Олег Левченко. "Це було боляче..." (вірш)

Це було боляче,

але того хіба не згадаєш!

Що ж приховує твоя пам'ять

від тебе самого?

Навіть якби тебе було багато,

тільки важко стане відкопирсати

те мале, але дорогоцінне в собі,

для чого завше бракне слів.

Так буває, що забуте нагадує про себе,

але коли стає пізно...

але коли замало часу...

але коли ж підняти очі до неба?..

а про що взагалі мова?.. -

так і опускаєшся на дно

заплутаних лабіринтів

"не стати собою, а віднайти іншого".

Та колись було "не так" 

по-справжньому боляче.

25-27 жовтня 2021 р.

Олег Левченко. "Хіба не відчуваєш, як твою голову заколихує шум насиченого життя?.." (вірш)

Хіба не відчуваєш, як твою голову заколихує шум насиченого життя?

Вже забракло сил думати про себе: нехай про тебе думають інші! - адже для цього стільки надаєш приводів.

Заполони пеленою свого "я" і врешті не дай шансу на спокій ані собі, ані іншим! - хіба така місія прожити це благе, благами насичене життя?

Сідай у потяг мрій, відкрий вікно, а як рушиш з перону розчарувань: помахай усім ручкою і закричи услід минулому: 

"Я більше таким до себе не повернуся!".

07 жовтня 2021 р.