01.09.26
Цікаво, наскільки продукт творчости є важливішим за ім'я його власника? - особливо в медійних продуктах. Підписом до кожного твору є банальна наявність обличчя. А хто ти і ким тебе зовуть? - дай боже, з часом запам'ятається.
05.09.26
Раз колега прийшов у гості до знайомого та попросив воду. Той сказав, що вона стоїть на столі в пластиковій пляшці з зеленою етикеткою. Запитав: чи теж хоче? Отримав схвальну відповідь. Узяв дві чашки: для знайомого та для себе, й налив прозорої рідини. Коли зробив перший ковток, зрозумів, що це - оцет, а подібна пляшка на вигляд була на іншому столику. Оповідаючи мені "по свіжиж смаках" цю історію, згадав він свої студентські роки, як зі знайомими разом організували фотолабораторію та займались фототворчістю. Час від часу від батьків чи знайомих передавались якісь посилки. Якогось дня спостеріг, як друзі несли подібну коробку до лабораторії. Був на вулиці. Минуло трохи часу, подумав: "А мене не запросили!" Не довго думаючи: наважився та зайшов. Прямо в дверях його зустрічає веселий знайомий з літровою банкою прозорої рідини зі словами: "А й*бни". Що тут не ясно: сказано - зроблено. Взяв і ковтнув... А зрозумів, коли відчув, що це був страшенний смак металу. Це був "проявник" чи "закріплювач", а "й*бни!" - це означало не випий, а вилий! Так свіжа історія з оцтом освіжала спогади сорокарічної давности.
06.09.26
P.S. Зрозумів, що цьому колезі не раз видавалось скоштувати щось незвичне. Розповів іншу історію: коли служив у армії, від батьків прийшла посилка, а в ній була баночка майонезу... Якраз ішов зі служивцями до їдальні. По дорозі нюхнув, але щось не дуже нагадало згаданий продукт, а сметану. За столом нюхнув другий раз і попередні сумніви розвіялись: всеж таки - майонез! Вирішив її намастити на котлету. "Красива була котлета!" Друзі попросили і собі того дилікатесу, але він зажав: "маленька була баночка!". Смачно намастив і коли розжував, зрозумів, бо згадав, а це вже було пізно, що в батька попросив було клею ПВА, а "креативний" батько, не знайшов кращого рішення, як налити в оригінальну баночку, не здираючи етикетку. У той момент у індивідуаліста найшли амбівалентні відчуття, дожовуючи клей разом з котлетою..
08.09.26
Щоразу новий голос у мистецтві - це відкидання чогось головного або зміна перспективи на те, що вже прийняте більшістю. Наприклад, у давній Греції досягли в скульптурі такої вершини досконалости, що образ Аполона виглядав мало не під копірку. Це красиво, але з часом це довелось відкинути, адже "нудно". В імпресіонізмі досить було так само відкинути усталену виразність форми, і вуаля, виникла ціла епоха пошуків, що згодом назвали модернізмом. Головне створити те, що достойно було б згодом проігнорувати. Можливо, так відкидаючи в мистецтві щоразу новий, а згодом старий погляд на образ, ми досягнемо чистого мистецтва, коли на картині не залишиться жодного подразника для "критики".
07.09.26
Цікаво, наскільки з часом ми житимемо в чужій ілюзії, наприклад, дивлячись відеоролики не з реалу, а створені ai-технологіями, що імітують реальність?
10.09.26
Спілкуються українець із білорусом. Перший віком перед п'ятесяткою, а другому далеко за п'ятдесят. Обидва з вищою технічною освітою, а працюють на одній польській фірмі. Відряджені до Франції. Питає українець:
- Що тобі не подобається в нашій роботі?
- Мені ну-у-дно.
- Ти ж розумна людина, чим би ти займався?
- Я ще не придумав! - сміючись сам від себе.
