ФіLOsоХвічне БарбIQ 002

Варто допомагати тим, хто шукає себе в творчому самовираженні. Підтримувати популярних - легко. Спробуйте підтримати маловідомих і таких ж здібних! Для цього треба докласти зусиль!!!
080519

Втілення (витворення) надає силу (енергію) росту.
110519

Ми часто прагнемо обманути свої "смакові якості" - це все, що торкається нашого вибору. Якщо один фрукт є кислим, наприклад лимон, навіщо його робити солодким? Так і живемо у світі оманливих вражень - штучно вигаданої реальности.
050619

Якби ми вміли говорити мовою дерев, рік, дощу, сонця, трави - ми б могли спілкуватися з усіма істотами й неістотами світу: людьми, тваринами, рослинами, навіть камінням. Але нині, що далі, тим гірше, ми не лише розучились говорити мовою природи, ми розучились її чути.
070619

"Папір стерпить все!"
"А навіщо?" - запротестував він.
І букви почали тьмяніти, вицвітати,
старіти швидше за аркуш.
Аркуш перемагає літеру,
скільки б літрів чорнил
на неї не було б страчено.
080619

Нині вже не той час, аби існувало фізичне рабство, достатньо інформаційного: той, хто  володіє світом - володіє думками людей.
180619

Дещо про вчинки або "чортівня любить померки"

Якщо людина живе на словах правдиве життя і за ним помічають хоч один неправильний вчинок, її сприймають майже демонічною особою.
Живе чоловік, послухаєш: мораліст, правдоборець, сім'янин, працює на совість, та от раз-другий і помічають за ним ґанж: як погано лежить - вкраде! І всі його слова про неправильніть учинків іншими стають такими нікчемними.
Другий чоловік: зовні праведний, при тому, як побачить при дорозі Хрест - кладе його на себе. Гоп, а тими ж руками чуже, та й бігом візьме...
Третій: розповідає цікаві й повчальні історії з сімейного життя, зокрема й про діда, який свого часу був головою колгоспу, підсилюючи позитивне враження про нього словами односельців: "А ви знаєте, що за життя, будучи при такій посаді, він нічого не вкрав!?" А сам... Так і обмовився: "якби була така можливість..." і тишком-нишком: "не яблучко від яблуні".
Пастор однієї протестанської церкви розповідає про добро, правильність учинків, усі свої доводи аргументує витягами цитат із Біблії. У приватній розмові радить одне, наступного дня з катедри повчає іншому... Де ж правда? Уся віра в достойність сиплеться на очах: нечувана брехня! Так, приватно сказане - не на публіку - нечуване іншими. Чортівня любить померки.
Хтось спитає: а де ж правда? А вона - лише в нас! І всі ми стоїмо тет-а-тет перед власною совістю, яку не варто затьмарювати помислами виправдань: так роблять інші, так кажуть є "правильно", "ти що: не як всі?" А шальки терезів, розхитавшись, все одно повертаються до рівнозначности тяжінь. Та от, коли вже хитає в іншу сторону, мало хто розуміє: чому все відбувається не за людськими переконаннями.

 

Наш час схожий на венегрет

Наш час схожий на венегрет. Там є все! Достатньо послухати музику: тепер серед вподобань рідко будуть пісні в сольному виконанні, чим більше нагромаджено стилів, голосів, інструментальної, електронної музики, тим цікавішим і привабливішим стає авдіопродукт. "Венегрет" - це так би мовити метафора, хоча про їжу можна сказати те саме. Чим більше первинний продукт отримав переробок і доопрацювань, тим стає "смачнішим". Тут не варто зосереджуватися на стабілізаторах і підсилювачах смаків. Усіх експериментів з їжею достатньо вдосталь. Таке враження, що мало хто просто прагне з'їсти щось традиційне, наприклад: яблуко, - прагнутимуть печеньку з повидлом або ж шоколадом з горішками. Такі тенденції змушують бути розхристаними (не зосередженими), забути вміння поціновувати мале.