02.08.26
Ми не просто спілкуємося з людиною! У той же час невидимим чином дотикаємося до певного досвіду та знань, які нам можуть бути незнайомими. Наприклад, багаж культури, начитаности, відкритости до пізнання нового абощо. Тут згадується народна мудрість: "З ким поведешся, від того наберешся".
02.08.26
Проснувся чоловік, розплющив очі, подивився на кімнату, ремонтом якої займався весь вчорашній день, розвернувся до своєї дружини, обійняв її, поцілував, а вона печально, ледь зітхнувши, майже так і подумала, але про своє: мабуть, суп скис!.. - згадуючи, що схоже забула поставити в холодильник.
02.08.26
Чи в правді більше пролитої крови, аніж в брехні?
05.08.26
Сімейна пара дивиться серіал, в якому між героями: чоловіком і жінкою виникає сварка.
Він: "Як мені це знайоме!"
Вона: "Це як спорт."
Він: "Тоді, як він називається?"
(Коротка пауза).
Вона: "Скандалізм!"
06.08.26
Цікаво, які рефлекси залишились від людини ще з доісторичного минулого, як на прикладі домашніх тварин: поїсти з миски, а все-одно загребсти уявне лапою, але по подлозі?
07.08.26
Політика продає себе, як життєво важлива річ для кожного, тому в новинах заохочується сприймати це саме так, а в повсякденному житті - чомусь виглядає підозріло, відлалено, незнайомо, хоча люди вперто, як витесаний кілок у голові, знають, що це не так. І по колу...
07.08.26
Сон будується за напливаючими образами, які відкидаємо та зосереджуємось, як в скролінгу коротких відео: ні, ні, ні, цікаво, варто подивитися..
07.08.26
Дивлюсь рекламу й розумію, що вона цілком замінила працю ворожки, знахаря, шептухи, чаклуна абощо. Колись довіряли цим людям, як таким, які знають чарівні ліки, про щасливе майбутнє, знайдуть відповідь на всі питання, аж до глибини серця, а нині, дивлюсь рекламу та прозріваю: авжеж, цей самий хліб в сучасній обгорці печуть маркетологи в три зміни!
10.08.26
Kolega przypomina słowa swojej matki, że "największa polityka jest w kościele". Tłumaczy: "Wiesz, o takiej pale, którą zapalają wysokie świece?" To jest ona: pale-tyka.
12.08.26
Почув переказану притчу польською мовою, яка розповідала про неймовірно красиву чашечку, що раніше була глиною, по якій ходили люди, а згодом - ліпленою майстром, запеченою два рази в печі - так, наче весь час терпіла, а коли побачила себе в дзеркалі, зробуміла: "Щоб стати собою, треба було через все це пройти".
Але ця історія доповнилась іншими моїми роздумами, що були напередодні: сучасна людина наповнює себе настільки сторонньою інформацією, що її умовна "чашечка" (польською "кубек", "філіжанка", а чашечка / чашка - тут відбулось міжмовне поєднання - українською "череп") завжди наповнена всім чим завгодно, але не справжньою собою - бути тим, ким ти хочеш / хотіла би не ззовні, як в притчі, а тим, чим хотів би / хотіла би наповнити себе зсередини.
Саме політичні непорозуміння між українським і польським народами і не лише між нами, що підігріваються з боку росії, наповнюють цю "чашечку" найстрашнішим - Страхом. Таке враження, що "чашечка" не в силах контролювати, що в неї буде налито. Вона не свідома того, який відсоток чорноти, день за днем вливаючись у неї, зрештою проступить назовні й змінить її обличчя. "Чашечка" боїться, що її національна краса, плекана поколіннями, раптом буде знищенна загрозою стороннього...
Так і стоїть чашечка перед світом - боячись уже не вогню, через який пройшла, а чужих рук: чим вони захочуть наповнити її по вінця?
16.08.26
Якщо світ захопить штучний інтелект, то людям доведеться вигадати мову, яку він не розумітиме, і саме така мова складатиметься з глибокої поезії та почуттів.
16.08.26
Чи люди з алергією щасливіші, якщо отримують від чихання мініоргазмів в рази більше аніж здорова людина..
19.08.26
Людина тримається своїх звичок і пристрастей лише заради того, аби не втратити уявний образ у своїх очах.
21.08.26
Агітації більше піддається той, хто привчений слухати.
22.08.26, Польща
Як усе велике взаєпов'язане з малим! Приклад: з'явилась писемність, люди почали писати та читати, в Європі переважно зліва направо, для зручности - переважно правою рукою, що краще розвиває ліву півкулю мозку, яка відповідає за аналіз, логіку, обчислення тощо. Чим зокрема і відзначились європейці з-поміж інших культур, починаючи від фінікійців і греків. А все лише заради того, аби написане чорнилами не розмазувати рукою по пергаменту.
23.08.26, Понтуаз - Париж, Франція (наступні дні - так само).
