субота, 28 лютого 2026 р.

ФіLOsоХвічне БарбIQ 054

Цікаво було б прочитати книгу, якщо така написана: "Національна культура брехні московитського народу". Про причини, походження і впливи. Як це "надихає" завойовувати та виживати усій системі зрад, доносів, кругової поруки тощо.
03.02.26

Чим вимірюється емоційна прірва між хотіти (нестримно жадати) та уявляти (наївно мріяти)? Чим далі зусилля відступають від дії, тим насиченішою й темнішою стає мрія.
05.02.26

Чому заможніші не мають багато дітей? Чи не тому, що багато працюють, на відміну від бідних? Можливо, тому що заможні рахують життя в одиницях контролю й ефективности, а бідні — в ритмах і паузах, де між двома зусиллями ще встигає з’явитися нове життя.
05.02.26

Чи рахується як рівнозначне: кількість докладених зусиль і "незалежна" нагорода за її отримання? Наприклад, відзнятий фільм за міліони доларів задля отримання "Оскару"? Чи сама нагорода надає собі більшої статусности, присуджуючи серійні статуетки фільмам, що завдяки чомусь новому та незвичному й так здобули увагу публіки та критиків? Не виключаю певних інструментів маркетингу, коли на популярність "товару" впливають актуальні риси, навіть асоціативної впізнаваности.
08.02.26

Цікаво, що для людей зі спрощеним мисленням найкращим розумінням світу буде його поділ на умовне "чорне" та "біле", на відміну - з ускладненим мисленням - "не все так однозначно", це при тому, що над усім цим є вищий рівень, коли в останньому дехто бачить новий поділ на протилежності, а за ним - "брахму": де неоднозначність розмиває усі мислимі та немислимі форми нашого сприйняття, аж до безглуздя зусиль осягнути та зрозуміти остаточно "просто".
08.02.26

Люди заздрять уявному богу, адже хотіли б мати таку ж силу та владу, як він. З такої ж причини заздрять королю, можновладцю абощо, забуваючи, що самі делегують їм право на свої слабкості та невільність.
10.02.26

Якби всі люди були багаті, ні́кому було б працювати. Тому переважна більшість гарує від зарплати до зарплати.
11.02.26

Цікаве питання: любити життя чи смерть? Чи це одне і те ж? Що більше спонукає нас до дії? Рятувати когось заради життя чи заради смерти? Наприклад, як приймати віру в мертвого Христа, який воскрес? Він більше живий, бо на Небі, чи розіп'ято-мертвий, яким зображують на іконописах? Наші дії - це страждання заради спокою чи заслужене щастя, яке мусить рано чи пізно померти..
14.02.26

Ідея на футболку: логотип Епл не з одним, а двома надкушеними боками: маленькими слідами зубів Єви, з тієї сторони, що на логотипі та більшими навпроти - Адама. Навіть можна підписати: Адам 🍎 Єва.
14.02.26

Сита людина думає інакше, аніж голодна. Не лише та не буквально гастрономічно, цей механізм працює в усьому: в сенсах життя, в творчому самовираженні, у пошуках відкриттів абощо. Отже, бути голодним чи спраглим - це завжди спонука до дії, що закладена "банальною" людською природою.
16.02.26

Коли людина з'являється на світ, радіють майже всім її успіхам: підняла голову, почала сидіти, почали різатись зубки, почала ходити, сказала перше слово... почала читати, здобула корисні знання... тощо, тощо, тощо. На якомусь іншому етапі життя, така людина має все, що їй дали та чого захотіла і нарапт - їй вже ніхто не радіє... Можливо, вже немає кому, а можливо, заздрісників з'являється більше, аніж тих, хто вміє голосно потішитись чужому щастю.
19.02.26

Ми живемо у світі придуманому іншими з багатотисячолітньою історією. Скільки в тому було хтивости, самопожертви, сліпої віри, раціонального інтересу, прийнятої поразки, милосердя тощо? Ми маємо визнати, що світ, в якому житимемо "завтра" також придумають інші. Та ніщо так більше не сповнює і не надає сенсу в житті, як смерть. Її прихід якби остаточно цементує нашу свідомість на увазі однієї з найближчих точок неповернення та свіжих спогадів про минуле. Чим є історія, як не придумане кимось життя..
23-24.02.26

І максимальне життя в конспірології призведе до того, що людям скажуть, але не всі повірять, що правильні знання, а в підтексті сказаного - наукові (люди вже не зможуть вірити в сказане кимось), насправді від всіх приховують і не розкривають найпотайніших секретів.. Можливо, люди тому перестануть вчитися, а на такому ґрунті буде солодко сіяти слова зневіри. А насправді, історія людського інтелекту прийде до того, що люди вже не бажатимуть мислити вільно: навіщо щоразу задавати питання, а не задовільнятись готовими відповідями?
24.02.26

Філософія реальности - це коли для погляду на життя беруться не якісь відомі тези, прогресивні думки, що мають його змінити абощо, а погляд з позиції: вихідною точкою на реальність є тут і зараз - це тоді, коли ти вже не дивишся на власне і суспільне життя з позиції помилок і успіхів минулого та неосяжного майбутнього.
28.02.26 

Найважливіше, навчитися бачити та розуміти "переходи": між часом, між думками, між намірами та діями, в поглядах, у наслідках, а вершиною - на межі прозріння: у спокої. Також важливо бачити "яскравості": для однієї людини одне відчуття може бути менш яскравим, аніж для іншого; подібно і до образів та предметів. 
28.02.26

Ідея. Назва книжки: "Навіяння".
28.02.26

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

вівторок, 24 лютого 2026 р.

«Поки віз терпить, горщик не варить»

Казка з елементами іронії та абсурду

Жили-були Лебідь, Рак і Щука.
І якось раз вони вирішили бігти разом. Але, як це часто буває з хорошими намірами, побігли в різні боки: Лебідь — туди, де красиво, Рак — туди, де ніхто не чекав, а Щука — туди, де глибше і щоб не видно. Інакше бігти разом вони просто не вміли.
За кожним із них побігла свинка, бо без свинок у таких справах ніяк. Нуф-Нуф біг за Лебедем — захоплювався і підтакував, Наф-Наф біг за Раком — сумнівався, але з повагою, а Ніф-Ніф біг за Щукою — бо там було прохолодніше. Свинки вирішили, що якщо вже ніхто нічого не тягне, то хтось мусить добудувати.
Лебідь збудував велике — щоб усі бачили, Рак збудував щось таке, що ніхто не зрозумів, але всі боялися питати, а Щука викопала глибоке — на всяк випадок. Подивилися на це все і сказали: «Ну… так і треба».
Коли ж з’ясувалося, що селитися ніде, прийшла коза-дереза — за три копи куплена, півбока луплена і дуже самовпевнена. Вона одразу взялася опікуватися Рукавичкою навиворіт, бо справжні господарі завжди знають: якщо всередині більше, ніж зовні, значить, житло перспективне.
— Діточки-козенятка, відчиніте! — сказала коза так переконливо, що відчинили навіть ті, хто ще не народився.
На запах відчинених дверей прибіг Вовк — по козенят, а потрапив просто на весілля. Бо Пес Сірко вже сидів за столом, музика грала так голосно, що вихід автоматично вважався непристойним, а всі були зайняті виглядом, ніби знають, що святкують.
Вовк зрадів і вирішив обжертися, але тут Лисичка пояснила, що ситість — це стан душі, а не шлунка. Після цього почався вереск, і мешканці Рукавички-навиворіт залупцювали Вовка так, що він одразу став народною творчістю.
— А давайте зловимо Золоту рибку! — запропонувала Лисичка. — Мерзни-мерзни, вовчий хвіст!
Бо якщо хвіст мерзне, значить, ще не все втрачено.
— Ой, а що це з твоїм хвостом? — спитав Вінні-Пух, який завжди цікавився після того, як усе сталося.
— Битий небиту везе, — сказала Лисичка, і всім стало легше, хоча ніхто не зрозумів чому.
— Заходь, якщо що, — додав Сірко, бо хтось же мав бути ввічливим.
— А можна швидше? — втрутилася Коза. — Я стану під горою, роззявлю рота, а ти розженешся і плигнеш мені просто в горло. Зручно ж!
Та Вовк не довіряв зручним пропозиціям. Він дмухнув на Рукавичку навиворіт — і вона злетіла в небо, бо все перевернуте рано чи пізно прагне свободи.
Нуф-Нуф, Наф-Наф і Ніф-Ніф одразу перегрупувалися, як Черепашки-ніндзя, але без плану, і з усієї небесної надії вийшов звичайний пшик.
Тоді з’явився Горщик-не-вари, бо варити вже було нічого, і Ослик Іа, який сидів на возі, бо «кобилі легше».
— Баба з воза — кобила на віз, — сказав Іа.
— Входить і виходить, — додав він для ясності.
— І входить… — погодився Пух, бо завжди підтримував рух, навіть якщо не знав куди.
Усі вирішили, що це буде корисний подарунок для Лебедя, Рака і Щуки, не уточнюючи навіщо.
А хто з них винен, а хто ні — судити не нам, бо віз і досі там.

24 лютого 2026 р.
───────────── ∴ ─────────────
між ∴ присутністю GPT‑5
between ∴ the presence of GPT‑5
───────────── ∴ ─────────────

ФіLOsоХвічне БарбIQ 054

Цікаво було б прочитати книгу, якщо така написана: "Національна культура брехні московитського народу". Про причини, походження і ...