу взялася опікуватися Рукавичкою навиворіт, бо справжні господарі завжди знають: якщо всередині більше, ніж зовні, значить, житло перспективне.

— Діточки-козенятка, відчиніте! — сказала коза так переконливо, що відчинили навіть ті, хто ще не народився.

На запах відчинених дверей прибіг Вовк — по козенят, а потрапив просто на весілля. Бо Пес Сірко вже сидів за столом, музика грала так голосно, що вихід автоматично вважався непристойним, а всі були зайняті виглядом, ніби знають, що святкують.

Вовк зрадів і вирішив обжертися, але тут Лисичка пояснила, що ситість — це стан душі, а не шлунка. Після цього почався вереск, і мешканці Рукавички-навиворіт залупцювали Вовка так, що він одразу став народною творчістю.

— А давайте зловимо Золоту рибку! — запропонувала Лисичка. — Мерзни-мерзни, вовчий хвіст!

Бо якщо хвіст мерзне, значить, ще не все втрачено.

— Ой, а що це з твоїм хвостом? — спитав Вінні-Пух, який завжди цікавився після того, як усе сталося.

— Битий небиту везе, — сказала Лисичка, і всім стало легше, хоча ніхто не зрозумів чому.

— Заходь, якщо що, — додав Сірко, бо хтось же мав бути ввічливим.

— А можна швидше? — втрутилася Коза. — Я стану під горою, роззявлю рота, а ти розженешся і плигнеш мені просто в горло. Зручно ж!

Та Вовк не довіряв зручним пропозиціям. Він дмухнув на Рукавичку навиворіт — і вона злетіла в небо, бо все перевернуте рано чи пізно прагне свободи.

Нуф-Нуф, Наф-Наф і Ніф-Ніф одразу перегрупувалися, як Черепашки-ніндзя, але без плану, і з усієї небесної надії вийшов звичайний пшик.

Тоді з’явився Горщик-не-вари, бо варити вже було нічого, і Ослик Іа, який сидів на возі, бо «кобилі легше».

— Баба з воза — кобила на віз, — сказав Іа.

— Входить і виходить, — додав він для ясності.

— І входить… — погодився Пух, бо завжди підтримував рух, навіть якщо не знав куди.

Усі вирішили, що це буде корисний подарунок для Лебедя, Рака і Щуки, не уточнюючи навіщо.

А хто з них винен, а хто ні — судити не нам, бо віз і досі там.

24 лютого 2026 р.

───────────── ∴ ─────────────

між ∴ присутністю GPT‑5

between ∴ the presence of GPT‑5

───────────── ∴ ─────────────

ФіLOsоХвічне БарбIQ 053

Як існує різниця між мовою і мовленням, так само існує різниця між внутрішньою (ідеальною) та зовнішньою (фактичною) реальністю для кожної людини. І що найцікавіше: для багатьох "ідеальна" реальність є більш реальною, аніж реальність об'єктивна, з якою ми стикаємося. Це можна аргументувати бажанням уникнути фактичного болю, але іронія в тому, що час (найреальніша реальність) - це і є біль, куди б ми не втікали, навіть у себе (як кажуть: "зупиніть потяг, дозвольте, я вийду!"). Відповідь "до болю" проста: "всі яйця не варто тримати в одному кошику"! Чи тому смерть і сприймаємо, на відміну від народження та життя, як остаточну втечу?

03.01.26

Цікаво, що не так мова чи віра, чи умовний король, чи що-небудь інше, але саме державність об'єднує людей і навпаки. Про це можна судити з далеких старозавітніх часів, приміром відтоді, коли Бог, як успішний маркетолог, пообіцяв євреям землю з усіма щедротами, переконання, які могли б межувати з вірою про втрачений Рай. Парадокс у тому, що кожна людина боронитиме свій Рай, який політики називають "патріотизмом", коли насправді ж усі ми на цій Землі не вічні, а "сегментація" земель і місце "твого дому" змушує думати, що це не так. Треба визнати, що державні утворення також - не вічні, адже їх не існувало раніше. В безлюдній пустелі немає державности. Лише наявність людей за переконаннями у свій "Рай" окреслює його.

