03.05.25
Схоже, що моя філософія розуміння світу схиляється до того, що загострення всіх протистоянь напряму залежить від свідомого збільшення контрасности дуалістичного сприйняття світу. Головним інструментом тут виступає дурість, одягання її в шати правди, та пропаганда з маніпуляцією, що все це саме так має бути "заради світлого майбутнього". Отже, люди готові купуватися на таке ціною реального добробуту, гостро переживаючи кращий досвід безповоротного минулого і ще нездійсненного майбутнього. Ліки: мінімізація пропаганди, глобальне зменшення контрасности "свій-чужий", адже "всі ми пливемо в одному човні" та збільшення уваги на реальному добробуті та вирішенні життєвоважливих проблем сьогодення. Якщо брати реалії війни росії проти України - стримання ворога і є тією мінімізацією проблеми, якою б вона глобально не виглядала.
03.05.25
Як порушено інститут авторитетів? Приміром у короткому виступі хтось каже: "ця книга погана" і нині достатньо медійности, аби поширити цю думку. Слухач із-за повторів сприйме цю думку, як однозначну. Але мало ким враховується авторитет цієї людини: її компетентність у темі, визнання іншими авторитетами, науковість, реальний вклад у розвиток. Звичайному громадянину достатньо фактаж: "я це вже десь чув", "один блогер стверджує...", "кажуть і таке...". Іншими словами: "Одна баба казала". В реальному житті це виглядає так: достатньо публічности, бути милим і успішним у певній галузі, а чи зуміє така людина досягти успіху в галузі, що виходить за межі її компетенції? - "життя покаже". Така ненауковість призвела до того, що не один політик, бізнесмен абощо наступив на граблі своєї наївности, а простий люд повірив у "світле майбутнє" навіть ціною життів.
08.05.25
Таке враження, що для заспокоєння близької мені людини треба буде подарувати карусель з рожевих поні, а то запрягаємося в це життя, як "колгоспна коняка, що так ніколи й не стане її головою".. (Все по колу та по колу).
... А у продажу таких каруселей - не знайшов!
10.05.25
Чим глибше в роки минулого, тим більше люди мали плинне (стале, безперервне) мислення, більш підпорядковане релігійному сприйняттю та організації світу. Десь від початку індустріалізації, модернізму та революцій мислення ставало непевним у своїй плинності, а нині, із розвоєм інтернет-технологій - більш хаотичним і мінливим. Вже можна стверджувати, що як колись тіло страждало від неконтрольованого забруднення навколишнього середовища, так і нині мозок від новітніх технологій - ментальним сприйняттям світу.
13.05.25
Таке враження, що уві сні існують якісь конкретні місця для "переходу" (приміром: втеча в новий сюжет) і вони можуть бути доволі особистими. (Дещо подібне давно читав у Артема Драгунова). Це як чисельна різноманітністю виставка картин, а на ній можна "залипнути" лише на кількох творах, які можуть вразити і створити в житті певну "точку відліку"...
13.05.25
Нині доволі широко можна зустріти думку, як ринки світу час від часу стрворюють "мильні бульбашки". Ті, що це розуміють, на тому заробляють, а крайніми, хто врешті-решт оплачує рахунки, є прості люди. Цікаво, що зараз ми є свідками створення нового роду "бульбашок" - інформаційних. Донедавна: чого варта сила Голувуду? А чого варта пропагандистська машина росії? Але прості, за своєю природою наївні росіяни з жертовною радістю вірять у свою "обраність" бути великим народом, коли по факту навіть і не замислюються у арифметичності своєї меншості, хоча б у порівнянні з чисельностю населення в Китаї. Вони не в силах уявити, як це жити нормальним повноцінним життям, як європейці чи американці.
13.05.25
Спостерігаю за собою, що мені подобаються сюжети та історії пов'язані з масовим досвідом, переважно з релігійним підтекстом та, бажано, з динамічним розвитко подій. Чому? - такі продовження сюжетів виникають у снах.
15.05.25
Цікаво, що людині досить візуальних "няшек" і це вже її мотивує діяти далі.
16.05.25
Колись зауважив, що в моїх снах практично відсутня росія. За повних сім років, як пишу сни, лише два рази. Нещодавно переглядаючи одне інтерв'ю про світогляд українців, виявилось, що в більшості з нас такої країни просто не існує.
