Ми і світ. Доки живемо

Деякі речі видаються в нашому житті безглуздими і це на перший погляд. Приміром, навіщо проливатися на землю воді, якщо вона випаровується на небо?..

Або з іншої точки зору - буденними. Росте трава, лист, потім в'яне, опадає... З роками притуплюється відчуття дива, яке було ще тоді, як були дітьми. Можливо, доти ми живемо, доки бачимо і відчуваємо на собі (крізь себе) чарівність життя?! Так воно і не минає безглуздо, наповнюючись сенсом проживання/переживання навколишнього світу.