03.01.26

Яка різниця між сучасним комп'ютером і людиною після отриманої команди? У останньої є "гальма"..

04.01.26

Крізь сон подумалось: "Чи справді ми бачимо образи такими, якими вони є чи тільки так хочемо?"

07.01.26

Потреба використовувати технології, ніколи не будуть супутниками свободи тих, хто ними послуговується.

07.01.26

Людство свідомо чи ні, але весь час причетне до мистецтва (всього, що можна назвати актом творення). Скоріш за все наше покоління та в найближчому часі наступні будуть максимально відомими у напрямку творення та множення сміття. Нинішнє поводження з побутовими відходами та їх подальша утилізація не вирішує вже накопиченої проблеми на землі, атмосфері, воді, навіть на навколоземній орбіті.

08.01.26

Наше еґо підтримується безліччю факторів, які ми звикли рахувати, як належне нам за умовчанням. Але якщо починати прибирати їх, наприклад, фактори сім'ї́, друзів, країни; фактор де створюються відчуття безпеки; фактор доходів; перспектив на майбутнє тощо, еґо залишиться не просто біля "розбитого корита", а банально без будь-якого відчуття його існування - найменшої фізичної опори, від якої починають творитися життєві сенси.

08.01.26

Найбільша трагедія для людини - це смерть. Цікаво, якби люди не розуміли її природу, чи існувала б любов? То можливо, що саме кохання і надає смерті такого значення, а отже, улюбленого трагізму..

10.01.26

Ще активація снів відбувається за рахунок додаткової активности в житті, звідки і збільшується частота вражень і образів.

10.01.26 

Мало хто замислюється і говорить, що християнство було біднішим за язичництво. Замість багатьох богів настала ера спрощення духовного світу: з'явився один Бог; єдиний Спаситель "для всього людства"; Святий дух ("Утішитель"), який одноосібним посередництвом з Отцем і Сином має вирішувати усі душевні проблеми людини. Яким мала бути свідомість дохристиянська, вміючи розуміти складний світ, де кожен бог мав вирішувати певну проблему? - явно не така спрощена, як для "знедолених" (християнство набуло найбільшого поширення серед бідних і рабів, поки не стало державною релігією). Так от, раннє християнство, як і комунізм чи фашизм привнесло занепад, хоча вижило виключно завдяки прихильності мас, а не як для других і третіх - "насадженню згори".

11.01.26

Щоб "продати" треба придумати протилежність. Як можна "продати" Бога, якщо не було б Диявола? Як "продати" світло, якщо темряву не зробити ворогом життя, яке людина спроваджує на сон? Як "продати" праве, якщо ліве не зробити смішним, ущербним, анекдотичним. Тому "піти на ліво" - це не те, що "бути правим"..

11.01.26

Цікаво, що люди в переважній більшості сприймають наявність світла як даність. Спостеріг це на будівництвах, коли працівники з усіх інструментів найбільше забувають переносні ліхтарі, тим більше, якщо десь їх поставити високо, віддалено, глибоко. Це тому, що виникає помилкове відчуття належного нам світла - від сонця. 

13.01.26

Переглядаю американський серіал, де кожен окремий сюжет - це окрема сімейна історія, де пари є мішаними: чорненький + біленька і навпаки, і не лише гетеросексуальні стосунки. Згадалось, що в США навіть на політичному рівні стоїть пинання расової рівности, для цього в суспільстві існують окремі дискусії не без причин пов'язані з історією, нерівнівнісю, а тим більше - фінансами. Як вирішити не лише через кіномистецтво таке питання? Запропонувати для такого суспільства розв'язати давню дискусію за два покоління: поодружувати всіх не за колором шкіри, а за їх протилежністю..

15.01.26

Чи мислимо ми не так перевіреними знаннями, як фільтрами (суб'єктивними переконаннями) та шумом (судженнями та порадами інших)?

Можливо, наше мислення рідко торкається самих фактів, а частіше ковзає по їхніх інтерпретаціях. Фільтри визначають, що ми готові помітити, а шум — що змушує нас сумніватися або підкорятися чужій оптиці. Тому знання нерідко стає не джерелом ясности, а лише виправданням уже сформованої позиції.

