Олег Левченко. Чашечка (філософське есе)

Почув переказану притчу польською мовою, яка розповідала про неймовірно красиву чашечку, що раніше була глиною, по якій ходили люди, а згодом - ліпленою майстром, запеченою два рази в печі - так, наче весь час терпіла, а коли побачила себе в дзеркалі, зробуміла: "Щоб стати собою, треба було через все це пройти". 

Але ця історія доповнилась іншими моїми роздумами, що були напередодні: сучасна людина наповнює себе настільки сторонньою інформацією, що її умовна "чашечка" (польською "кубек", "філіжанка", а чашечка / чашка - тут відбулось міжмовне поєднання - українською "череп") завжди наповнена всім чим завгодно, але не справжньою собою - бути тим, ким ти хочеш / хотіла би не ззовні, як в притчі, а тим, чим хотів би / хотіла би наповнити себе зсередини. 

Саме політичні непорозуміння між українським і польським народами і не лише між нами, що підігріваються з боку росії, наповнюють цю "чашечку" найстрашнішим - Страхом. Таке враження, що "чашечка" не в силах контролювати, що в неї буде налито. Вона не свідома того, який відсоток чорноти, день за днем вливаючись у неї, зрештою проступить назовні й змінить її обличчя. "Чашечка" боїться, що її національна краса, плекана поколіннями, раптом буде знищенна загрозою стороннього...

Так і стоїть чашечка перед світом - боячись уже не вогню, через який пройшла, а чужих рук: чим вони захочуть наповнити її по вінця?

16.08.26

© Олег Левченко