16.05.25
Цікаво, що одні і ті ж гормони, що відповідають за страх, тривогу, збудження, так само відповідають за виникнення інших, вже приємних відчуттів, а заразом керують мозком. Отже, вкотре знаходжу підтвердження своєму твердженню, що "світ" не ділиться на умовне "чорне і біле", а має свій початок і кінець. Так, наче контрастами керують почуття, а мозок створений для того, аби надавати цьому процесу початок, пришвидшення чи гальмування та кінцеву зупинку.
16.05.25
Чому ми вивчаємо історію з позиції здобутого успіху, а не пережитої травми? Якщо подивитися на історію людства з такої перспективи, це була б разюче інша історія від тієї, яку ми знаємо. Так, це болючий і неприємний (сумний і печальний) для багатьох досвід. Але з психологічної точки зору таке варто усвідомити і пережити, аби до таких помилок ніколи не повертатися. Більшою мірою українська історія ілюструє такий досвід, а чи знаємо так історію інших країн, чи в наш час з "американською мрією" її вже ніхто не напише?..
16.05.25
Працюю з філіпінцями, питаю: якого віросповідання? За іменами та прізвищами можна було б навіть припустити, що є іспанцями. Питаю, чи ходять в Польщі до костелу? Відповідь: ні, але показують руками, що моляться вдома перед сном. Звісно ж: який сенс їм іди до храму, коли вони навіть не можуть висповідатися хоча б англійською мовою? Тоді у мене виникла цікава думка: а чому б новообраному Папі римському, американцю за походженням, не ініціювати за тенденцією росту мультикультурности в Європі таку можливість для багатьох англомовних іноземців? Це ж який "бонус" в розвиток церкви!?.
19.05.25
Що є початок і кінець? - "Від любови до ненависти один крок" - і кожен це розуміє по своєму... але розуміє!
20.05.25
Працюю з філіпінцями і розумію, що вони настільки ж кмітливі та спритні, як і європейці. (Можливо, варто взяти до уваги, що саме ці хлопці за віросповіданням є християнами). Цікаво, наскільки вміння людини робити одне і теж за різних обставин, опинившись в іншому краї, визначає фінансовий "успіх". Приміром достатньо назвати якусь річ цінною, запустити для цього механізми реклами і "вуаля" - ти найбагатша людина, живеш у найбагатшій країні абощо. Наприклад, яка цінність такої валюти, як долар? Цінність, що вона є головним банківським резервом для багатьох країн, а на підстав неї укладаються міжнародні договори... а хто визначив ці правила? Отож! Наприклад, українська земля, вона є найродючішою в світі і як "біг-мак" є в Україні недооціненим. А як художні картини, що раніше були маловідомими набули світової слави? Досить було їх пару разів вкрасти, заговорити про них, знайти, вчинити над ними якусь наругу, відреставрувати і вкотре "вуаля"... Наприклад, для деяких суспільств існує наратив цінности бути білим, найбільш поширена тема в Америці далекого минулого, якщо й не відголосками донині, якщо вже чорний, то хоча б трохи біліший... або, як у Японії - вибілення шкіри, як символ приналежности до верхніх прошарків суспільства. Хто ж усе ж таки визначає, що є ціннішим, а що ні? Дити спочатку узагалі цього не розуміють, а які ж переконаними стають, як дорослішають. Хто має право встановлювати межі? "Чорне і біле" - це межі, а "початок і кінець" на цьому тлі - це, наче структуроване безмежжя, де "всьому є свій край".
20.05.25
Спостеріг, що інтелект людини досить побачити лише за її вмінням не боятися фантазувати про майбутнє. Звуження інтелекту можна виміряти її розмовами на тему, як було добре в минулому. Перші не бояться зупинятися на досягнутому, а другі бояться втратити те, що вже мають. Перші бачать свободу в пізнанні, а другі - в своїх слабкостях. Перші говорять сміливо та деталізовано, а другі - загально та поза очі адресата. А є й леоніди даниловичі, що "між крапельками"- це вже дипломати та посередники між першими та другими. Їм дістається найбільше, адже "завжди має бути крайній", хоча вони арбітри, секунданти, модератори... Просто свисток в зубах не дозволяє одним набути більшої переваги над іншими. "Ось так і живемо, любителі шампанського марки «Іх штербе»" (цитата з творчости Юрка Ґудзя).