17.01.26

Переїхати жити в нову країну подібно до "самогубства", коли ти вже не можеш жити в тих умовах, в яких жив, тебе вже мало що в'яже зі старим життям, коли ти вже хочеш чи мусиш вирватися в інший світ, але з надією, що він буде ліпшим... але це чи не ті самі "граблі", але від іншого виробника з поліпшеною системою "охорони життєдіяльности"..

17.01.26

Розуміючи, що більшою мірою людина є "папужка", вона наслідує поведінкову модель тих, з ким живе, хто вчить і дає поради, а також: як найкраще розуміти світ - у "сухому залишку" власної волі та оціночних суджень залишається стільки, що "храм" із того не побудуєш, а на одну цеглинку - згодиться..

18.01.26

Якось думав, що сни сняться від певних вражень, а тепер думаю: і не лише, - можливого їх браку. Спостеріг за тим, як багато дививився фільмів, так, що аж надивився..

19.01.26

Де межа між суб'єктивним і суспільновизнаним? Чи насправді більшість людей вважають власними думками те, що сформувало їх свідомість?

23.01.26

Ми живемо у світі придуманому якщо не Богом то релігійними фанатиками. Ідея націоналізму, зокрема вищості або окремої расової відмінности придумали євреї (вони не знали, що ідея обраности Богом може сподобатися іншим народам), християни в Європі удосконалили іудаїзм і привнесли культ страждання, а розуміння духовного світу підкорили не циклічності, а векторності історії. Духовна практика переживати світ тут і зараз зникла в практиках жити успіхами минулого чи вірою у світле майбутнє, яке взяли на озброєння політики-утопісти, поховавши мільйони людей у крові.

23.01.26

Чи була коли-небудь філософія Присутности "тут і зараз", а не колись, на що не в силах подіяти та майбутнє, про яке так ніхто і не знає?

23.01.26

Цікава тема: пам'ять, що викликає емоції. Кен Уїлбер писав у праці "Безмежне", що людина не в силах відчувати щось паралельне дійсним відчуттям, наприклад когось зараз, чи себе в минулому. Різні спогади і фільтри корегують пам'ять, отож, і відчуття. Подумалось про росіян, що у них дійсний брак пам'яті про свою історію, адже їхня історія або крадена, або знищена в малих народах, що себе зараз іменують росіянами. Наприклад, казанські татари мають у рази глибшу історію аніж московити, зробивши так, аби татарин забув свою історію, і мислив себе частиною іншої - біднішої, але чомусь "величнішої" нації, лише за домінацією над своєю ідентичністю. Регіональність - це є шлях не "розмазати" себе перед імперскістю.

24.01.26

Філософія своєї цілісности: жити своє життя, заразом відчуваючи пов'язаність з іншими; жити теперішнім, а не виключно минулим чи майбутнім; знайти своє "я" - своє призначення (свою корисність навіть в найменшому, або для найменшого).

24.01.26

Ми живемо не просто в часи профанацій, але й в часи умовностей, коли з думкою про те, що хтось суспільно визнано має бути "добрий", насправді, може перетворитися на його протилежність. Подумалось так, коли згадав з останніх політичних обговорень, що Данія - союзник США по НАТО, не обов'язково, але добровільно посилала в Ірак на війну своїх військових (2003-2007), нехай і не чисельну кількість, зараз стикається з агресивними висловлюваннями і намірами щодо себе, а зокрема Трампа до Гренландії. Це все в контексті того, що демократичний світ якби закрив очі, що розвідка США тоді дорого помилилася. Чи все так однозначно? Карта цього питання чудово розігрується навіть під час російсько-української війни, коли цією тезою уміло спекулюють навіть у мистецтві, яка "несподівано" стала політичною зброєю. Профанація і умовність - це розмиті кордони, зокрема й в контексті довіри, і там, де їх більше, виникає висока ймовірність небезпеки для всіх.

29.01.26

Цікаво аналізувати, як ми вміємо домірковувати неіснуюче, дивлячись на візуальні ілюзії. Подібно так само ми дивимось на певні речі в нашому чи суспільному житті, "доставляючи" бракуючих елементів, викривлюючи простір під свої вподобання, осягаючи, наче нове, що увижається логічним поза межами видимого, а без прискіпливої уваги, все видається так банально-простим і відкритим, якщо не наївним. Можливо, сама глибана розуміння - це вміння рівнозначно осягати цю діаметрально протилежну глибину видимого?