Можливо, людину й не покидала спокуса мати собі невільника (раба́), того, хто робив би за неї найбруднішу та найважчу працю, тому й якби осучаснено продовжують мріяти отримати собі якогось гуманоїдного робота, що по суті своїй являє буквальний не лише для понять "раб" - "робот" спільний слов'янський корінь.
23.08.26
Я б розширив Закон збереження енергії на суспільство та не настільки буквально, а образно. Тут не просто мова про "фундаментальний закон природи, який говорить, що енергія не зникає і не виникає з нічого, а лише переходить з однієї форми в іншу або передається від одного тіла до іншого", а трохи більше про те, що "у замкненій системі загальна кількість енергії завжди залишається незмінною": якщо десь щось убуває, в іншому місці має прибути та навпаки. Це все одно, що Земна гармонія із Сонцем - поки обертається, тепло трапляє максимально рівномірно на всю поверхню в залежності від форми кулі. Це можна застосувати до всього для суспільства, як єдиного організму. Наприклад, чим більше влада бреше, тим більше виникатиме підозра та бажання знати правду. Це дещо нелінійно виглядає в часі, але неунекненно для всіх. Це може бути розтягнуто на кілька поколінь, але свою "синусоїду" вона має здійснити.
Цей образ я б порівняв з однорідним м'яким (для зручности) гумовим предметом, який стискаючи з одного боку, без зміни маси витискатиметься в іншому. Сильно не стиснеш, бо може вислизнути, а відпустиш - набере первинної форми без стереотипного сліду зовнішнього втручання. Наприклад, будь-яка влада бажаючи залишити подібний слід, трактує суспільство як метал, який можна гнути, розтягувати, надавати бажаної форми тощо, хоча по природі своїй "форма" для суспільства - це менш за все вигляд, більше - кількість і зв'язок "атомів", що насправді залишаються незмінними одна до одної в системі всієї природи.
Спробуємо продовжити міркувати про метал, як "зручний" засіб для "сильних". Коли руду випалюють на різні метали, тут діє аналогія з існуванням влади: "Розділяй і владарюй". Хоча енергія витрачається на процес, вона не змінює в глобальному сенсі майже нічого: на планеті Земля залишаються стільки ж матеріалів, що й було до цього. Тому гнучкість розуміння, на попередньому прикладі, "твердих процесів" завжди добре співславляти з "м'якими", адже це майже не та сама суть єдиного та спільного для обох початку і можливого кінця.
23.08.26
Наскільки фраза Соломона "Суєта суєт - все суєта" (не майже "Марнота марнот...") - є узагальненням узагальненого для наївного віруючого.. Це все одно, як перші відкривачі Америки "продавали" аборигенам дзеркальця на їхнє золото.
23.08.26
Непогана назва для філософської книжки: "Єдність в протилежностях".
24.08.26
На питання: що робити далі! Сучасний світ пропонує безліч готових варіантів. Таке їх число, що за жодне не хоче братися людина, адже все доступне, як рибалкові море, в якому не пригадає: коли востаннє купався..
24.08.26
Короткі історії, де головний герой стає мимовільним слухачем, як про нього оповідають інші люди. І кожна така історія має закінчуватися словами: "І послухав [...] (ім'я головного героя) та нічого не сказав", як певне чи відносне протиставлення: "І сказав Ісус...".
25.08.26
Якщо максимально посилити запах тюльпанів, у ньому проступає запах котячої сечі. Навіть зворотньо: якщо з котячої сечі забрати все огидне, залишиться запах тюльпанів. Отже, можна припустити, що таке порівняння щодо максималізації чого-завгодно діє в усьому, як у польській приказці українізованій на поліський манер "Що за бардзо, то не здрово".
25.08.26
Цікаво, наскільки іноді людину можуть обурити не стільки чиїсь буквальні дії, як лишень інтонація в голосі. Це починається не одразу та не на фізичному рівні, а душевно, наче пісчинка в мушлі, що заважає, але приречено має стати перлиною, яку так ніхто і не бачитиме..
28.08.26
Чому християнсто стає все слабшим, непримітним і неактуальним? - адже це рілігія бідних (не моя думка), а наш час робить ставку на досягнння успіху та багатства, що йде всупереч філософії Христа.
Знаю й такі приклади, як сучасні Євангелісти оминають це твердження, наголошуючи, що праведний християнин має бути багатим. Достатньо бути переконаним, що ти є записаний у Книгу життя, визнавати Христа, як єдиного спасителя, та сповідувати його віру. Але вертаючись до того, чому вчив про фінанси, щось тут від лукавого.
28.08.26
Я кожного разу стикаюсь із тим, що знаю дві протилежні думки та розумію їх виникнення й аргументацію. Це як бачити два світи й не хотіти приставати до жодної, а просто їх розуміти. Бачу маніпуляції та подальші конструкції випрадань, які їх розвивають і підсилюють. А що з того, що я це знаю? Дивлячись на деяких адептів, навіть стає смішно, адже колись цього в такій формі не існувало. Просто такі часи, а будуть інші, де все це не стане актуальним. То нехай кожен творить свої світи, а не так, що є рупором чужих думок, адже за всім цим узалі не бачитемемо людину.