10.09.26
Розмовляю з грузином про французське вино. Розчаровано каже, що воно не таке, яке він знає. Продовжує: "Справжнє вино має пахнути виноградом! А це вино, що з магазину, я нюхаю, а відчуваю чи то яблука, чи абрикоси, не пойму що! Хоча написано, що зроблене з винограду, але це навіть не таке, яке я роблю для себе!" Згадую з ним розмову з іншим грузином, який говорив мало не тими ж словами. "Навіть грузинське, яке продається в магазинах не пахнуть знайомим вином. Ціна дешевше, аніж у Грузії. Як так може бути?" Найгірший ворог вина - це цукор. У французських його не відчувається, але якщо воно там є - однозначно болітиме голова. Тут я згадав досвід українця, який, живучи в Україні, все життя думав, що його організм не сприймає цього напою, а як приїхав до Франції, обережно попробував раз-другий і зрозумів, що від їхнього вина почувається чудово. Грузин продовжує розповідати про технологію очишення домашнього вина, наголошуючи, що воно має бути не більше, як 25% витримки. Якщо більше - розбавляють водою. І тут я подумки згадую російську байку, що "залізний вождь пролетаріату" не був алкоголіком, адже завжди до вина доливав воду. Схоже, що тут узагалі не про алкоголізм, а про народне ставлення, яким вино має бути насправді.
10.09.26
Мистецькі ідеї, що виникли під час сну:
1) Плетений кош із лози, зроблений під зав'язку так, що немає як дна, так і практичного значення: виключно декоративна чи мистецька ідея.
2) Художня картина, у вигляді стилізованої поверхні, що нагадує тріскану фарбу.
3) Дерев'яний стільчик, що виглядає нерівно як до себе, так і до симетрії рогу будинку. Тепер він різьблений та в сірих тонах (під старовину). Одразу виникає для нього назва: "дженжулет" (неологізм).
4) Художні образи, як робитиму картини з бетону та щось подібнез гіпсу, а потім ідея: винайняти 1 квадратний метр площі в людному місці для виставки 1 картини, що часто змінюватиметься на інші, а роботи, представлені раніше, транслювати там же на моніторі. Таке підприємництво назвати: "Виставкова діяльність".
5) Питання до АІ: "Якщо з моїх снів збудувати храм, як він виглядатиме?"
6) Художній образ. Скомбінована картина у вигляді 1) світлини, на якій зображено кут землянисто-зеленої огорожі, з подальшою перспективою розмитого фокусу заднього плану (тому і кут), 2) накладеного на цей образ скла, на якому таким же кольором зроблені великі краплі, яких видно на тлі сірого розмитого неба. Ідея така, що дивлячись на цю мистецтку працю, глядач має доміркувати: що саме так огорожа стала помальованою.
7) Подарункові та декоративні іграшки у вигляді людей-дзвіночків. А саме: пустотілі фігурки, в яких знаходяться бовкальця. Всі різні, різнобарвні. Творча фантазія доходить до того, що дехто навіть має крила. А загалом можуть висіти разом у вигляді каруселі на ниточках та спільно видавати веселе дзеленчання.
8) Картина краєвиду неба та поля, що плавно переходить у рельєфи українського прапору, що утворились якби від реального повіву вітру. Цей художній образ більше схожий на фотоколаж, де кольори прапору переносять свої фарби на кольори свободи.
11.09.26
У руках тримала якісь каштаньєти..
11.09.26
Цікаво наскільки слово "рідкість", люди сприймають викривлено. Наприклад, людина бачить рідкісне дерево, але вона може посадити його в своєму саду, людина бачить усмішку "Мони Лізи" і навіть може купити репродукцію, але у людини немає саду, немає дому, вона їде далеко, аби побачити раз те дерево, раз ту усмішку..
13.09.26
Чому, коли є старе слово "друг" від слова "другий", немає слова "перг/ш" від слова, що вказує на себе - "перший", а якби хтось був третій до компанії - "трег/т"..
13.09.26
Хтось оптимістично подивився на п'явок і сказав: "Розсмокчуться!"..
14.09.26
Аби сказати відверто та боляче: "нам/нас зраджують", людям легше улестити собі "нам брешуть", і змавпувавши - брехати іншим. (Більш примітне в російському соціумі). Цікаво й інше, як зараз, аби не було "боляче", поняття "зрада" набуває рис іронії, від чого стає сумно, адже розмиваються межі сприйняття "болю".
17.09.26
"Ніколи не кажи ніколи". Колись, коли В.Зеленський йшов на вибори, казав, що матиме лише одну каденцію, але й досі він не знає, коли вона завершиться.
17.09.26
Щоб врятувати націю, треба, аби вона була ближче до землі.
18.09.26
Чи для того, щоб виговоротися, чоловіки мають напитися? Аби не напивалися - жінкам варто вміти їх слухати, тоді не було б про що їм розповідати у своїх чоловічих компаніях..
18.09.26
Якщо Бог створив матерію та знаходиться поза нею, сучасний митець не просто знаходиться поза своїм твором, не просто має стати його іменем, адже поцінується не так твір, як його творець, а бути самим іменем - "Богом", аби себе "продати". Отже, чи не є Творіння важливішим за Бога, навіть якщо заради цього він помер..
18.09.26
Людина, яка мислить, коли говорить, має якби зір сконцентрований в себе, без фіксації на зовнішні подразники, а людина, яка наперед знає, що говорить, має очі бігаючі, що встигають проаналізувати стан, як на нього реагують. Як перші, так і другі можуть брехати, але другим це вдаватиметься в рази краще, більше та швидше за перших.
18.09.26
Дати висловитися, дати мріяти... - чого більшого..
19.09.26
Чи не стане так, шо ШІ стане пастором, а користувачі - його вівцями..
19.09.26
Чомусь проснувся о третій ночі та не міг заснути. Вирішив подивитися фільм "Ідіократія", який знайшов з вечора. Після перегляду найшов на мене сильний сон, але з дивними перед цим "коментарями", які вирішив записати. Також до сну домішались розмови одного мого колеги, після денного відвідання "Лувру", зокрема про скульптуру Гемофродита (сина Гермеса та Афродити, про значення появи такого слова-образу я не знав)... Отож ::
-//-
Пастельно-фіолетовий паперовий кінь у вигляді витинанки. Тепер він живий, але зі заячими вухами та обов'язково має бути зеброю, адже: якщо перше пародія, то друге - має бути так само.
-//-
Виникає перша фраза, якщо не з філософським застереженням, то з гумором: "Слова втрачають глибину. Скоро ходитимемо по сухому!"
-//-
Лежать однотонні штани мілітарно-зеленого кольору, як у радянських поліцейських чи подібних до них службовців, на кущах, що нагадують ялинку. Звучить фраза: "Очєнь жосткіє сіловікі". (Хто не розуміє: виглядає, як пародія, адже гілля ялинки колюче).
-//-
У голові обігруються слова: телятина, те́ля-ти́на, те́ля-тин, тин-теля́... Раптом
Хтось питає: "Ти що, розбираєшся в деталях?"
-//-
Звучить фраза: "У пошуках 21 століття". Хтось її коментує: "Це схоже щодо якоїсь держави, яка завалилася".
-//-
Можливо, образ гемофродит також вказує на те, що (в класичному розумінні) Бог був як нині ШІ, який відтинав лишнє з цілого. (Тут перетинаються дві думки. 1) чужа: що людина творить з нічого, або з безформенного масиву чогось, як скультор, а штучний інтелект відтинає з усього масиву інформації, якою володіє, лишні деталі. 2) моя (з гумором): "Чи не стане так, шо ШІ стане пастором, а користувачі - його вівцями.. 19.09.26" - філософські спостереження).
-//-
Різновид алкоголю "Пурмуру́р". Хтось каже, якби просить налити: "Не коньяку, а пурмуру́ру".
-//-
Якась дівчина каже: "Все, я викидаю", - і бере недоїжене тістечко і кидає у поле.
Я коментую: "Але хліб не вільно викидати!", зауважуючи, що в упаковці лежать ще кілька цілих, схожих на солодкі заварні. Додаю: "Нехай те [що викинула] буде пташкам, але солодке їм не можна!"
-//-
Виникає питання: "Що означають у Леонарда до Вінчі загадкові усмішки жінок та характерні вказівні пальці на картинах? Чи не проблеми з зубами..". (Тут мій дивний гумор навіть крізь сон мене не покинув).
20.09.26
Припустимо, що зі світу матеріального через наш розум проходить багато різної інформації. Кожна з них має різний ступінь жорсткости (можливо, не випадково має прямий зв'язок зі словом жорстокість). М'яку інформацію не так помічаємо у порівнянні з іншою, до якої якщо не буквально належить, або дотичить до неї біль. Чи більше в інформації про біль, тим краще вона осідає в пам'яті. А тепер уявіть, що зараз такої інформації в рази більше, а росте вона, як не дивно, навіть незалежно з розвитком технологій. Чи не страшно: скільки людина "з'їдає" та має "перетравити" за день такої їжі куцим мозком?
21.09.26
Так виглядають основні релігії, де велич Бога полягає у вірі в нікчемність Його творіння, що допустила гріх і вже від народження мусить його спокутувати.
28.09.26
© Олег Левченко, вересень 2026.
Понтуаз - Париж, Франція.
Немає коментарів:
Дописати коментар