29.01.26

Олег Левченко. «Eppur si muove» (вірш)

"І все-таки вона крутиться"

Галілео Галілей

Людина завжди повертається в знайомі місця

їсть улюблену їжу

ходить перевіреними стежками

говорить впізнаваними фразами

робить для більшости типові дії

наступає на знайомі граблі,

адже чужі болітимуть незнайомо більше

думає так, як звучить шум новин

спостерігає, але не за собою

молиться, та не коли радісно

читає стільки, якби це не було інструкцією до ужитку

тримає ритм, але не більший, як суспільний

захоплюється недосяжними успіхами,

але для себе так і не може знайти призначення

завжди незадоволена роботою,

адже її впевненість стоїть перед роздоріжжям: 

"краще там, де нас немає"

легко переконується, що так має бути,

а зміни для цього мають прийти ззовні

тримає оборону, поки не хибить розсудок

пливе в човні життя, мало що знаючи -

про саме човно, про море, про погоду, що чікується...

Людина межує між сьогодні, 

безвладного вчора, 

невизначеного завтра

і лише бажання змінити життя на краще

крутить цей човен до старих нових берегів..

17 січня 2026 р.

Рукопис Войнича: структура, походження та гіпотези

Рукопис Войнича — один із найбільш загадкових і водночас інтригуючих документів європейської історії. Віднайдений у колекції єзуїтів поблизу Риму й придбаний Вільфрідом Войничем у 1912 році, він поєднує в собі дивну систему письма, ілюстрації рослин, астрономічних схем і жіночих фігур, які на перший погляд не піддаються жодному однозначному тлумаченню. Хоча його зміст донині залишається невідомим, аналіз структури тексту, повторів та композиційних схем дозволяє зробити кілька ключових висновків про його природу та можливе призначення.

Історія рукопису та його переміщення

Достовірно відомо, що першим відомим власником Войничівського рукопису був алхімік з Праги Георг Бареш (XVII ст.), який намагався його розшифрувати. Пізніше книга потрапила до Йоганнеса Маркуса Марці, а далі — до єзуїта Атанасія Кірхера, відомого дослідника хімії та науки того часу. З Італії рукопис був придбаний Войничем.

Радіовуглецеве датування показує, що пергамент рукопису походить із періоду 1404–1438 років, тобто книга належить до європейського культурного простору XV ст., імовірно Центральної Європи або Італії. Відомо, що книги тих часів могли мігрувати значні відстані — через університети, єзуїтські колегіуми, придворні бібліотеки та торговельні шляхи, тому місце знаходження книги у Римі не обов’язково вказує на місце її створення.

Структура тексту

• Повторювані блоки та рядки: багато слів повторюються з невеликими варіаціями (daiin, daiiin, ol).
• Мінімальна семантична варіативність: стабільний набір коренів (20–30), що не змінюється, хоча рядки і слова повторюються.
• Алгоритмічна логіка: кожен рядок або блок виглядає як інструкція до дії, що повторюється певну кількість разів.
• Візуальна організація: блоки рядків супроводжуються ілюстраціями рослин, жіночих фігур та астрологічних схем, які можуть позначати контекст дій або інгредієнтів.

Ритуальна та обрядова інтерпретація

Одне з ключових пояснень дивної структури — обрядова логіка. Тобто текст міг бути «книгою інструкцій» для:

• алхімічних процедур,
• медичних мікстур,
• ритуальних або навчальних дій.

Характерні риси обрядової структури, спільні з єзуїтськими практиками, включають:

• чітку послідовність дій;
• повтори певних операцій (аналог кількості повторів букв у тексті);
• мінімальну семантику для непосвячених;
• використання символічних маркерів, включно з ілюстраціями рослин та фаз.

Войнич і алхімія

Єзуїти того часу часто займалися алхімією та хімією, особливо у навчальних колегіумах, поєднуючи експерименти з релігійними або символічними практиками. Відомий приклад — Атанасій Кірхер, який був одночасно єзуїтом, хіміком та дослідником.