21.05.25
Вирішив поцікавитися: що вигідніше газ чи електроенергія? Виявилось, що газ, але якщо споживач стане перед вибором: який купити чайник? - обере електричний. Відповідь проста: людина обирає не так електрику, як швидкість приготування. Тут і виникає алюзія на наше сьогодення: ми обираємо швидкість, а за неї треба платити! Технологічний прогрес і його реклама підштовхують нас отримувати задоволення все швидше і швидше, і ми за це переплачуємо. Ми навіть не усвідомлюємо де у вартості товару вже закладена ця швидкість. Саме тому, наприклад, у Європейському союзі для деяких мешканців праця в одних країнах є вигіднішою, аніж у своїй, але з тієї ж причини там живуть швидше. Добре це чи ні! - час покаже. Але як-не-як укотре повторюсь: "Усе не з'їсиш"! (Добра була б назва книги для таких роздумів ;)_)
21.05.25
Що таке релігія: це вивчення, поклоніння і повтор, і знову повтор і знову... пройденого матеріалу. Для декого цього в житті достатньо. Не треба ходити навіть до храму аби бути релігійним, це так само, що бути фанатиком якогось спортивного клубу, музичного гурту, навіть одного артиста. Це все та ж релігія, коли своє життя замикаєш у повторі пройденого матеріалу. Свобода від релігій - це нескінченне пізнання розумом, серцем, тілом безлічі можливостей, що дарує нам світ; незаангажування в щось одне, де ходитимеш усе життя по пройденому колу.
22.05.25
Люди вірять в містику до тієї міри, доки не спроможні збагнути невидиме і невідоме. І наскільки ж залишатиметься сумнівів, настільки зостане не до кінця пізнаним світ. Якщо з матеріальним світом можна більш-менш впоратися у цьому питанні, то з почуттями і світом емоцій - ні. Чому? Від них і залежить!
23.05.25
Уже й не виникає сумнівів, що цивілізацію переможе дурень у костюмі дипломата.
23.05.25
Уявімо, що в людині від природи закладений механізм на самознищення, але його прагне розтягти в часі та перетворити в задоволення..
23.05.25
Наскільки людина зуміла привчитися жити в тоталітарному світі, настільки мислити категоріями вголос і про себе, коли дві системи: для інших та в собі. А може весь світ - це великий проєкт, де два бога, які конфліктують між собою: природи (має бути так, як роблять інші) та емоцій (так, як буде комфортно у особистому просторі).
23.05.25
Записую за собою спостереження і розумію, що не завджи в тому можу бути на 100%. А як висновок розумію, що людина навіть може й збагнути свої слабкості, вивчити їх і навіть написати про це книжку, але навіть при цьому ніколи не зможе їх подолати наповну.
23.05.25
Можна узагальнити багато речей і зробити з цього однозначні висновки, наприклад, фраза з Біблії "Суєта суєт" або в іншому перекладі "Марнота марнот", але якщо виокремлювати якісь речі з цих марнот, наприклад, мистецтво прекрасного, то все не настільки видається однозначним і спрощеним.
23.05.25
Раніше суспільство очікувало знання, в школах вимагали все заучувати напам'ять, від науковців - мінімум очікувались знання енциклопедичні... Прийшов інтернет - вміння знати все напам'ять стала мало затребуваним явищем. Не треба слухати науковця, який розповість щось на вузьку тематику: для більшости зацікавлених досить зазирнути у Вікіпедію... Тепер набирає обороти штучний інтелект - досить ставити правильні питання і виставляти пріорітери... Що буде з розвитком далі - знайти бажання хоча б щось знати, знайти і прийняти самостійні рішення?.. Видається так, що технології вадбирають у людини бажання бути носієм знань і волі пізнавати світ на своїх помилках. Тут у пріорітет починають виходити на перший план емоції та почуття, чого немає в розвою логіки, як технологічної функції.
Як висновок: наразі штучний інтелект не стане генієм, поки в нього не з'являться почуття. Логічна сублімація коректно прийнятних нам текстів і образів - це навіть не крик на повні груди, як у новонародженої дитини та не складний шлях подальшого пізнання світу через емоції.
30.05.25
Цікаво наскільки один вчинок людини насаджує світло чи тінь на всі його якости?
31.05.25
© Олег Левченко, травень 2025 р.
