Найбільша втіха:
розмовляти з камінням!
Це тихі та невибагливі істоти,
які переживуть навіть людей,
навіть бога, придуманого не нами,
придуманого не для них.
Адже вони й так міцні в своїй Любові,
у своєму тихому переживанні всіх,
хто був, хто є, хто буде...
Вони єдині істоти на землі,
хто своїм існуванням
в'яжують між собою покоління:
спільним поглядом, спокоєм, подумом.
І нехай пройде час і хтось скаже:
що часи в які ти жив,
були найгіршими в світі! -
каміння це заперечать.
Вони усміхнуться і обіймуть
замисленою формою землю,
очевидною - небо,
серцевидною - тебе...
Адже ми - одушевлені свідки
спільного із ними
само-
спілкування,
піклування,
лікування...
04 листопада 2020 р.
вівторок, 10 листопада 2020 р.
Олег Левченко. "Найбільша втіха..." (вірш)
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
ФіLOsоХвічне БарбIQ 060
Думаючи про небо, один філософ сказав: я хочу, аби люди були щасливішими, - і випустив пляшку шампанського з повітряною кулею. Так людина оп...
-
Вірш-триптих на підставі моїх розмов із ШІ про темряву, чи існуватиме коли-небудь штучна душа, матеріалізм і духовність. Темрява як пробудже...
-
І тут я приходжу до того, що ми робимо те, що не має сенсу. Ходимо на роботу, яку в переважній більшості не любимо, переходимо від завдання ...
-
Припускаю, що зменшення виразности та сил записувати сни доволі міцно пов'язане з фізичним станом і почуттям втоми, зокрема з болями в х...

Немає коментарів:
Дописати коментар