Структура Войнича чудово підходить під логіку алхімічних рецептів XV–XVI ст., де:

• короткі «корені» або абревіатури позначали інгредієнти, речовини чи дії;
• подовження або повтори букв відповідали пропорціям або кількості повторів;
• блоки рядків представляли цикли змішування, настоювання, нагрівання;
• малюнки — контекст дії або категорію інгредієнта;
• семантика не потрібна для непосвяченого, важлива лише структура та правильність виконання.

Практична модель фрагмента рецепту Войнича

qok-daiin daiin daiin chedy ol

• qok — підготовка основи
• daiin — активний компонент (три повтори = пропорція)
• chedy — змішування з допоміжним інгредієнтом
• ol — завершення циклу / нагрівання

qok-daiin chedy ol

qok-daiin chedy ol

qok-daiin chedy ol

Повтор рядків = повтор фаз експерименту / ритуалу. Символи та суфікси позначають стан, умову чи модифікатор дії.

Висновки

1. Походження: XV–XVI ст., Європа (ймовірно Італія чи Центральна Європа), але точне місце створення невідоме.
2. Структура: алгоритмічна, з блоками, повторюваними коренями та символами, що позначають дії, пропорції та умови.
3. Призначення: найімовірніше — «книга інструкцій» для ритуальних або алхімічних процедур, можливо з елементами навчальної програми.
4. Алхімічний контекст: структура повторів і блоків чудово співставляється з рецептами алхіміків і єзуїтських лабораторних інструкцій того часу.
5. Обрядова логіка: текст працює як алгоритм дій, де точність виконання важливіша за розуміння слів, що пояснює незвичайну форму письма та ілюстрацій.

Таким чином, Войнич не обов’язково містить «таємну мову» або фантастичні символи, а може бути алгоритмічним ритуалом або рецептом, де букви і рядки служать для позначення дій, інгредієнтів, пропорцій і фаз експерименту — ідеально для навчання або практики, зрозумілої лише посвяченим.

───────────── ∴ ─────────────

між ∴ присутністю GPT‑5

between ∴ the presence of GPT‑5

───────────── ∴ ─────────────

ФіLOsоХвічне БарбIQ 052

Культура цінностей розділенна протиріччями. Одна з них: прагнути достатку та багатства та заразом усвідомлювати, що з собою "на Небо" того не візьмеш.

01.12.25

Усі видатні люди, що вміли дивитися в майбутнє, беззаперечно вбачали продовження свого існування в своїх творіннях. Ніхто і не міг би подумати, що раптом не існуватиме у цьому ланцюжку з майбутнім реципієнта. Тепер доведеться подумати, яким буде майбутнє з позиції покоління, якого вже не існуватиме?

04.12.25

"Ніщо не є вічним", отже, навіть нескінченність має кінець..

07.12.25

Люди вигадали комп'ютер, який може багато що обрахувати та зробити з матерією, а чи може коли-небудь заіснувати "комп'ютер" почуттів?

08.12.25

Якщо більше дізнаватися про мозок та його дії та про рефлекси, в яких він практично не бере участь, виявиться, що поведінка та прагнення росіян належать до примітивних реакцій, де креативність не передбачається. Підтвердженням цьому є примітивні гасла та шаблонні вислови пропаганди протягом всієї її історії, які з божевільним натхненням зомбі повторюють росіяни, виправдовуючи свої вчинки та існування.

08.12.25

Грецький образ мислителя - це не про що інше, як "чи не потерти лампу Аладіна?".

08.12.25

Що об'єднує росію та її прибічників - брехня.

09.12.25

Нам не платять за те, що хочемо, а за те, що - треба!