28.08.26
Непоганий був би епіграф до книжки про сни чи філософських роздумів, узятий з апокрифу "Євангеліє від Томи": "Ісус сказав: Коли ви народжуєте це в собі, те, що ви маєте, врятує вас. Якщо ви не маєте цього в собі, те, чого ви не маєте в собі, вб'є вас."
28.08.26
В наш час усе вимірюється категоріями часу, чисел, сум, еквівалентів, процентів, годин тощо - тим, що можна побачити, як матеріальний результат на фізичному рівні. За такого розкладу життя важко «продати» щось духовне, адже неможливо, наприклад, наочно побачити рух "одухотворення" людини в напрямку до Всевишнього або Просвітлення, як у східних релігіях. Як це виміряти й оцінити, щоб дорого "продати" чи хоча б "виглядати" а ля Дольче Ґабана абощо? Така логіка нашого часу.
Духовність - це навіть не бренд, хоча та чи інша релігія, мабуть, мріяла б бути конкурентом іншої. Філософія успіху не лише не зрозуміє духовного розвитку - вона навіть не зможе оцінити його для власного зиску. Для деяких коучів це може виглядати лише як красивий додаток до власного образу: мовляв, вони "Просвітлені". Але ніхто не може цього перевірити.
Духовний шлях — максимально індивідуальна річ. Чи може людина сказати: я досяг такого духовного рівня, що уподібнився Христу, Магомету, Будді абощо? Все одно це буде сприйматися на віру. Як і віра в бренд, що він найкращий. Так, людина може повірити голим словам, релігійному антуражу на посіяному ґрунті страху - можливим дивам, але не виміряти в цьому духовної глибини наближення до Світла. Та й наскільки для сучасників прагнення до прекрасного вважатиметься якимось порятунком?
А тепер розкрутимо спіраль думки в іншому напрямку.
Якщо ми так максимально живемо в матеріальному світі, а колись більше були перейняті духовним, то нас знову, ніби невимушено, переносять у світ нематеріальних речей, який важко відчути всією фізикою тіла. Віртуальні гроші, ігри, розв'язання усіх проблем життя за рахунок штучного інтелекту - чи не переносять вони нашу віру в те, що колись Месії "продавали" людям, а зараз "Ілони Маски" хочуть продати за реальні гроші?
Віра в те, що людина полетить на Марс і створить там колонію, ірреальна, але в неї готові вкладати гроші, адже вірять у таке диво. Я повірив би лише в те, що там може існувати колонія гуманоїдних роботів, які крізь століття працюватимуть на шахтах і добуватимуть корисні копалини, яких бракуватиме на планеті Земля.
Але жодним чином це не про духовний шлях і розвиток, який важко виміряти часом, числами, сумами, еквівалентами, процентами, годинами тощо.
29.08.26
Наскільки інформаційний голод змушує людину тягнутися за потрясіннями, страхом, підозрами, що сіються сучасними новинами з усіх усюд? Невже це із-за душевної бідности? Авжеж, ні! Мозок відчуває більшу загрозу від реального світу, аніж від ймовірної небезпеки від світу духовного. Раніше більше боялись міфологічних істот, що могли жити в горах, морях, річках, лісах, полях, домі. Була віра, що від них можна було загинути раніше, аніж від війни, яку придумали люди, що починали уявляти себе рівними Богу, а зараз політики, що вміло спекулюють на минулих травмах того чи іншого етносу. Якби не існувало богів "вершителей людських доль", тоді не існувало б тих, хто до них хотів би бути схожим; якби не існувало б націй, ніхто б не бачив і не розумів різниці, окрім безлічі мов та певного відтінку шкіри. Якщо прибрати відмінності, все здавалося б простим і зрозумілим. Але реальний світ складний. І чим складніший, тим цікавіше його продавати. Людський ресурс на те і витрачає час, аби опанувати його перед тим, як почати реально жити. Жити, згідно вимогам часу, а не за своїм внутрішнім "годинником".
29.08.26
Повне затемнення Місяця - 28 серпня поточного року - показало сплеск переглядів мого блогу про сни. Почав розбиратися: чому? - аж дійшов до того, що налаштував Google Analytics. Виявляється, що все не випадково. У блога реально цільова україномовна авдиторія по всьому світу, за статистикою аргумент простий: боти не користуються андроїдами.
Цікаво поспостерігати: що буде далі?
30.08.26
Спостеріг наскільки дороги творять майбутню архітектуру. Зауважив це у Франції, де зараз перебуваю. Дивлюсь і міркую: "Коли і ким була прокладена кривизна цієї дороги? Чи ландшафт з пагорбами змусив робити такі звивини? Але минули роки і зараз бачу сучасний напівокруглий будинок, що повторює її форму. Так і буває, що мале та незначне на на початку задає тон великим речам у майбутньому.
30.08.26
Незрілий емоційно не прийме правду, а виразиться та підсумує, що "умнічаєш". Аби не дратуватися, найкраще, що попросить і єдино правильне: більше до нього не відзиватися.
31.08.26
© Олег Левченко, серпень 2026 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар