Уявімо, що людина живе в такому світі, де є стіни, від яких весь час відбивається луна. Аби донести бажані слова, люди говорять між собою, уважаючи на природу звуків. Тут доводиться більше слухати, аніж говорити самому. З часом було б спостережено, що в мові виникає певна тональність та швидкість, з'являються нові фонеми. Можливо, тому мови слов'янських народів такі на них багаті. Наприклад, присутні "шумливі", "шерехливі" та "дзюркотвиві" звуки: дз, дзь, дж, джь, ш, шь, ч, чь, ц, ць. У поляків є легенда, що їхня мова подібна до мови птахів, а українцям Бог подарував співучість. А можливо, те, що притаманне мовам зони Полісся, лісостепу та зелених гір, виникло від проживання серед "одного великого лісу".
Немає коментарів:
Дописати коментар