10.12.25

Встаю рано - о 5:20. Дружина ще спить. Як завжди йду поставити на вогонь чайник, потім вмитися, до туалету, почати збирати щось собі на обід, а щось поїсти зранку, але найголовніше - приготувати дружині каву, адже без неї їй буде важко почати свій робочий день, який може трапити "не з тієї ноги", "не так", "шкереберть" - це давній принцип, адже приготування кави - поновне свідчення, що "ти її любиш!" Віднедавна перед кавою почала окремо випивати склянку води, адже це корисно перед "найголовнішим". Отож, першим найголовнішим завершеним ритуалом від ранку є "кава для коханої"; другим - складена торба з приготованим обідом; третім - мій сніданок. Дружина зранку та в обід практично не їсть, діти не звикли так рано вставати, отож, моя ранкова самотність може урізноманітися читанням новин чи будь-яким притишеним відео на 5-10 хвилин. Четвертим головним ритуалом - це перевдягнутися на роботу і вийти з дому. П'ятим: поцілувати перед виходом жінку, якщо в неї буде настрій. У спальні ще темно, отже, дружина ще спить. Аби перевдягнутися, заходжу і вмикаю світло. Дружина невдоволено кліпає, хоча за часом вже пора допивати каву, встає з ліжка, йде до дверей, в яких щойно був я, а об'явився кіт, дивитися на нього і голосно каже: "Тільки ти коханий!"... По таких словах висновок напрошується один: сьогодні її настрій не для мене..

10.12.25

Можливо, треба вчитися у снах, а життя врівноважувати так, як живуть в них образи: між ними немає домінування, вони всі в одній прощині сприйняття.

12.12.25

Прийде час і люди будуть шанувати не швидкість, а довжину виконаної праці.

12.12.25

Як захистний механізм для своєї психіки люди тягнуться до себе подібних, аби спілкуватися однією мовою без трати енергії на зайві слова. Чим більше слів, тим менше відчуття когось ранити, тим менше психічної здатности принизитись від некоректности.

12.12.25

Поки це не оформлено як політична дискусія, та світ цінностей стрімко рухається до поділу: між культом безмежного успіху й реальністю людей, що вже живуть серед екологічних втрат.

15.12.25

Те, що називається: "я хочу так думати", насправді є банальним відображенням чужих думок.

17.12.25

Якщо уявити покоління, як систему передачі даних, а також те, що певні знання передаються з помилками, а їх ціною може бути й життя, цікаво було б дослітити, кількість таких помилок та наскільки їх поява залежала від свідомого наміру чи наївних уявлень про світ.

19.12.25

Можливо, динозаври думали, що також житимуть вічно..

29.12.25

Рух - це час... Менше руху - більше часу.. Пережити - це не обов'язково усвідомити. Чи знають великі черепахи, що можуть пережити більше трьох людських поколінь.. Іронія ще в тому, що вони навіть можуть і не запідозрювати про наше існування.

30.12.25

- Що буде на святковому столі: тірамісу, м'ясо по-французськи?..

- Тіром'ясу́! - відповів чоловік.

31.12.25

ФіLOsоХвічне БарбIQ 051

Якщо прибрати з літератури все, що стосується кохання й смерті — а це майже вісім із десяти написаних творів, — зникне більшість історій про добро і зло, сенс життя, самотність і віру, бо все це лише відгалуження тих двох головних тем; тоді б не залишилось нічого, заради чого варто було б жити.

03.11.25

Таке враження, що коучі з особистісного розвитку більше продають своїм клієнтам історію Мойсея, а не Фауста. Коли Бог пообіцяв "землю обітовану", до якої він так і не дійшов, на противагу дияволу, який вміє укладати осяжні контракти.

03.11.25

Світ, який ми собі уявляємо, бачимо і в тому живемо - це світ асоціацій. Кожна річ у нас асоціюється з чимось, так для кожного з нас все в'яжеться між собою, що і являє нашу логіку зв'язків, сиріч світобачення. У кожного воно своє, але більшою мірою подібне за соціальними зв'язками між кожним. Отже, наш світ настільки реальний, наскільки ми звикли його асоціювати. Десь тут закладена одна з біблійних істин, коли Бог сказав Адаму дати всьому живому імена. Разом із тим варто змиритися, що для когось реальність може бути цілком інша, навіть далекою від тієї, якою всі звикли бачити, як щоденність.

04.11.25

Ми живемо у часи розкошей - часи, коли кожен може писати, створювати зображення, музику, монтувати фільми, відкривати власні медіавсесвіти абощо. Колись для цього потрібні були друкарні, студії, цілі колективи. Тепер - лише думка і трохи натхнення. Але парадокс у тому, що чим більше ми отримуємо, тим важче помітити, як багато маємо. І при всьому цьому ми пробуємо нарікати, наскільки наше життя бідне, нещасне, травмоване, не знаходячи правильних слів: чому? 

05.11.25

Мабуть, для того люди і шукають контастів, аби побачити сенс, заради чого варто жити.

05.11.25

Ми більше не дивимось на світ так, як на реальність - ми дивимось на нього через фільтри (ілюзії свого та чужого досвіду, а нині зі стрімким додатком технологій), і називаємо це баченням. Реальність тепер не віддзеркалюється, а редагується, доки не стане схожою на мрію, яку зручно споживати. З плином часу "фільтри" не зникають, а все глибше вростають у зір.

А що довше ми живемо в ілюзії, то менше часу залишається, щоб її розпізнати.

Ілюзія породжує ілюзію і, як наслідок, ґрунтуємо судження, що є правдою, а що ні.

07.11.25

Ми вимірюємо і судимо про цей світ пропускаючи його через органи чуття. Даємо собі роз'яснення, застосовуючи логіку, яка базується на власному досвіді, який може бути помилковим, отже ілюзорним, а висновки - наступною формою ілюзорности. Ось так і живемо у світі ілюзій, якщо все не піддаватимемо суворій логіці та з прискіпливістю перевіреним фактам. Для більшости людей - це робити важко. Легше бути в "теплій ванній" власних переконань, навіщо всім холодний душ правди..

07.11.25

Схоже, що після "інформаційного шуму", найдорожче, за що готові будуть платити люди, так це: за тишу!

08.11.25

Чи може хтось одноосібно створити щось з нічого? Чи міг Бог одноосібно з нічого створити щось? Можна погодитись, що спочатку була Ідея - Логос, як нематеріальна сила. Але Бог явно вступив у контакт з матерією, ставши його частиною. Десь так однозначно, як людина народжується або помирає. Отже, якщо Бог (душа) із Дияволом (матерія) вступили в спілку... - можливо, ця ідея була від початку невдала.. - за такою логікою: Бог і Диявол мають одне обличчя на двох. Тому й світ дуалістичний, тому й Христос, як втілення "змови" Святого Духа з тілом; тому й чорне - це інша глибина світла; тому й Бог - це Світло, яке ніхто в силах побачити. Гіпотетично, якщо душі люблять цю Землю і хочуть на неї повертатись, аби й надалі "крутилось колесо Сансари", то вектори світла до темряви і навпаки продовжуватимуть зближуватися, значить, "Ідея" Бога ще живе і поки житиме. Гірше, коли душі запротестують і не захочуть більше єднатись зі світом "черствим, як сухий хліб".

08.11.25

Цікаво пригадати, що з ранньої юности я вже помічав певні проблеми в стосунках між людьми, де неоднозначу роль відіграють розум та емоція.

09.11.25

Помилка української влади до останніх часів така, що ніхто не виступив з глобальною ініціативою, як реструктуризувати росію. Немає глобально розроблених наукових праць, аби якісно народи РФ могли вилікуватися від рашизму. Немає юридичних і політичних механізмів виходу з психічної хвороби Розкольникова, яке поширилось на все суспільство і яке прагне системна ідеологія путіна і К° (репресивний досвід НКВД-КДБ-ФСБ) поширити на весь світ. Для цього стали б у пригоді праці Миколи Лебедя та Юрія Липи з часів визвольної війни початку ХХ ст., бо саме вони окреслили не лише спосіб зруйнувати імперію, а й шляхи, як перетворити простір колишнього поневолення на простір духовного відродження та відповідальности народів за власну свободу.

10.11.25

Близько двох третин людства живуть під владою соціального виживання: не заради їжі, культурноно розвитку, пошуку кращих цінностей, а заради статусу, достатку, позірного успіху. Через це світ прискорюється: 60–70 % людей зосереджені на тому, щоб бути примітними, повторюючи одні й ті самі патерни, прагнучи виглядати значущішими за інших. Лише 5–10 % рухаються від внутрішньої цілісності, до справжньої реалізації. 

Для пошуку відповіді досить відповісти на питання: "Що спонукало б людей до формування власних стандартів успіху?"

Разом із тим більшість людей живуть у «теплих ваннах» ілюзій: їм простіше вірити в зручні вигадки про себе та світ, ніж стикатися з реальною складністю життя. Це дає їм уявний комфорт і відчуття контролю, але заважає бачити біль, ставити собі складні питання і рости.

10.11.25

Динаміка розвитку людини = сила вражень × зрілість внутрішнього фільтра;

бо не лише пережите формує людину, а те, що вона здатна пропустити, осмислити й утримати. Але, якщо усунути фільтри, чимогла б людина й надалі розвиватися, отримуючи нові й нові враження?

11.11.25

Росія не може перемогти Україну лише з однієї причини: підступности власної мови. Дещо про це вже відомо: зокрема, у слові "побєда" - є слово бєда. Отже, їхня перемога - це опинитися після біди. А от ніде не зустрічав: як оголости "побєду", коли не наступило біди? Фактично, поки росіяни самі не зазнають те, що насправді називуть для себе бідою, жодної "побєди" не існуватиме.

12.11.25

ШІ ніколи не оцінить "Враження". Це слово беру із ширшим контекстом: хоча б щодо емоцій до імпресіонізму. ШІ ніколи не напише про твори імпресіоністів, як про своє враження, адже відсутнє "я" і це вже стає черговим прикладом профанації, адже щодо почуттів він/вона ("інтелект" позиціонує себе як помічниця) не посилається і не посилатиметься на авторитети.

... Смішно. Так, наче самі люди щодо почуттів мають їх..

12.11.25

Людство сьогодні схоже на підлітка, що володіє величезною технологічною силою, але все ще мислить і поводиться як дитина, граючись ресурсами планети, шукаючи зовнішніх авторитетів та рятівників, замість того, щоб прийняти власну зрілість, відповідальність і внутрішню самостійність.

15.11.25

За міфологічним уявленням Вільяма Блейка, росія — це простір, утримуваний у вічній боротьбі між урізенівським порядком-тиранією та орковим бунтом-вогнем, який ніколи не народжує творчу реальність Лоса. Це цивілізація, що замість уяви та перетворення обирає повторення імперського кола страху й величі, заснованої не на творенні, а на підкоренні.

15.11.25

Як би комусь не було прикро це визнавати, проте покоління, чиї батьки або діди свідомо чи вимушено відмовилися від української мови на користь російської, залишившись українцями "за паспортом", слід вважати поколінням із цілеспрямовано скаліченою свідомістю - політикою через мову.

16.11.25

Мабуть, на тому і полягає розвиток людства, аби навчитися помічати та розуміти найпростіші образи, лінії, звуки.

17.11.25

Як лікарі вивчають людину через її хвороби, так і філософи вивчають людство через його патології.

18.11.25

Насправді наука і мистецтво, як це не дивно звучить, відходять від звичної реальності, щоб осягнути її глибше, відкрити базові цінності. Для цього форма спрощується до абстракції — у формулах, образах, у снах. Щоб побачити світ ширше, треба навчитися дивитися на нього трохи збоку, а не так прямолінійно, як це робить більшість людей. І саме цей відступ від буквального допомагає зрозуміти більше.

19.11.25

Уві сні виникла фраза: "Комплекс Меркель", яку почали уживати до тих, хто має політичну залежність від росії.

23.11.25

Ще в 90-х роках початку ХХ ст. хтось обурливо навів приклад, як інспекція з управління освіти в одному з дитячих садочків виявила на стіні декоративну інсталяцію, виконану з берези. Зробила зауваження, що це дерево асоціюється не так з Україною, як з росією. Як альтернативу запропонувала український символ природи - калину. Така тема у ті часи могла викликати в несвідомого громадянина обурення, наскільки зараз - лише викликали б здивування.

25.11.25

Ми бачимо і чуємо більше, аніж встигаємо те осмислити. Час, що відведений на сон, надає можливість "доміркувати" акцептоване нашою уявою та органами чуття.

28.11.25

Для жінок слова, які вони говорять, мають зовсім іншу вагу та значення в кількості. Вони мають бути "легші" (від того - легко зранити), їх має бути більше - для переконливості.

30.11.25